13. Операції банків з цінними паперами

Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі відіграють операції банків з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститути здійснюють операції на РЦП з метою накопичення грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу. Більшість комерційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і укладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Згідно зі ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки, виступаючи учасниками фондового ринку країни, здійснюють такі операції:

емісійні операції, тобто випуск в обіг власних цінних паперів;

купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

кредитні операції, тобто видача кредитів цінними паперами та кредитування під заставу цінних паперів;

обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

депозитарні операції, тобто операції зі збереження цінних паперів, що реалізується, та діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

фондові та біржові операції.

Такі операції, як емісія власних цінних паперів, організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, операції на РЦП від свого імені, випуск, купівля і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів, банки здійснюють за наявності ліцензії НБУ. За умови: отримання також і письмового дозволу НБУ банки здійснюють інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб, довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами та депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

14. Комісійні та кредитні операції банків з цінними паперами

До комісійних операцій банку з цінними паперами відносять:

► операції із зберігання цінних паперів клієнтів;

► купівлю цінних паперів за дорученням клієнтів;

► продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

► інкасування векселів;

► доміциляцію векселів;

► андерайтинг.

Відображення в бухгалтерському обліку комісійних витрат, пов'язаних із виконанням договорів доручення (комісій), які надалі відшкодовуються клієнтами, здійснюється за рахунком 2801 А "Дебіторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для клієнтів". Комісійні доходи за цими операціями, що одержані банками, обліковують на рахунку 6113 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів".

15. Кредитування в іноземній валюті

У процесі здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства можуть залучати кредити в іноземній валюті. Ці кредити надаються як резидентами, так і нерезидентами. Здебільшого кредити залучаються для виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами, оплати відряджень за кордон тощо. Практика свідчить, що кредити в іноземній валюті є вигіднішими для позичальника, оскільки ставки за ними є набагато нижчими, ніж за кредитами у вітчизняній валюті. Однак слід також враховувати підвищений валютний ризик за такими кредитами.

Кредити в іноземній валюті надаються вітчизняними комерційними банками за умови мобілізації ними валютних ресурсів на відповідний строк. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню або іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів. У нинішній час таку можливість мають усі юридичні та фізичні особи, що є суб’єктами підприємницької діяльності.

У разі планування залучення кредитів в іноземній валюті від нерезидентів фінансові служби підприємств повинні враховувати таке:

кредити отримуються тільки в безготівковій формі;

договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими кредитами в іноземній валюті (окрім товарних кредитів), у т. ч. поворотною фінансовою допомогою в іноземній валюті, підлягають обов’яз­ковій реєстрації Національним банком України шляхом видачі резидентам реєстраційних свідоцтв;

позичальник зобов’язаний зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту;

за видачу реєстраційного свідоцтва стягується плата згідно з тарифом послуг, установленим нормативно-правовими актами НБУ;

процентна ставка за валютними кредитами від нерезидентів не повинна перевищувати розміру середньозваженої процентної ставки, за якою комерційні банки України надають суб’єктам господарювання кредити в іноземній валюті на внутрішньому кредитному ринку (відповідна ставка розраховується Департаментом валютного регулювання НБУ і на середину 2002 р. становила 17 % річних);

якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту без надходження коштів на рахунок резидента-позичаль­ника на території України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента в іноземному банку, то резидент-позичальник повинен у встановленому порядку одержати індивідуальну ліцензію на відкриття рахунку в іноземному банку;

у разі одержання резидентом кредиту в іноземній валюті від нерезидента без отримання реєстраційного свідоцтва до нього застосовуються штрафні санкції у сумі, еквівалентній 1 % розміру одержаного кредиту, перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на день одержання кредиту.