Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DIPLOMNA_ROBOTA_1.docx
Скачиваний:
132
Добавлен:
08.06.2015
Размер:
197.06 Кб
Скачать

3.2.Методи регулювання кредитного ризику

Регулювання ризику є основним змістом роботи банку процесі кредитування суб'єктів господарювання і як обмежену частина управління кредитування у цілому. Серед основних методів управління кредитними ризиками слід назвати: поділ ризику; опосередкування ризику (ніж формою його поділу); прийняття забезпечення (під забезпеченням розуміється забезпечення як заставу, поручництва,грантии); перенесення ризику на підвищені відсоткові ставки за кредитами; формування резервних фондів для списання втрат з позик; створення моніторингу кредитного ризику.

Регулювання кредитного ризику складає всі етапи кредитування - від первинного розгляду кредитної заявки до погашення заборгованості.Структуризацию процесу кредитування визначає необхідність виконання постійного моніторингу кожного клієнта, моніторингу галузі, проведення аналізу та залучення гарантій, аналізу цілей отримання кредиту та джерел його гасіння, а як і робіт з отриманню компенсацій за ризик (реалізація застави, гарантій).

Насправді опосередкування погодження суми кредиту, його термінів, зазвичай, виходить з оцінці реальну вартість гаданого проекту з урахуванням витрат за формування необхідних резервів, які розраховуються з характеру проекту й термінів його здійснення.

Однією з способів регулювання кредитного ризику є підвищена відсоткову ставку. Зазвичай, здебільшого банки кредитують малі підприємства з вищої ставці, ніж великих і стабільних позичальників. Проте світовий досвід свідчить що таке управління ризиками малоефективно.

Важливим моментом регулювання кредитного ризику є можливість опосередкування й міжнародного поділу ризиків. Поділ ризиків означає розподіл тягаря мобілізації джерела фінансування між кількома інвесторами, зокрема й самого позичальника. Але така практика прийнятна лише великих позичальників. Це тим, що з кредитуванні малі суми операційні витрати на поділу ризиків і контролю засоинвесторами можуть перевищувати потенційну економію зниженні ризиків.

>Опосредование ризику, притаманне кредитування малих комерційним структурам, у тому, що ресурси направляються не самим позичальникам, а якимось проміжним міжнародних фінансових інституціях, безпосередньо орієнтованим потреби бізнесу і має відпрацьовані процедури. Як таких інституціональних одержувачів можуть виступати кредитні спілки підприємств, регіональні фонди підтримки малого підприємництва, лізингові компанії, які надають відповідний коло послуг суб'єктам малого підприємництва [26,с.289].

Запорука є поширеним способом забезпечення повернення кредиту. При заставному кредитуванні кредитор (заставоутримувач) проти неї у разі невиконання боржником цього зобов'язання отримати задоволення з допомогою закладеного майна.

>Резервирование є методом регулювання ризику, що дозволяє покривати втрати від невиконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Договір заставі має бути укладений обов'язково жити у письмовій формах, простий або нотаріально засвідченій. Під час укладання договору застави дуже важливо дотриматися його форму, а потреби і процедуру реєстрації,т.к. порушення тягне у себе недійсність договору.

Предметом застави може різне майно, зокрема речі й майнових прав (вимоги), крім майна, який з обороту, вимог, нерозривно що з особистістю кредитора, та інших прав, поступка яких іншій юридичній особі заборонена законом. Якщо заставу приймається об'єкт нерухомості, то договір застави підлягає державної реєстрації речових.

Перш ніж укласти договір застави, здійснюється перевірка об'єкта із виходом місце.

Представник банку виробляє перевірку предмета застави фактично і з бухгалтерським даним. У цьому складається відповідного акта, що підписується представником банку, керівником й головним бухгалтером позичальника.

При заставному забезпеченні кредиту визначаються дві категорії вартості: ринкова (реальна) вартість забезпечення і заставна вартість забезпечення (справедлива вартість застави).

Ринкова вартість забезпечення - вартість, від якої розраховується заставна вартість.

Ринкова вартість забезпечення визначається виходячи з фактичної та перспективної кон'юнктури ринку, за видами майна, переданого під заставу.

Джерелами інформації щодо ринкову вартість заставне майно служать: дані, одержані від підприємств-виготовлювачів ціни продукції; довідкові дані про рівень цін від торгових чи постачальницьких організацій; відомостізалогодателей про залишковій балансовій вартості предметів застави; дані, отримані зі ЗМІ спеціальної літератури; відомості незалежних експертних висновків; відомості, отримані під час проведення оцінки співробітникамикредитующего підрозділи.

Заставна вартість забезпечення - вартість, через яку заставник, у разі, якщо він є продавцем майна, наданого під заставу, має повну інформацію вартість майна, і не зобов'язаний його продавати, погоджувався його продати, а покупець, має повну інформацію вартість зазначеного майна України та не зобов'язаний його купувати, погоджувався його придбати, в розумно стислі терміни. Визначення заставної вартості важливо, оскільки реалізація майна проводиться у разі заставної вартості, яка вказана у договорі застави.

Там, коли повернення кредиту забезпечується запорукою нерухомості, вимогикредитора-залогодержателя задовольняються з вартості закладеного майна тільки за рішенням суду. Без звернення до суду вимоги задовольняються основі нотаріально посвідченого угоди заставоутримувача з заставником, укладеного після виникнення підстав щодо звернення щодо застави. Якщо договір про заставу рухомого майна немає умова розв'язання суперечки без суду, варто звернутися через дозволом звернутися стягнення на закладене рухоме майно.

Реалізація закладеного майна виробляється шляхом продажу з прилюдних торгів гаразд, певному процесуальним законодавством, якщо законом не встановлений інший порядок. На прохання заставника суд вправі відстрочити його терміном до один рік. У цьому, відстрочка не звільняє боржника від відшкодування зрослих під час відстрочки збитків кредитора і неустойки.Залогодатель має можливість у будь-якої миті до продажу закладеного майна припинити звернення щодо застави, коли він виконає забезпечене запорукою зобов'язання, або ту його частину, виконання яку потрапило простроченим.

Запорука має і значні недоліки:

1. Він дає кредитору здебільшого впевненості у баскому коні й повне задоволення своїх вимог, оскільки звернення щодо застави здійснюється найчастіше за рішенням суду. Потім процедура реалізації, що потребує значних коштів і часу.

2. Оскільки неплатниками кредитів зазвичай виступають організації, зареєстровані у ролінедоимщиков з платежів у бюджет і позабюджетні фонди, при недостатності коштів з їхньої поточних і розрахункових рахунках задоволення пред'явлених до боржника вимог ввозяться черговості, обумовленою Цивільним кодексом РФ.

3. Нерідко один і той ж майно передається під заставу неодноразово, й у наступнийкредитор-залогодержатель не знає у тому, що його зобов'язання забезпечується запорукою майна, раніше закладеного договором заставу, що негативно позначається на погашенні боргу банком (перед наступними заставоутримувачами).

4. Найчастіше предметом застави є неліквідні товари в обороті, що з зміною кон'юнктури ринку завжди продаються або продаються зі збиткамиорганизациями-должниками, що зумовлює несвоєчасному поверненню кредит або концесію зовсім для їїнепогашению.

Сутність поручництва у тому, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань одержувача кредиту.Поручитель, виконав зобов'язання за боржника, набуває стосовно боржникові (одержувачу кредиту) права кредитора у цій зобов'язанню і право, належали кредитору як заставодержателю.

На відміну від застави, при поручительстві з'явиться ще одну особу, зазвичай, за принципом його спроможності. Привабливість цього виду забезпечення у тому, що майну одержувача кредиту приєднується майно, те щопоручителю.

Договір поручництва має бути укладений в письмовій формах. Відповідальність поручителя і боржника за загальним правилом є солідарної, тобто. поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, як і боржник. Тож якщо інше не передбачено договором поручництва, поручитель у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником крім основного боргу зобов'язаний сплатити кредитору відсотки, і навіть відшкодувати завдані у зв'язку з цим збитки.

У договорі має бути чітку вказівку, проти всіх було видано поручництво, дані, дозволяють ідентифікувати основне зобов'язання між боржником і кредитором.

>Поручитель відповідає з відшкодування кредитору судових витрат, пов'язаних із стягненням боргу.

Особи, спільно дали поручництво, відповідають перед кредитором солідарно. Спільні поручителі несуть солідарну відповідальність як друг перед іншому, але й боржником по забезпеченому поручництвом зобов'язанню. Солідарна відповідальністьсопоручителей то, можливо усунуто включенням спеціальної застереження це у договору поручництва. Особи, незалежно друг від другапоручившиеся за однієї й тієї ж боржника з різних договорами поручництва, стає солідарно зобов'язаними щодо одне одного, хоч і приймають він солідарну з боржником перед кредитором.

Резерв на можливі втрати з позик є спеціальний резерв, необхідність формування якого обумовлена наявністю кредитних ризиків діяльності банків. Він забезпечує створення банкам більш стабільних умов фінансової складової діяльності і дозволяє уникати коливань величини прибутку банків зв'язку з списанням втрат з позик. Резерв на можливі втрати з позик формується з допомогою відрахувань, що відносяться на витрати банків [14,с.460].

Резерв на можливі втрати з позик можна використовувати лише покриття непогашеною клієнтами позичкової боргу основному боргу. за рахунок зазначеного резерву виробляється списання втрат по безнадійним для стягнення позичкам банків.

Оцінка кредитних ризиків виробляється банками за всі позичкам і всієї заборгованості клієнтів, прирівняна до позичкової, у російських рублях, іноземній валюті та коштовних металах.

Класифікація позичок здійснюється банками самостійно, чи аудиторської організацією у процесі аналізу якості активів банків залежність від рівня кредитного ризику, тобто. ризику несплати позичальником основного боргу та відсотків, належних кредитору у призначений кредитним договором термін. Залежно від величини кредитного ризику все позички поділяються п'ять груп: стандартні, нестандартні, сумнівні, проблемні і безнадійні. Банки в обов'язковому касаційному порядку мають формувати для можливі втрати за сумою основного боргу за всі позичкам, за нормативами, встановленим у залежність від категорії якості позички, у відсотках від суми основного боргу.

Таблиця 1.2

Визначення категорії якості позички з урахуванням фінансового стану позичальника і забезпечення якості обслуговування боргу

Обслуговування боргу / фінансове становище

Хороше

Середнє

Незадовільна

Хороше

Стандартні

Нестандартні

Сумнівні

Середнє

Нестандартні

Сумнівні

Проблемні

Незадовільна

Сумнівні

Проблемні

Безнадійні

Відповідно до категорією якості позички визначається розмір розрахункового резерву.

Таблиця 1.3

Величина розрахункового резерву поклассифицированним позичкам

Категорія якості

Найменування

Розмір розрахункового резерву у відсотках від основного боргу на позичку

1 категорія якості (вища)

Стандартні

0%

2 категорія якості

Нестандартні

1% - 20%

3 категорія якості

Сумнівні

21% - 50%

4 категорія якості

Проблемні

51% - 100%

5 категорія якості (нижча)

Безнадійні

100%

Створення системи моніторингу кредитного ризику як реального часу із застосуванням спеціальних комп'ютерних програм обліку, і аналізу даних дозволяє оперативно реагувати зміну величини кредитного ризику, що є важливою для успішного управління ним.

Така система передбачає регулярне стеження усіма операціями, піддаються кредитному ризику, розрахунок й оцінку розмірів можливих збитків. вона є обов'язковим елементом управління. Її основними цілями є: здійснення оцінки якості окремих кредитів і кредитного портфеля загалом; розробка пропозицій з лімітам кредитного ризику; вдосконалення порядку планування і проведення кредитних операцій.

>Текущее спостереження включає перевірку:

> відповідності кредиту стандартам якості;

> правильності заповнення всіх документів;

> виконання позичальником термінів виплат;

> над цільовим використанням кредиту;

> схоронності застави.

Система моніторингу передбачає також ретроспективний аналіз кредитної роботи і управління кредитним ризиком, що дозволяє виявити прорахунки, скласти рекомендації і оптимізувати управління ризиком у майбутньому, оцінку ефективності управління.

Важливий напрямок у системі моніторингу кредитного ризику є роботу з проблемної заборгованістю. Можна виокремити такі основні методи роботи із проблемною заборгованістю: метод реструктуризації, метод позасудового звернення щодо застави, метод судового стягнення заборгованості з боржника, Метод погашення кредиту із припиненням кредитного договору ЄС і заставних зобов'язань.

1. При реструктуризації кредитор і позичальник змінюють що існують між ними умови користування кредитними ресурсами і змінюють умови погашення кредиту, коректують і доповнюють умови гарантування повернення, вносячи відповідні зміни до кредитний договір та установчий договір заставу.

Особливістю методу реструктуризації кредитних зобов'язань і те, що волевиявлення кредитора і позичальника не спрямоване на припинення кредитних зобов'язань, а навпаки, служить метою змінити кредитні правовідносини в такий спосіб, що з допомогою зниження поточної фінансового навантаження позичальник міг продовжувати користуватися кредитними ресурсами, сумлінно виконуючи обов'язок з обслуговування кредиту та його поверненню.

Різновидом реструктуризації кредитних зобов'язань, забезпечених запорукою нерухомості, є продаж предмета застави за правилами, встановленим ФЗ "Про іпотеку (заставі нерухомості)", коли закладене нерухомого майна перетворюється на власність до іншого особі (платежі - ікредитоспособному покупцю), зі збереженням і переведенням нею іпотечних зобов'язань.

1.Внесудебний метод продажу закладеного майна боржників з публічного аукціону актуальним, ефективний і вигідний за такими обставинам:

> гарантує строкову реалізацію закладеного нерухомого майна протягом 1,5-4 місяців;

> гарантує продаж нерухомості по максимальної ринкової ціні, яка з урахуванням кон'юнктури щодня проведення аукціону;

> створює організовану, високоефективну систему звернення щодо банківської застави.

Слід зазначити, що гарантована терміновість продажу нерухомості з аукціону досягається тим, що час експозиції предмета торгів обмежена терміном, саме - датою проведення аукціону, зафіксованої у публічному повідомленні про майбутньому аукціоні. Ця обставина, у взаємозв'язку з підвищеним і швидко зростаючим інтересом потенційних покупців до реалізованої заставної нерухомості, підштовхує їх швидко приймати рішення про участь у аукціоні, дата якого визначена й, яка, оцінюється такими особами, у ролі реально можливої дати продажу предмета торгів переможцю аукціону.

>Гарантированность продажу нерухомості з аукціону по максимально ринкової ціні досягається шляхом реальної змагальності учасників аукціону у процесі торгів. Особи, що зробили задаток до участі в торгах і які з'явилися на аукціон, завжди активно входять у торги, конкурують друг з одним за ціною пропозиції, забезпечуючи цим формування максимально можливої ціни за предмет продажу.

Іншими позитивними сторонами позасудового порядку звернення щодо застави є можливість ведення кредитором і боржникомконсенсуального діалогу, у результаті якого можливо встановлення оптимальної величини початковій продажною ціни, що дозволяє привернути увагу до торгів якомога більше учасників (що є запорукою змагальності аукціону й отримання за реалізоване майно дійсною ринкову вартість); реалізується права вибору спеціалізованої організації - організатора торгів, право ведення контролю за ходом підготовки й проведенням торгів, право участі в аукціонної комісії тощо.

3. Метод звернення щодо застави через суд знову і метод судового стягнення боргу кредитним зобов'язанням, не забезпечених запорукою, шляхом звернення на те що боржникові майно під час виконавчого виробництва.

Ці методи застосовуються з ініціативи кредиторів і Джульєтту грають позитивну роль тому випадку, коли боржники свідомо переховуються від виконання своїх зобов'язань з погашення боргу, незалежно від вони мотивів.

3.3.Оптимізація управління адмістративними витратами

Система управління витратами ПАТ КБ «Приватбанк», в першу, чергу

повинна бути націлена на забезпечення надійності та обґрунтованості

управлінських рішень, що дозволяють власникам і менеджменту ефективно управляти бізнесом банку, що динамічно розвивається.

Поряд із управлінськими заходами, направленими на зростання обсягів

доходів банку, заходи з оптимізації витрат з метою їх скорочення є не менш

важливим джерелом підвищення ефективності діяльності банку.

Проаналізований у пункті 2.2 показник CIR, що характеризує питому вагу

адміністративно-господарських витрат банку, свідчить про існування резервів

до зменшення цього виду витрат ПАТ КБ «Приватбанк». Так,

загальноприйнятим у банківській практиці вважається, що чим менше

зазначене співвідношення, тим меншим є навантаження так званих допоміжних

(обслуговуючих) витрат банку на основі доходи, отримані від ключових

напрямків його діяльності. Закономірно, що у великих банках з роздутим

штатом, високим ступенем бюрократизації, розгалуженою мережею філій

рівень цього показника становить понад 50%, проте безвідносно до розміру та

особливостей діяльності банку, якщо управління адміністративними витратами

не здійснюється належним чином відбувається зниження ефективності його

діяльності.

У цьому зв’язку, зростає потреба в оптимізації управління

адміністративними витратами ПАТ КБ «Приватбанк» з метою їх економії та

підвищення ефективності здійснюваних операцій.

Для успішної реалізації цих заходів ПАТ КБ «Приватбанк», передусім,

потрібно:

 провести чітку класифікацію всіх адміністративних витрат банку,

згрупувавши витрати по їх економічному змісту з розділенням на капітальні і

поточні витрати;

 для кожного класу витрат розробити і реалізувати спеціальний

комплекс заходів, направлених на його скорочення;

 забезпечити постійний моніторинг, аналіз, контроль і оптимізацію

адміністративних витрат та заходів з управління ними.

Під час розробки заходів з оптимізації управління адміністративними

витратами ПАТ КБ «Приватбанк» нами по можливості було враховано

специфіку цих витрат як найбільш розрізненої групи витрат банку, що охоплює

76

всі допоміжні та обслуговуючі функції та види діяльності та зосереджено

основну увагу на тих з них, що мають найбільшу питому вагу та придатні до

оптимізації.

До них зокрема віднесені: витрати на персонал, а також пов’язані з ними

витрати на сплату податків зборів і платежів, витрати на утримання основних

засобів та нематеріальних активів, телекомунікаційні та інші експлуатаційні

послуги, а також пов’язані з ними витрати на амортизацію нематеріальних

активів, інші витрати (витрати на забезпечення офісної роботи: канцелярію,

папір, кур’єрські витрати, розхідні матеріали, обробка документів і т. д.).

Окремо розглянемо заходи з оптимізації управління кожного з цих видів

витрат, зосереджуючись на найбільш вагомих.

Витрати на утримання персоналу ПАТ КБ «Приватбанк» відносяться до

поточних витрат за такими статтями : заробітна плата, премії і надбавки різного

характеру, матеріальна допомога, бонуси, витрати на навчання, витрати на

проведення корпоративних заходів, податки, пов'язані з перерахованими

витратами, витрати на відрядження, представницькі витрати, тощо.

Основними заходами з оптимізації витрат на персонал можна назвати

наступні:

 оптимізація та автоматизація бізнес-процесів, що дозволить

реструктуризувати організаційну структуру банку з урахуванням пріоритетних

цілей і завдань бізнесу з відповідним скороченням зайвого персоналу;

 перегляд систем оплати праці та бюджету на навчання, систем виплат

матеріальної допомоги, соціальні пакети працівників з позиції скорочення

надлишкових та непродуктивних виплат;

 повна відмова від витрат на відрядження з сумнівним економічним

ефектом, застосування засобів телекомунікацій GSM – комунікаторів, відео

конференцій, селекторних нарад;

 аналіз та перегляд списку працівників, що мають ліміти

представницьких витрат, скорочення цих лімітів;

77

 застосування сучасних методів роботи з персоналом, зокрема

аутстафінгу.

Окремо охарактеризуємо останній напрямок. Аутстафінг (outstaffing) – це

вивід персоналу за штат та його контрактне оформлення у кадровому агентстві

на відносно довгий період. При цьому виведені за штат співробітники

продовжують працювати на колишньому місці і здійснювати свої звичайні

функції, але обов'язки формального роботодавця по відношенню до них

виконує вже кадрова компанія-провайдер. Вона ж бере на себе повну юридичну

та адміністративну відповідальність за персонал, включаючи ведення кадрового

діловодства і бухгалтерії. При аутстаффінгу до тих пір, поки зберігається

потреба у працівниках, вони перебувають у провайдера, але в разі припинення

на вимогу клієнта трудових відносин зі співробітником він звільняється.

Працівниками, що можуть бути виведені зі складу штату банку можуть бути

передусім працівники маркетингових, бухгалтерських, кадрових, охоронних, IT

служб, тобто тих служб ПАТ КБ «Приватбанк», які безпосередньо складають

обслуговуючий персонал. Зрозуміло, що основний персонал фронт-офісу, топ-

менеджерів виводити за штат банку недоцільно.

За оцінками експертів, застосування аутстафінгу дозволяє скоротити

витрат на персонал до 25 - 30% на рік. Що стосується динаміки розвитку ринку

аутстафінгу, то на сьогоднішній день процентне співвідношення посад

співробітників, виведених за штат, виглядає наступним чином: 46% -

адміністративний персонал, 24% - фінансові позиції середньої ланки, 14% - IT-

фахівці, 10% - топ-менеджмент; 6% - робочі спеціальності. Позитивний досвід

застосування технології аутстафінгу є у «Альфа-банк», що після проведення

тендеру на на аутстафінг ІТ-підрозділу перевів його до кадрової компанії Ventra

Employment. В Америці аутстафінгом охоплено приблизно три четвертих

працівників невеликих фірм [33].

Істотне скорочення витрат банку ПАТ КБ «Приватбанк» за умови

застосування аутстафінгу досягатиметься за рахунок:

78

 зниження витрат на виплату зарплати та ведення кадрового

документообігу, передусім за рахунок сплати ПДФО і зборів на обов’язкове

соціальне страхування, пов’язаних з заробітною платою фахівців банку, витрат,

пов'язаних з організацією та експлуатацією робочих місць, питання медичного

обслуговування персоналу, страхування життя, організація відпочинку, виплати

різних премій і бонусів, оплата послуг сторонніх консультантів з персоналу,

корпоративне навчання, витрати на HR-департамент і т. д.

 опосередкованої економії часу на вирішення кадрових питань,

концентрації управлінського персоналу банку на безпосередньому управлінні

бізнесом;

 зменшення потреби в обладнанні робочих місць, в оренді додаткових

площ банківського офісу;

 іміджевого поліпшення багатьох показників банку, що розраховуються

на одного співробітника, зокрема таких як прибуток або продажу, що необхідно

для одержання більш високого статусу в спеціалізованих рейтингах та

підвищення інвестиційної привабливості банку.

 перенесення відповідальність за виплату заробітної плати, лікарняних

листів, відпусток, за складання та надання звітності до податкових органів,

позабюджетні фонди, органи статистики на кадрову компанію.

Слід зазначити, що вартість послуг з аутстафінгу на українському ринку

коливається від 15 до 30% заробітної плати співробітника до виплати податків

[11]. Конкретна сума може змінюватись в залежності від числа співробітників,

тривалості співпраці і рівня їхньої заробітної плати.

Що стосується оптимізації наступної за величиною статті витрат, а саме

витрат на утримання основних засобів та нематеріальних активів,

телекомунікаційні та інші експлуатаційні послуги важливим заходом для цього

може стати аутсорсинг його IT обслуговування з придбанням послуг

спеціалізованої організації з автоматизації діяльності банку, яке відповідно

буде здійснено через передачу деяких непрофільних для банку функцій ІТ

служби.

79

Аутсорсинг (англ. source – джерело) – запозичення ресурсів ззовні.

Передбачає виконання сторонньою організацією окремих завдань чи бізнес-

процесів, які не є профільними для банку, але необхідні для повноцінного його

функціонування (обслуговування комп’ютерних мереж, логістика тощо). У

цьому випадку підприємство купує не працю конкретних працівників, а

послугу [57].

До послуг аутсорсингу вдаються понад дві третини компаній світу. В

Україні цей показник на порядок нижчий. До вітчизняних фірм, які працюють в

цьому напрямку, можна зарахувати консалтингові (консультаційні) фірми.

Сьогодні вони є цілком конкурентоспроможними, особливо в таких видах

діяльності, як реструктуризація підприємств, організація бізнес-процесів,

управління якістю, інжиніринг, інформаційні технології, маркетинг, аудит,

кадровий консалтинг і навчання [11].

З іншого боку, за даними «Міратех», 28% українських фінансових

інститутів вже готові скористатися послугами сторонніх ЦОД, а мінімізація

витрат на функціонування ІТ служби таким чином в банку може становити 35-

50%. Крім того, 85% українських банків або розглядали можливість залучення

сторонніх компаній для виконання бізнес- та ІТ-завдань, або вже співпрацюють

з такими підрядниками. При цьому банкам цікаві наступні напрями

аутсорсингу: обслуговування відділень (25%), обслуговування АТМ (18%),

розробка і тестування програмного забезпечення (17%), підтримка додатків

(10%), обслуговування клієнт-банкінгу (9%), підтримка баз даних (8%) [18].

Передача обслуговування не тільки ЦОД, але і системи інтернет-банкінгу,

CRM-cистеми організації-аутсорсеру також доцільний спосіб зменшити

витрати банку.

Процесу передачі певних функції ІТ служби на аутсорсинг з метою його

максимальної ефективності для ПАТ КБ «Приватбанк» повинен передувати

ретельний аналіз можливості та доцільності такої передачі.

Ключовим у цьому аналізі має бути проведення аудиту інформаційної

системи та сервісної ІТ служби банку. Саме він дозволить оцінити ефективність

80

роботи інформаційної системи банку і виявити ряд недоліків у її

функціонуванні, пов’язаних передусім з високими витратами на автоматизацію

тих чи інших функції або бізнес-процесів банку.

Важливим також видається питання структурування інформаційної

системи банку за територіальними, організаційними та технологічними

параметрами [57].

У частині мінімізації витрат аналіз дає можливість оцінити, на скільки

передача функції ІТ є вигідною для банку, та визначити послідовність

проведення такої оцінки (табл. 3.4).

Таблиця 3.4 - Аналіз потенційних можливостей ІТ аутсорсингу для

ПАТ КБ «Приватбанк»

Етап аналізу Напрямки аналізу Результат

Визначити типові та

специфічні функції ІТ банку

Визначити стратегічні

функції ІТ банку, над якими

варто 1. Визначення можливих зберегти контроль

варіантів аутсорсингу Визначити можливість

використання

інфраструктури аутсорсера

для максимізації вартості

Визначені функції ІТ, що

можуть бути передані на

аутсорсинг та встановлено

їх пріоритетність

Оцінити адекватність

поточних ІТ можливостей та

бюджету ІТ служби бізнес-

2. Оцінка можливостей стратегії банку

аутсорсингу з позиції бізнес-

стратегії банку та

оптимізації витрат

Оцінити варіанти

проведення аутсорсингу з

точки зору мінімізації

витрат

Кількісна оцінка можливих

варіантів аутосорсингу

Визначити ринкові

можливості аутсорсингу

Оцінка варіантів з точки

зору мінімізації витрат та

порівняння з власною

реалізацією

3. Оцінка альтернативних

витрат аутсорсингу

Оцінити потенціал

аутсорсингу

Перевірка здійсненності

стратегії виходячи з

пропозиції аутсорсерів та

оцінка потенціалу їх

стратегій

81

Результатом проведеного аналізу має стати визначення тих функцій, які

банку доцільно передати на ІТ аутсорсинг. У банківській практиці серед них

зазвичай називають створення та обслуговування Центру обробки даних (ЦОД)

– комплексу програмних і апаратних компонентів, організаційних процедур і

персоналу, призначений для створення високопродуктивної інформаційної

інфраструктури банку. Такі виявлені функції ІТ служби ПАТ КБ «Приватбанк»

наведені у таблиці 3.5 у взаємозв’язку з вигодами їх передачі на аутсорсинг та

прикладами успішної передачі.

Таблиця 3.5 – Функції ІТ служби ПАТ КБ «Приватбанк», які можливо

передати на аутсорсинг

Сфера

аутсорсингу Характеристика Вигоди

Приклад

успішної

реалізації

Підтримка

клієнтів

банку

Служба підтримки

клієнтів (Helpdesk):

онлайн-

консультації,

консультації по

телефону та е-мейл

Економія витрат внаслідок

централізації та спільного

використання послуги

Morgan

Stanley

ІТ підтримка

Підтримка

користувач

ів на

місцях

Установка,

підтримка та

супровід апаратних

засобів та

програмного

забезпечення

Підвищення якості і швидкості

підтримки, забезпечення актуального

і справного комп’ютерного парку –

як наслідок мінімізація витрат часу і

заробітної плати в межах цих

внутрішніх функцій

ING

Мережі

Аутсорсинг

інфраструктурних

мереж та робіт з

ними, включаючи

консолідацію та

управління

трафіком

Економія витрат внаслідок

консолідації трафіка, наприклад на

основі каширування та стиснення

даних (на 30-40%)

Citigroup

ІТ операції

Центри

обробки

даних

(ЦОД)

Аутсорсинг

інфраструктурних

операцій ЦОД, що

включає також

переведення активів і

персоналу

Економія витрат внаслідок

консолідації потужностей та

використання інноваційних

рішень, що недоступні для

окремого банку

Deutsche

Bank

Розробка та

експлуатація

Аутсорсинг розробки,

розвитку і підтримки ІТ

програм

Економія витрат внаслідок

офшорингу. Доступ до

інновацій програмних розробок

KBC

Bank

Бізнес процеси Аутсорсинг операційної

діяльності

Економія витрат внаслідок

спільного використання послуг

Bank of

America

82

З метою нівелювання вказаних ризиків, при підписанні договору з

аутсорсером повинні бути передбачені методи контролю, зокрема в Угоді про

рівень сервісу, Service Level Agreement, SLA та Угоді про нерозголошення

конфіденційної інформації банку Non Disclosure Agreement, NDA, у яких

описуються всі вимоги банку до аутсорсера по забезпеченню останнім

належних заходів щодо захисту інформації та глибини передачі функцій ІТ,

закріпляється рівень матеріальної відповідальності аутсорсера за упущену

вигоду та реальні збитки банку з його вини.

Для ПАТ КБ «Приватбанк» використання аутсорсингу IT обслуговування,

не зважаючи на вказані ризики, надає певні можливості щодо оптимізації

адміністративних витрат:

 фокусування ресурсів банку на основних цілях бізнесу, що

відбувається завдяки делегуванню функцій автоматизації та інформатизації

стороннім організаціям, які надають послуги у цій сфері. Відповідно це

призведе до скорочення витрат, що раніше стосувалися фінансування ІТ

служби та спрямування вивільнених коштів на більш пріоритетні потреби:

розширення філій, вихід на нові ринки, тощо.

 зниження собівартості ІТ функцій, переданих компанії-аутсорсеру, яка

спеціалізується на аутсорсингу і завдяки цьому знижує вартість делегованої

функції та забезпечує її якість. В межах цієї можливості

 одержання доступу до ресурсів, яких немає чи бракує у банку.

Особливо це актуально під час розвитку діяльності в інших регіонах, створенні

нового напрямку бізнесу, вирішенні нових або нетипових для цього банку

завдань.

 доступу до новітніх технологій. Аутсорсер завдяки вузькій

спеціалізації володіє більшим доступом до новітніх інформаційно-

технологічних розробок, їх придбання та освоєння. Натомість у межах банку це

може бути нерентабельним.

83

 надійність і якість досягаються завдяки виконанню компанією-

аутсорсером численних однотипних завдань замовників, що забезпечує

нагромадження великого практичного досвіду в конкретній сфері;

 передачі відповідальності та ризику за виконання конкретної функції

на компанію-аутсорсера.

 раціонального розподілу інвестицій, тобто зосередження інвестиційних

ресурсів на основні бізнес-функції і зниження необхідності інвестування на

підтримку другорядних функцій та на розвиток напрямків, які не забезпечують

основну частку прибутку банку.

Наступний напрямок оптимізації управління адміністративними

витратами банку передбачає проведення заходів з оптимізації управління

витратами на основні засоби ПАТ КБ «Приватбанк», їх оренду, утримання,

амортизацію (табл. 3.6) обов’язково мають відбуватися з урахуванням

нормативних вимог щодо обладнання офісів банку усім необхідним

устаткуванням, комунікаціями, засобами служби безпеки.

З урахуванням досвіду оптимізації адміністративних витрат зарубіжних

банків, що передусім втілений в абсолютному скороченні суми окремих видів

адміністративних витрат, здійснимо розрахунок економічного ефекту, що

полягає зменшенні статей цих витрат.

Слід зазначити, що основні напрямки скорочення витрат стосуються

передачі функцій ІТ служби банку на аутсорсинг і включають мінімізацію

передусім таких статей адміністративних витрат ПАТ КБ «Приватбанк» як

витрати на утримання персоналу, амортизація основних засобів, програмного

забезпечення, витрат на їх утримання та експлуатацію за рахунок передачі їх

цих функцій аутсорсеру

Концепція ризик-орієнтованого управлінського обліку та внутрішнього

контролю, заснованого на визначенні та моніторингу рівня ризику,

прийнятного для банку, передбачає включення ризикової компоненти в усі

бізнес-процеси банку та розрахунок собівартості банківських продуктів.

84

Таблиця 3.6 – Заходи з оптимізації витрат на основні засоби банку

Вид

вит-

рат

Статті витрат

Заходи з оптимізації управління

Капітальні

 купівля/будівництво об'єктів

нерухомості і земельних ділянок;

 капітальний ремонт об'єктів

нерухомості;

 комп’ютерне устаткування,

обладнання касових кабін і

сховищ, меблі тощо;

 придбання транспортних засобів

представницького, спеціального

(інкасаторського) та ін.

призначення;

 придбання засобів безпеки

(сигналізації, детектори, систем

відео спостереження тощо)

 перегляд норм використання робочих площ

працівниками з урахуванням мінімальних

санітарних норм;

 удосконалення планування офісів з метою

раціоналізації робочого простору;

 виявлення резервів недовикористаного

обладнання та комп’ютерного устаткування, що

використовується з неповною продуктивністю;

 встановлення нормативів та специфікацій

використання обладнання залежно від бізнес-

функцій та потреб користувачів, застосування їх

ергономічних конфігурацій;

 реструктуризація автопарку банку;

Поточні

 послуги поточного ремонту,

технічного обслуговування

об'єктів нерухомості;

 оренда об'єктів нерухомості;

 оплата комунальних витрат по

об'єктах нерухомості

 обслуговування банківського

устаткування і обладнання,

транспортних засобів, засобів

безпеки

 пошук оптимальних умов оренди офісів;

 рециклінг витратних матеріалів, придбання

економічної техніки і устаткування;

 налагодження постійних відносин з

постачальниками та обслуговуючими фірмами з

метою отримання знижок;

 лімітування використання автотранспорту у

відповідністю з економічною доцільністю;

 вибір оптимальних варіантів комплексного

охоронного обслуговування

Варто також зазначити, що відсоток скорочення вказаних витрат був

прийнятий як усереднене його значення за досвідом банків що проводили

подібну оптимізацію. З огляду на ринкову практику, після впровадження

заходів з аутсорсингу функції ІТ за даними банків ING, Citigroup, Deutsche

Bank, Bank of America витрати на дану службу банку можуть бути скорочені на

12-20% залежно від виду функції, що передається аутсорсеру [26].

Скорочення інших статей витрат згідно з запропонованими

удосконаленнями є помітним, але не таким значним як у випадку з

аутсорсингом.

Заходи з оптимізації витрат банку сприятимуть підвищенню ефективності

управління ними та зростанням обсягу чистого прибутку банку.

85

Таблиця 3.7 – Рекомендації щодо скорочення витрат ПАТ КБ

«Приватбанк»

До

впровадження

заходів з

оптимізації за

2011 р.

Скорочен-

ня витрат

Після

впровадження

заходів з

оптимізації

з/п Вид адміністративних витрат

тис.

грн. % % тис. грн. %

1 Витрати на утримання персоналу 26647,0 38,6 5,0 25314,7 39,2

2 Амортизація основних засобів 6899,0 10,0 7,0 6416,1 9,9

3

Амортизація програмного

забезпечення та інших

нематеріальних активів

69,0 0,1 10,0 62,1 0,1

4

Витрати на утримання основних

засобів та нематеріальних активів,

телекомунікаційні та інші

експлуатаційні послуги

10601,5 15,4 12,0 9329,3 14,4

5 Витрати на оперативний лізинг

(оренду) 8819,0 12,8 6,0 8289,9 12,8

6 Інші витрати, пов'язані з основними

засобами 412,0 0,6 9,6 372,4 0,6

7 Професійні послуги 801,0 1,2 1,5 789 1,2

8 Інші 14701,5 21,3 8,6 13437,17 20,8

9 Усього адміністративних та інших

операційних витрат 68950,0 100,0 6,3 64583,8 100,0

У межах наведеної таблиці, що враховує напрями здійсненної оптимізації

витрат, варто відзначити можливе скорочення суми адміністративних витрат на

6,3% (на 4 366,2 тис. грн.) банку порівняно з їх сумою у 2011 р.

У свою чергу, це призвело б за умови застосування заходів до зростання

обсягу прибутку до оподаткування до 72646,2 тис. грн., витрат з податку на

прибуток до 18161,6 тис. грн. і чистого прибутку після оподаткування до 54 485

тис. грн., тобто на 3,1%.

У відносному вираженні спостерігається скорочення показника СIR з

48,8 % до 39,9%, що свідчить про зростання ефективності діяльності банку

внаслідок проведення оптимізації управління адміністративними витратами.

Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах неефективного

зростання адміністративних витрат ПАТ «Приватбанк», про що свідчить

86

зростання показника CIR протягом 2009-2011 рр., нами запропоновано

проведення оптимізації управління адміністративними витратами

ПАТ «Приватбанк» за напрямами, що стосуються аутстафінгу персоналу банку,

аутсорсингу окремих функцій ІТ служби банку, скорочення капітальних та

поточних витрат банку на утримання та експлуатацію основних засобів.

У межах вказаних напрямів найбільшого скорочення витрат банк може

досягти за рахунок передачі визначених функцій ІТ служби на аутсорсинг.

У цілому, заходи з оптимізації витрат банку сприятимуть підвищенню

ефективності управління ними та зростанням обсягу чистого прибутку банку.

ВИСНОВКИДО РОЗДІЛУ 3

Виходячи з даної теми банку можна запропонувати вдосконалити систему

врахування фактора ризику в розрахунку собівартості продуктів банку та

відсутності єдиного підходу до впровадження ризик-орієнтованого

управлінського обліку та контролю витрат банку, а також необхідності

оптимізації адміністративних витрат банку в умовах зростання показника CIR,

що вказує на обтяження прибуткових напрямів діяльності банку

непродуктивними адміністративними витратами, були запропоновані шляхи їх

усунення.

У порівнянні з традиційною системою управлінського обліку та контролю

витрат банку, ризик-орієнтований підхід до управлінського обліку і контролю

витрат полягає в тому, що нарахування витрат та контроль за їх списанням в

банку здійснюється з урахуванням ризиків його діяльності в межах концепції

«COSO».

Концепція ризик-орієнтованого управлінського обліку та внутрішнього

контролю, заснованого на визначенні та моніторингу рівня ризику,

87

прийнятного для банку, передбачає включення ризикової компоненти в усі

бізнес-процеси банку та розрахунок собівартості банківських продуктів.

Удосконалення діючої системи управління витратами ПАТ КБ

«Приватбанк» на основі ризик-орієнтованого підходу до функціонування служб

управлінського обліку і контролю підтверджується більшою

стандартизованістю, періодичністю контролю, об’єктивністю планування

процедур.

В межах оптимізації адміністративних витрат банку нами були

рекомендовані заходи, що стосувались можливих шляхів скорочення окремих

статей адміністративних витрат банку. До них зокрема віднесено застосування

таких методів як аутстафінг, аутсорсинг, мінімізації витрат на утримання та

експлуатацію основних засобів банку, що дозволяють скоротити витрати банку

на 6,3% з урахуванням досвіду оптимізації таких витрат провідних банків

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]