1.2.Принципи і правила кредитування

Банківське кредитування здійснюється за умови дотримання певних принципів: терміновість повернення, цільовий характер, забезпеченість і платність кредиту. Ці принципи є чимось абстрактним, а безпосередньо визначають кредитні стосунки між банками та його клієнтами шляхом включення до кредитні угоди як істотних умов.

Названі принципи є взаємопов'язаними і означають, що банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування, за умов, передбачених кредитним угодою з відповідної виплатою відсотків над його користування.

Принцип терміновості повернення кредиту означає, що повинен бути повернутий позичальником банку в попередньо обумовлений термін. Від дотримання цього принципу залежить можливість надання нових кредитів, оскільки однією з ресурсів кредитування є повернення позики. Порушення цього принципу кредитування призводить до трансформації боргу позикам з термінової в прострочену. У порушення термінів повернення і наявність прострочених позик нових кредитів, зазвичай, не надаються.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позикових коштів у конкретну мету, зумовлені кредитним договором – на конкретні господарські процеси, проекти, підприємства міста і іншого подібного начиння. Кредит надається позичальнику по більшу частину на конкретну мету, ніж тому, що він виникла невідкладна потреба коштів. Від дотримання цього принципу значною мірою залежить своєчасність повернення позики, бо лише реалізація мети, яку отримано кредит, може забезпечити необхідні кошти на погашення борга [26].

Принцип забезпеченості кредиту означає його присутність серед банку права захисту своїх інтересів, недопущення збитків, від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип забезпеченості позик має мета захистити інтереси банку і допустити втрати від неповернення боргу результаті неплатоспроможності позичальника. Він передбачає, що заборгованість за кредитами, яка відображається в пасиві балансу підприємства-боржника, необхідно забезпечити певним майном (товари, чи цінних паперів) які враховуються на рахунку його балансу чи зобов'язанням третя особа погасити борг банку (гарантії, поручництва тощо).

Деякі кредити можуть надаватися і забезпечення, якщо банк цього дає свою згоду. Відсутність забезпечення може бути викликане як об'єктивними причинами, коли економічна природа кредиту коштів вкладення засобів у матеріальних цінностей (наприклад, на виставляння акредитивів), і суб'єктивними, коли банк йде це свідомо, страхуючи свій підвищений ризик великими позиковими відсотками.

Основними джерелами формування банківських ресурсів є кошти банків, залишки на поточних і валютних рахунках, залучені кошти юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання чи термінові, міжбанківські кредити і кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредити в іноземній валюті надаються юридичним і фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницької діяльності, резидентам за операціями, здійснювані ними використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, і солідним юридичним особам-нерезидентам – банківським установам.

Під час проведення кредитної політики комерційних банків виходять із необхідність забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників, і від суб'єктів господарської діяльності, зі урахуванням загальнодержавних інтересів[18].

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення іноземних і використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткові ставки і комісійних винагород. Вони за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім що належить їм майном і коштами.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від заявленого розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку,Кредитним комітетом, Комісією та іншого подібного начиння) більшістю голосами й оформляється протоколом.

З метою захисту національних інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з законодавством України з повним дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.