- •В. В. Бедь
- •§ 1. Предмет ізавдання юридичної психології
- •§ 2. Історія розвитку юридичної психології2
- •§ 3. Система юридичної психології
- •§ 1. Методологічні принципи в юридичній психології
- •§ 2. Методи пізнання в юридичній психології
- •§3. Методи психологічного впливу на особистість
- •§ 1. Поняття про психіку ісвідомість особистості
- •§ 2. Психічні процеси
- •Середні значення абсолютних порогів відчуттів для різних органів відчуття людини
- •§3. Психічні властивостіособистості
- •Співвідношення темпераменту і типу нервової системи
- •§ 4. Психічністаниособистості
- •§ 1. Правова соціалізація
- •§ 2. Правова соціалізація
- •§ 3. Психологічніумовидієвостіправових норм
- •§ 1. Поняттяособистостізлочинця ітипологіязлочинців
- •§ 2. Соціально-демографічна характеристика особистостізлочинця
- •§ 3. Психологія неповнолітніхзлочинців
- •§ 4. Психологіяорганізованоїзлочинності
- •§ 1. Психологічні причинизлочинної поведінки
- •§ 2. Психологічна структура злочинного діяння
- •§ 3. Психологічні наслідкискоєногозлочину
- •§ 1. Психологіяогляду місця події
- •§ 2. Психологіяобшукуі вилучення
- •§ 3. Психологія впізнання
- •§ 4. Відтворенняобстановки іобставин події
- •§5. Психологія перевірки свідчень на місці
- •§6. Судово-психологічна експертиза
- •§ 1. Психологіяформування показань
- •§2. Психологіядопиту потерпілого
- •§3. Психологіядопиту підозрюваного іобвинуваченого
- •§4. Психологіядопиту свідків
- •§5. Психологічніособливості допиту неповнолітніх
- •§6. Психологіяочної ставки
- •§ 1. Психологічна характеристика судової діяльності(при розгляді кримінальних справ)
- •§2. Психологіясудді
- •§3. Психологічні особливостісудового допиту
- •Психологічні особливості допиту
- •Підсудного, який на попередньому слідстві визнавав себе винним, а в суді провину заперечує
- •§4. Психологіясудових суперечок і винесення вироку
- •§ 1. Психологія прокурорської діяльності
- •§2. Психологічніособливостідіяльностіадвоката
- •Характеристика різноманітних тактичних варіантів захисту підсудного1
- •§3. Психологічніаспекти відносинадвоката і прокуроравсуді
- •§4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката
- •§ 1. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
- •§2. Психотехніка судової промови
- •§3. Психологічніособливості промовисудді, прокурорайадвокатавсуді
- •§2. Психологічна характеристика цивільного процесу
- •§3. Психологічніособливостідіяльності господарськогосуду
- •§ 1. Психологічна консультація в кримінальному процесі
- •§2. Судово-психологічна експертиза в кримінальному процесі
- •§3. Судово-психологічна експертиза в цивільному та адміністративному праві
- •§ 1. Психологіязасудженого, завдання іумови ресоціалізації
- •§2. Психологічніаспекти організації життєдіяльностізасуджених
- •§3. Методи вивчення особистостізасудженого і психологічного впливу на нього впроцесі перевиховання
- •Типи акцентуацій характеру
- •Психологічні правила забезпечення інтенсивності, осмисленості і стійкості спостереження при огляді місця події
- •Підготовка слідчого до обшуку1
- •Психодіагностика причетності особи до правопорушення за відсутності доказів1
- •Рекомендації для подолання психологічного бар'єра у спілкуванні захисника і підзахисного1
- •Засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в спілкуванніз людьми
- •Структура судової промови
- •1 Вступна частина
- •Логічні помилки в доказі висунутого юристом положення1
- •Психологічні елементи підготовки до привселюдного виступу1
- •Типи професійної мотивації
- •Списоквикористаної та рекомендованої літератури
- •§1. Предмет і завдання юридичної психології 5
- •Юридична психологія
- •Psychology of law
§ 3. Система юридичної психології
" Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею і які відображають рівень її розвитку, тенденції і перспективи"1.
Аналізом системи юридичної психології займаються різні спеціалісти — юристи, психологи, юридичні психологи. Розглянемо окремі підходи щодо розв'язання цього питання.
К. Платонов виділяв у юридичній психології правову психологію (предмет — правосвідомість), кримінальну (предмет — причини злочинності, пов'язані з якостями особистості), судову психологію і ви-правно-трудову2.
О. Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:
загальні питання (предмет, система, методи);
правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);
Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. — С. 160.
Платонов К. К. Система психологии и теория отображения. — М.: Наука, 1982. — С. 291.
кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);
судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності);
виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників)1.
А. Дулов як прихильник самостійної юридичної психології висловлював думку про те, що юридична психологія складається із загальної і особливої частини. Загальна частина охоплює її предмет, методи, завдання, психологічну структуру діяльності щодо здійснення правосуддя, психологічний аналіз злочинної діяльності, а особлива частина — психологічні основи попереднього слідства, судової діяльності, діяльності виправно-трудових закладів2.
Досить поширеною є система юридичної психології, запропонована В. Васильєвим. Вона складається з таких блоків3.
Загальна частина включає предмет і завдання юридичної психології, методи, історію розвитку, зв'язок з іншими науками, основи загальної і соціальної психології, правосвідомість, психологію юридичної праці та психологію правовідносин у сфері підприємництва.
Особлива частина містить такі дисципліни: психологія потерпілого, психологія неповнолітнього, кримінальна психологія, слідча психологія, психологія судового розгляду кримінальної справи, виправно-трудова психологія, адаптація особистості звільненого до умов нормального життя, судово-психологічна експертиза.
Не вдаючись в детальну наукову суперечку, можна висловити незгоду з такою системою юридичної психології по кількох пунктах. Не зрозуміло, чому проблема правосвідомості виявилася в загальній частині системи? Чим пояснити необхідність виділення проблеми, пов'язаної з адаптацією особистості звільненого з місць позбавлення волі до умов нормального життя, з дисципліни виправно-трудова психологія? Нарешті, чому особлива частина носить назву "Судова психологія", хоча включає в себе і кримінальну психологію, і слідчу, і виправно-трудову?
З погляду організації навчального процесу у вищому навчальному закладі необхідно більш точно і логічно побудувати систему юридичної психології. Чим же керуватися, розв'язуючи це питання?
Ратинов А. Р. Советская судебная психология. — М.: Знание, 1967. — С. 5-6. Дулов А. В. Судебная психология. — С. 43-46.
Васильев В. А. Юридическая психология. — СПб.: Питер Ком, 1998. — С. 13.
"При розгляді системи юридичної психології необхідно виходити з того, що вона є самостійною галуззю знання, яка знаходиться на стику психології і юриспруденції, і як будь-яка наука повинна мати: методологію, теорію, історію, технологію практичного застосування теоретичного знання, спрямованість практичного застосування цього знання"1.
Враховуючи наведені вимоги до системи юридичної психології і сьогоднішній рівень її розвитку, пропонується такий варіант системи юридичної психології (див. рис. 1).
Щодо особливої частини юридичної психології, то її основні складові вирішують свої специфічні завдання:
правова психологія, яка вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості;
кримінальна психологія вивчає психологічні механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми освіти, структури, функціонування і розпаду злочинних груп;
судова психологія розглядає коло психологічних проблем, які стосуються судочинства (психологію суддів, слідчих та інших працівників правоохоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їхньої діяльності; психологію звинувачених, підозрюваних, потерпілих, свідків; психологічні основи слідчих дій; методологію і методику судово-психологічної експертизи);
виправна (пенітенціарна) психологія досліджує умови і особливості виправлення і перевиховання правопорушників переважно у виправно-трудових закладах (процес адаптації цих осіб до перебування у виправних закладах; їхній психічний стан, викликаний позбавленням волі; формування установки на виправлення; реадаптація звільненого до життя на волі та ін.).
Синтез психології та юридичних наук в юридичній психології повинен привести до взаємного збагачення і більш успішного розв'язання складних і актуальних проблем, пов'язаних із підвищенням ефективності правоохоронної і правозастосовної діяльності.
Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. — С. 165.
Система
юридичної психології
І.
Загальна
частина
Предмет, завдання, історія розвитку
Методологічні основи і методи
Загальнопсихологічні та соціально-психологічні основи
Психологія юридичної праці
II. Особлива частина
Психологія судочинства
Правова психологія
Кримінальна психологія
Судова психологія
Психологія слідчих дій
Виправна (пенітенціарна) психологія
Судово-психологічна експертиза
Рис. 1. Система юридичної психології
Розділ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ основи
І МЕТОДИ ЮРИДИЧНО ПСИХОЛОГІ
Постійною інформацією для юридичних працівників є факти, події, явища про правопорушення, котрі відображаються у зовнішньому середовищі у формі матеріально зафіксованих слідів, різних образів у свідомості людей. Виявлення інформації, її аналіз і оцінка складають суть пізнавального аспекту в діяльності юриста, спрямовану на розкриття, розслідування і запобігання будь-яким злочинам.
Слід відзначити специфіку соціального пізнання: людина не завжди має можливість спостерігати те, що пізнає, мати безпосередній контакт із тим, що доступне при пізнанні природних об'єктів. Для соціального пізнання характерно й те, що явище, подія не лише може не збігатись із сутністю, а й викривляти її. Коли ті чи інші явища, які лежать на поверхні, наприклад, предмети, виявлені на місці події, викривляють дійсну суть явищ.
Результатом пізнавальної діяльності юриста є встановлення об'єктивної істини, під якою розуміється адекватне відображення того чи іншого об'єкта людиною, відтворення його таким, яким він є незалежно від суб'єкта, який пізнає цей результат, і його свідомості. Встановлення істинності пізнання відбувається за допомогою доведення, яке здійснюється шляхом визначених логічних роздумів і чуттєвого сприйняття предметів і явищ. Доведення в юридичній психології як процес, що складається з єдності розумових і практичних операцій щодо відтворення реальної картини значущого з будь-якої юридичної справи фрагмента дійсності, визначення його правових властивостей і наслідків, засвідчених висновків, пов'язано і з теорією пізнання, і з логікою — наукою про мислення.
Пізнавальну і засвідчувальну сфери діяльності юриста відзначають видатні дослідники В. Васильєв, А. Дулов, О. Ратінов та ін.1
Васильев В. Л. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — М.: Юрид. лит., 1991. — С. 138-140; Дулов А. В. Судовая психология. — С. 52;
Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей. — М.: Юрид. лит., 1967. —
С. 41.
У зв'язку з цим підвищується роль методології пізнання в юридичній психології. Чіткість методологічної позиції юридичного працівника не дає можливості йому надмірно захопитися збором лише емпіричного матеріалу, віддати себе у володіння фактам на шкоду теоретичних узагальнень, відволіктися на побічні явища, збитися з основної лінії пошуку істини. Вона також не дасть можливості обмежуватися лише теоретичними шуканнями, спонукає слідчого і прокурора, суддю й інспектора, адвоката і захисника вникати в соціальні реальності, вивчати правову проблему в самій дійсності, керуючись при цьому суворими науковими критеріями оцінок.