Розділ і загальні положення

Стаття 1 (колишня стаття А)

На підставі даного Договору Високі Договірні Сторони засновують ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (надалі просто «Союз»).

Даний Договір свідчить про початок нового етапу в процесі створення ще більш тісного Союзу народів Європи, чиї рішення прийматимуться якомога відкритіше і будуть доходити до кожного громадянина.

Союз засновується на базі Європейського Співтовариства, доповненого сферами політики і формами співробітництва згідно з даним Договором. Його завдання полягає в налагодженні – за допомогою послідовних та узгоджених методів – відносин між державами-членами та їх народами.

Стаття 2 (колишня стаття В)

Союз має на меті:

– сприяти соціально-економічному прогресу, високому рівню зайнятості, досягненню збалансованого і рівномірного розвитку шляхом створення простору без внутрішніх кордонів через посилення економічних та соціальних зв’язків, створення економічного та валютного союзу, що передбачає введення єдиної валюти відповідно до положень даного Договору;

– утверджувати свою ідентичність на міжнародній арені, зокрема шляхом здійснення спільної зовнішньої політики та політики безпеки, не виключаючи можливості оформлення в майбутньому спільної оборонної політики, яка може сприяти створенню спільної оборони згідно з умовами статті 17;

– посилити захист прав та інтересів народів, що входять до держав-членів, шляхом запровадження громадянства Союзу;

– повною мірою розвивати й утверджувати роль Союзу у сфері свободи, безпеки та справедливості, в якому забезпечується свобода пересування людей поряд з відповідними заходами по контролю за зовнішнім кордоном, наданням притулку, імміграцією, а також по запобіганню та боротьбі зі злочинністю;

– повною мірою забезпечити дотримання «acquis communautaire» і спиратись на нього для визначення, в якій мірі політика та форми співробітництва, запроваджені даним Договором, потребують перегляду з метою забезпечення ефективності механізмів та інститутів Співтовариства.

Цілі Союзу, як передбачено даним Договором, мають здійснюватись у чіткій відповідності встановленим умовам і графіку, а також при дотриманні принципу субсидіарності, визначеного у статті 5 Договору, де йдеться про заснування Європейського Співтовариства.

Стаття 3 (колишня стаття С)

Союз діє як єдина інституційна структура, що має забезпечувати узгодженість та безперервність діяльності, здійснюваної з метою досягнення його цілей, при дотриманні відповідного рівня інтеграції у Співтоваристві.

Союз має забезпечувати послідовність своєї зовнішньополітичної діяльності в загальному контексті міжнародних відносин, питань безпеки, економіки та політики. Рада та Комісія несуть відповідальність за підтримання такої узгодженості. Вони забезпечують реалізацію цієї політики відповідно до своїх повноважень.

Стаття 4 (колишня стаття D)

Європейська Рада дає Союзу необхідний імпульс для розвитку та визначає його загальні політичні орієнтири.

До Європейської Ради входять керівники держав або урядів держав-членів та Голова Комісії. Їх помічниками є міністри закордонних справ держав-членів та один із членів Комісії. Європейська Рада збирається принаймні двічі на рік під керівництвом глави держави або уряду держави-члена, що головує в Раді.

Європейська Рада представляє Європейському Парламенту доповідь про хід кожного засідання і щорічний письмовий звіт про результати своєї діяльності.

Стаття 5 (колишня стаття Е)

Європейський Парламент, Рада*, Комісія, Суд** та Рахункова палата здійснюють свої повноваження згідно з умовами та цілями, передбаченими, з одного боку, положеннями Договорів про заснування Європейських Співтовариств, а також наступних Договорів і Актів про внесення змін і поправок, з другого боку, – іншими положеннями даного Договору.

Стаття 6 (колишня стаття F)

1. Союз базується на спільних для всіх держав-членів демократичних засадах верховенства права, визнання основних людських прав і свобод.

2. Союз поважає права і свободи людини, що були гарантовані підписаною в Римі 4 листопада 1950 року Європейською Конвенцією про захист основних прав і свобод громадян, і передбачені конституційними традиціями, спільними для всіх держав-членів, загальні принципи права Співтовариства.

3. Союз поважає національну ідентичність держав-членів.

4. Союз забезпечує себе засобами, необхідними для досягнення своїх цілей і здійснення власної політики.

Стаття 7 (колишня стаття F.1)

1. Рада у складі голів держав або урядів на основі одностайного ухвалення рішень, запропонованих третиною держав-членів або Комісією, і наступного отримання згоди на них збоку Європейського Парламенту, може виявити суттєві умисні порушення принципів, згаданих у статті 6(1), з боку однієї з держав-членів, після звернення до уряду відповідної держави з проханням представити з цього приводу свої міркування.

2. У випадку виявлення цих порушень, Рада на підставі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю, може вдатися до призупинення по відношенню до держави--правопорушниці деяких прав, які випливають з цього договору, в тому числі права голосу представника уряду країни. При цьому Рада має враховувати всі можливі наслідки подібної санкції для прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб.

Зобов’язання держави-члена згідно з цим Договором у будь-якому випадку є обов’язковими для такої держави.

3. Рада, на підставі прийнятого кваліфікованою більшістю рішення, з часом може замінити або анулювати санкції, про які йшлося в пункті 2, у зв’язку із зміною ситуації, яка призвела до їх накладення.

4. Дотримуючись цілей цієї статті, Рада діє, не беручи до уваги голос представника уряду даної держави-члена. Утримання від голосування членів, які особисто присутні або представлені, не впливає на прийняття рішень, згадуваних у пункті 1. Кваліфікована більшість, згідно з положеннями статті 205(2) Договору про заснування Європейського Союзу, має визначатись пропорційно до числа зважених голосів членів Ради.

До виконання умов цього пункту слід вдаватися в разі позбавлення члена Союзу права голосу відповідно до пункту 2.

5. Дотримуючись цілей цієї статті, рішення Європейського Парламенту мають прийматися за умови підтримання їх переважною більшістю уповноважених членів, що складає дві третини від поданих голосів.