54. Поняття законодавчої влади. Верховна Рада Укр., її функції та повноваження.

1)конодавча влада — це орган, який згідно з Конституцією має право прийняття та зміни законів; функція щодо прийняття законів; іноді під законодавчою владою водночас розуміють і орган, і функцію щодо прийняття законів.

Законодавча влада посідає особливе місце в системі органів публічної влади. Вона визначає організацію та функціонування виконавчої та судової влади і в такий спосіб відіграє свою орієнтовну роль стосовно цих гілок державної влади. У відносинах з іншими гілками державної влади, а також для визначення ролі законодавчої влади в суспільстві важливе значення має реальна, тобто фактична сила законодавчої влади. Зазвичай вважають, що в сучасних умовах у демократичних державах законодавча влада — це сильна влада. Вона іноді приймає закони (поправки до них) усупереч волі уряду (наприклад, один із останніх законів про соціальні стандарти) або глави держави. Вона здійснює дієвий контроль стосовно виконавчої влади. Дієвою формою контролю є робота слідчих комісій, звіти уряду та інших посадових осіб тощо.

2) Верховна Рада України розглядається як вищий законодавчий орган країни, який розробляє і приймає закони та інші законодавчі акти щодо регулювання економіки в цілому та окремих її сфер.

Регулятивна функція Верховної Ради України полягає у правовому (законодавчому) врегулюванні організації і діяльності системи органів державного управління.

Кадрова функція Верховної Ради України полягає у призначенні на посади та звільненні з посад в органах державного управління одноособово чи за пропозицією відповідної посадової особи чи органу державної влади.

Реалізуючи кадрову функцію, Верховна Рада України:

1) призначає на посаду за поданням Президента України, виходячи з пропозиції коаліції депутатських фракцій, Прем'єр-міністра України;

2) призначає за поданням Прем'єр-міністра України на основі пропозицій коаліції депутатських фракцій, членів Кабінету Міністрів України;

3) призначає за поданням Президента України до складу уряду Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України;

4) звільняє членів Кабінету Міністрів України з посад;

5) вирішує питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

6) призначає на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

7) призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Національного банку України;

8) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

9) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України Голову Антимонопольного комітету України,

55. Законодавчий процес в Україні.

Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій. Звичайно виділяють основні стадії законодавчого процесу:

1) підготування законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;

2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України;

3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верхов­ної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково);

4) підписання (санкціонування) та оприлюднення закону1. Крім основних, може виникнути потреба в додатковій стадії -

обговорення вмотивованих пропозицій Президента України в разі повернення ним прийнятого закону до Верховної Ради України (повторний розгляд).