- •46. Духовні (інтелектуально-культурні) права та свободи людини і громадянина в Україні.
- •47. Співвідношення національного та міжнародно-првового регулюв-ня прв і свобод людини. Гарантії прв і свобод людини і громадянина в Укр.
- •48.Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні.
- •49. Безпосередня демократія, її форми в Укр.
- •50. Референдум: поняття та види. Конституція Укр. Про референдум.
- •51. Виборча система в Україні.
- •52. Основні принципи виборчого права в Укр. Виборчі цензи в Укр.
- •53. Конституційний принцип розподілу держ-ної влади. Система органів держ-ної влади за Конституцією Укр.
- •54. Поняття законодавчої влади. Верховна Рада Укр., її функції та повноваження.
- •55. Законодавчий процес в Україні.
- •56. Голова держави. Президент Укр., його конституційний статус.
- •57. Поняття та структура виконавчої влади. Кабінет Міністрів Укр., його повноваження.
- •58. Прокуратура Укр.,її структура і функції.
- •59. Поняття праоохоронних органів. Система правоохоронних органів в Укр.
- •60. Адвокатура: поняття та місце в системі захисту прав людини. Адвокатура в Укр.
- •61.Поняття судової влади. Судова система Укр.
- •62. Основні засади судочинства в Укр.
- •64. Конституційний статус Вищої Ради юстиції.
- •65. Поняття конституційної юрисдикції . Конституційной Суд Укр-ни.
- •66. Поняття самоврядування. Система органів місцевого самоврядування у Укр-ні.
- •67. Адміністративно-територіальний устрій Укр.: загальна характеристика. Конституційний статус арк
- •68. Порядок внесення змін до Конституції Укр.
- •69. Перехідні положення Конституції Укр., їх зміст.
- •70. Поняття та предмет регулювання цивільного права. Основні джерела цивільного права Укр.
- •71. Право власності в Укр. Захист права власності
- •72. Поняття та види цивільно-правового договору. Цивільно-правова відповідальність в Укр.
- •73. Поняття спадщини. Спадкування за законом і за заповітом.
- •74. Кримінальне право як галузь права. Загальна характеристика Кримінального кодексу Укр.
- •75. Поняття, ознаки та види злочину. Склад злочину.
- •76. Кримінальна відповідальність, її підстави. Обставини, що виключають кримінальну відповідальність.
- •77. Кримінальне покарання, його види.
- •78. Загальна характеристика сімейного права Укр. Шлюб і сім’я в Сімейному кодексі Укр.
- •79. Ум-ви та порядок укладення та припинення шлюбу.
- •80. Особисті й майнові права та обов’язки подружжя в Укр-ні. Шлюбний контракт в Україні.
- •81. Права та обов’язки матері, батька і дитини в Укр.
- •82. Адміністративне право України як галузь права: загальна характеристика.
- •83. Адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність в Україні.
- •84. Загальна характеристика трудового права України. Трудові правовідносини.
- •85. Поняття і предмет регулювання житлового права України. Право громадян на житло і форми його реалізації.
- •86. Господарське право України: поняття та предмет регулювання. Господарські відносини.
- •87. Поняття та основні види підприємницької діяльності. Законодавство України про підприємницьку діяльність.
- •88. Поняття і предмет регулювання екологічного права. Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища.
- •89. Соціальний захист, його види. Законодавство України про соціальний захист.
- •90. Загальна характеристика законодавства України про охорону здоров’я.
49. Безпосередня демократія, її форми в Укр.
У Конституції визнається як одне з пріоритетних прав - право народу захищати, охороняти, гарантувати свою владу і конституційний лад (статті 5, 17). Зокрема, у ст. 5 Конституції України зазначається, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові, й воно не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами. Відповідно, народ має право контролю, нагляду, спостереження у сфері влади, а в разі узурпації влади народу державою. її органами чи посадовими особами - частково чи повністю - логічно має право на будь-яку форму опору, протидії, непокори.
50. Референдум: поняття та види. Конституція Укр. Про референдум.
Референдум - це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів, інших рішень по найбільш важливих питаннях загальнодержавного й місцевого значення.
Залежно від тих чи тих ознак референдуми поділяються на певні види. Розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний референдуми.
Імперативний і консультативний референдуми розрізняються за їхніми юридичними наслідками. Рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов'язкове значення і не потребує ніякого затвердження.
Результати консультативного референдуму юридичної сили не мають. Його призначення полягає в установленні думки виборців щодо певного питання. Ця думка може бути врахована, але не е обов'язковою для вирішення державними органами відповідної проблеми. У низці країн консультативний референдум здійснюється під назвою "всенародного обговорення".
Конституційним називається референдум, унаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється конституція. Якщо ж ці питання вирішуються стосовно до звичайного закону, то референдум називається законодавчим.
Обов'язковий референдум - це референдум, проведення якого є обов'язковим для вирішення визначених Конституцією проблем. Відповідно до ст. 73 Конституції України обов'язковим є всеукраїнський референдум для вирішення питань щодо зміни території України.
Попри те, що референдум розглядається як форма виявлення волі народу, світова державно-правова практика свідчить про юридичну і політичну недоцільність вирішення певних питань референдумом. Звідси конституції низки держав забороняють виносити на референдум певне коло питань. У більшості випадків це стосується законів і рішень, пов'язаних із фінансово-бюджетними проблемами, наданням громадянства, амністіями, помилуваннями та з деяких інших проблем.
51. Виборча система в Україні.
Виборча система - це сукупність норм, що закріплюють виборчі права громадян України, основні принципи виборчого права, організацію виборів до представницьких органів держави, взаємовідносини виборців з депутатами.
Виборча система має:
– відповідати принципам демократії та народовладдя, як основного джерела легітимації влади;
– забезпечувати максимальний рівень прозорості проведення виборів та мінімізацію можливостей для фальсифікацій, втручання з боку політичних сил та органів влади з метою впливу на результат виборів;
– нейтралізувати будь-яке зовнішнє, в тому числі інформаційне, втручання у виборчий процес з боку іноземних держав з метою впливу на результат виборів;
– бути достатньо зрозумілою, зокрема в процедурному аспекті, аби виборці мали всі можливості зробити власний вибір;
– бути достатньо стабільною, з тим, щоб виборці звикли до виборчої системи; зміни до неї мають відбуватися логічно і послідовно та виходити з попередньої практики суспільства;
– забезпечувати умови для оновлення влади, сприяти постійній конкуренції у владі на засадах виконання політичними силами завдань державного розвитку;
– бути гнучкою, в сенсі недопущення формування закритої політичної системи, консервації наявного розподілу влади, зокрема кадрового; водночас, забезпечувати такий рівень стабільності політичної системи, який є ефективним для функціонування і розвитку держави;
– забезпечувати механізми відповідальності депутатів перед виборцями та постійний вплив суспільства на владу через проведення чергових і позачергових виборів;
– зміцнювати територіальну цілісність країни, сприяти інтеграції різних етнічних, мовних, регіональних, релігійних груп українського суспільства;
– мінімізувати під час виборчого процесу вплив штучно загострених регіональних, мовних, конфесійних, етнічних, геополітичних питань тощо;
– бути здатною відсіювати прихід до влади політичних сил, діяльність яких керується з-за кордону, або спрямована на підрив незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та національної єдності країни.