- i i, i

Переломи деяких кісток вимагають особливого підходу до надання першої допомоги.

Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння вперед чи на витягнуту руку.

Ознаки:

ключиця стає мовби коротшою;

біль у місці перелому;

плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені. Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої

вати руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на косинці до шиї (рис. 6).

81

Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). В таких випадках під час прощупування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.

Допомога. Накласти тугу пов’язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому знеболюючу таблетку. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.

Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.

Ознаки: різкий біль та неможливість рухів в ділянці хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то

спостерігається:

параліч кінцівок;

втрата чутливості тіла нижче місця перелому;

розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу). Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та

переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок.

Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі, під плечі та голову підкладають валик. При перекладанні потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоєтроє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.

При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов’язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.

Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти.

Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).

Ознаки:

потерпілий не може стояти, ходити, а лежачи — не може підняти витягнуту ногу;

в місці перелому з’являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову ділянку та порожнину;

як правило, потерпілий лежить в позі «жабки», на спині з розведеними напівзігнутими ногами.

82

Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок). Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого до медичного закладу.

Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкодженням м'яких тканин голови та головного мозку.

Допомога. Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розладом, необхідно обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.

Вивих – це стійке зміщення суглобних кінцівок костей за межі їх нормальної рухомості (інколи з розривом суглобної сумки та зв’язок) та виходом однієї з кісток із сумки.

Ознаки:

біль в ділянці ушкодженого суглоба;

втрата звичайної рухливості в суглобі;

вимушене положення кінцівки;

зміна форми кінцівки в ділянці суглоба.

Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. Під час транспортування на ушкоджений суглоб накладають шину чи пов’язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення больових відчуттів потерпілому дають знеболююче. Ніякому разі не можна вправляти суглоб самостійно.

83

5. Перша медична допомога

при термічних впливах та хімічних опіках

Відхилення температури навколишнього середовища від допустимих значень становить небезпеку для людини. Ця небезпека тим більша, чим більше відхилення температури середовища чи речей, з якими контактує людина, від допустимих значень. Як низькі, так і високі температури навколишнього середовища призводять до порушення процесів терморегуляції організму і розладу функцій життєво важливих систем. Контакт окремих ділянок тіла з гарячими або холодними речами та предметами викликає травмування цих ділянок, яке зветься опіком чи обмороженням. Контакт з деякими хімічними речовинами та сполуками також призводить до травмування, яке зветься хімічним опіком.

Термічні опіки виникають при дії на відкриті ділянки тіла високої температури (полум'я, потрапляння на шкіру гарячої рідини, розпечених предметів тощо).

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені опіку:

І — почервоніння шкіри й її набряк;

II — міхури, наповнені жовтуватою рідиною;

III — утворення некрозу шкіри (струпів);

IV — обвуглювання тканин.

Ознаки. Опіки завжди супроводжуються сильними болями в пошкодженій частині тіла. Чим більше обпечена поверхня і чим глибше пошкодження тканин, тим важчий опік. Опіки 1/3 -1/2 поверхні тіла і більше

єнебезпечними для життя потерпілого. Загальний стан потерпілого при значних опіках дуже тяжкий. Можливе виникнення больового шоку.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з зони вогню, припинити контакт з гарячими речовинами. При займанні одягу треба негайно його загасити і зняти тліючі залишки. Залишки одягу, що прилипли до тіла ні в якому разі не можна здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену в спирті. Якщо

є0,5% розчин новокаїну, то ним зрошують обпечену поверхню.

При опіках незначного розміру І ступеня можна обмежитись змазуванням обпеченої частини шкіри 2—3% розчином марганцевокислого калію та накладанням стерильної пов'язки (на обличчя пов'язку накладати не слід).

У випадку значних опіків потерпілого потрібно загорнути в чисте простирадло, а зверху — в теплу ковдру. В разі значних опіків кінцівок потрібно накласти на них транспортні шини.

Потерпілі зі значними опіками, які супроводжуються тяжким загальним станом, повинні отримувати необмежену кількість питного: водносоляний розчин (одна чайна ложка солі та 1/2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий та солодкий чай тощо. Для зменшення болю дати потерпілому таблетку обезболюючого або 100-150 мл вина чи горілки. Таких потерпілих, а також потерпілих з опіками ІІ - ІV ступенів, незалежно від площі пошкодження, потрібно негайно направити до медичного закладу. Під час

84

транспортування не допускати переохолодження потерпілого, до обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки, робити примочки.

Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При горінні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Основні зовнішні ознаки хімічних опіків аналогічні термічним опікам. За глибиною ураження тканин хімічні опіки також поділяються на чотири ступені.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. Від азотної кислоти він має світло-жовтий колір, сірчаної кислоти — сіро-білий з наступною зміною до коричнево-чорного кольору. Обпечені лугами частини тіла мають блідий колір.

Опіки лугами переносяться важче, ніж опіки кислотами. Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною,

його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру (наприклад, вапно), енергійно змивають їх струменем води (краще під тиском — з водопроводу, насоса) не менше як 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо є можливість, то після промивання водою обпечені частини обмивають такими розчинами:

у випадку опіку кислотами — 2% розчином соди чи мильною водою;

у випадках опіку лугами — 1-2% розчином оцтової, лимонної чи борної кислоти;

у разі опіку фосфором роблять примочки з 5% розчину марганцевокислого калію, а після цього на обпечену поверхню

потрібно накласти суху пов'язку.

При потраплянні хімічної речовини у дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. У випадку хімічного опіку стравоходу та шлунка потрібно пити сирі яйця або соняшникову олію.

Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при контакті з вологою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, і не має нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку. Потерпілих з хімічними опіками необхідно негайно направити в медичний заклад.

85

лекція №7

БЕЗПЕКА В УМОВАХ КРИМІНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

ТА ТЕРОРИЗМУ

План лекції

1.Криміногенні ситуації та найхарактерніші випадки їх прояву.

2.Тероризм, його стан та динаміка розвитку.

3.Рекомендації щодо забезпечення особистої фізичної безпеки.

1. Криміногенні ситуації та найхарактерніші

випадки їх прояву

Формування засад ринкової економіки створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні первинних форм ринкових відносин. Водночас набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації, надто різкий поділ на багатих і бідних тощо. Розподіл суспільства на окремі соціальні групи, деградація національних відносин, існування протиріч суспільство – система управління чи суспільство – партія є основними факторами соціально-політичних небезпек.

Значущим передумовою виникнення таких небезпек є дезінформація.

В умовах нестабільності суспільства, можливості виникнення конфліктів як соціального, так і політичного характеру важливо роль відіграє інформація. Значна частина інформації, яка пов’язана з безпекою життєдіяльності за своєю природою носить негативний характер. Тому необхідно досить ретельно відноситися до змісту інформації, особливо тієї, яка лунає у ЗМІ. Адже Дезінформація може призвести до ускладнення взаємовідносин , поглиблення конфліктів і, як результат, до небажаних негативних наслідків. А отже, вона сама стає небезпечним фактором.

Як свідчать останні міжнародні конфлікти в Югославії, Чечні одночасно з будь-якими конфліктами відбуваються “інформаційні війни”.

Значні конфлікти у суспільстві пов’язують також із економічною діяльністю державної системи, особливо з її нестабільністю. Ненадійність

86

економіки з її спадом виробництва, зниженням попитів ринку на продукцію ще більше диференціює будь-яке суспільство.

Класифікація соціальних небезпек:

небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем;

небезпеки, викликані незадовільним матеріальним станом;

конфліктні ситуації на релігійному рівні;

суїцид.

Класифікація політичних небезпек:

конфлікти на міжнаціональному та між державному рівні;

політичний тероризм;

ідеологічні та між партійні конфлікти;

збройні конфлікти;

війни.

До соціальних небезпек, які пов’язані з незадовільним матеріальним станом та умовами проживання належать:

страйки;

повстання;

суїцид;

конфлікти соціальних систем;

екстремальні ситуації криміногенного характеру.

Соціальні небезпеки, пов’язані з незадовільним матеріальним станом досить часто виникають на основі соціальних конфліктів. Найпоширеніше визначення цього терміну – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу. Якщо конфлікт виникає у суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Суб’єктами соціального конфлікту є:

люди, які засобом вирішення протиріч обрали боротьбу та суперництво;

об’єднання, які виникають у вигляді соціальних груп економічного тиску чи кримінальні групи.

Закономірності виникнення, розвитку та шляхи вирішення конфлікту вивчає наука конфліктологія, що поєднує соціологію та психологію. Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакції на нього.

Класифікація конфліктів:

1.Внутрішньоособистий конфлікт – зіткнення між приблизно рівними за силами та протилежними за напрямками інтересами, потребами однієї людини.

2.Міжособистісний – двоє чи більше людей прагнуть реалізувати несумісні цілі

3.Між особистістю та групою – зіткнення протилежних інтересів, цінностей, цілей між окремою особистістю та групою людей.

4.Між груповий конфлікт – конфліктуючими сторонами є соціальні групи, які переслідують несумісні цілі.

87

5.Міжнародний конфлікт (найбільш небезпечний) – протистояння між державами та коаліціями у вигляді збройних сутичок або

великомасштабних бойових дій, що носять назву війни (небезпека як для населення, так і для природного середовища).

Будь-який міжособистісний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно стає соціальним, який, розвиваючись здатний перетворитися на між груповий і навіть на міжнародний.

2.Тероризм, його стан та динаміка розвитку

Тероризм (від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення певних цілей.

Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протистояння, зіткнення різних інтересів чи політичних сил. Він може застосовуватися і політичними діячами (політичний тероризм), і мафіозними структурами (кримінальний тероризм), і представниками релігійного вчення (релігійний тероризм).

Найбільш поширенішими у світі терористичними актами є:

захоплення літаків та інших громадських транспортів (політична мотивація – звільнення з тюрем товаришів по партії, кримінальна

– вимога викупу);

викрадення (ті самі мотивації);

політичні вбивства (найбільш радикальний засіб ведення терористичної боротьби);

вибухи та масові вбивства (розрахований на страх та невпевненість серед населення);

розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та чумою тощо.

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені, перетворюючи на небезпечну силу, насамперед для багатоконфесійних держав планети. Експерти попереджають, що в наступному десятиріччі рух ісламістів з їхніми вкрай радикальними поглядами можуть набути глобальних розмірів і накрити хвилею терактів більшу частину планети.

Чотири вибухи, які пролунали 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, Вашингтоні та біля Пітсбурга вразили світ. Терористам з організації Усами бін Ладена “Аль - Каїда” вдалося захопити декілька цивільних літаків, за штурвалами яких терористи-смертники таранили вежі Всесвітнього торгівельного центру та будівлю Пентагона. Внаслідок теракту завалися Північні та Південна вежі, загинуло декілька тисяч чоловік.

Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму.

88

Але багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми.

3. Рекомендації щодо забезпечення особистої фізичної безпеки

Гострою соціальною проблемою сучасності є злочинність. Кількість зареєстрованих у світі злочинів зростає щорічно на 5%.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, тенденції спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях пов’язаних з насильством. Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик.

Аерозольний балончик – це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю 20-100 мл, заповнений отруйними речовинами, які викликають тимчасове ураження. Радіус дії – 1,5-3 м. Кількість рідини - 5-8 с, тривалість дії – 10-20 хв.

Серйознішим засобом самозахисту є пістолет. Для придбання, збереження і носіння газових пістолетів, а також патронів до них необхідно одержати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, яким виповнилося 18 років і мають довідку медичного закладу встановленої форми.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої, які вмонтовані в речі широкого вжитку: брилки, сумку, запальнички. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперервного сигналу, який вимкнути без знання “секрету” практично неможливо. Єдине застереження – потужність звукового сигналу не повинна перевищувати 80 дБ.

Якщо людина не має змоги придбати зброю для самозахисту або не може з етичних міркувань, то можна скористатися простими поралами:

1.Гроші та цінні папери тримати біля себе, якщо ж вони у портфелі чи сумці – не залишати їх без нагляду.

2.Не відчиняти двері незнайомими особам (переважна більшість грабіжників маскуються під вигляд сантехніків, службовців служб газопостачання чи електромережі).

3.Ніколи не носіть разом гроші та документи.

4.Повертаючись додому пізно ввечері, намагайтеся йти по освітленій частині вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це займе більше часу.

5.Уникайте ситуацій, які загрожують насильством (краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж отримати тілесні пошкодження).

89

6.Ніколи не сідайте в транспортний засіб до незнайомих людей.

7.Якщо на Вас все ж таки напали, кричіть якомога голосніше.

лекція №8

КОРПОРАТИВНА БЕЗПЕКА

План лекції

1.Основні шляхи досягнення безпеки підприємства.

2.Джерела економічних небезпек та форми їх вияву.

3.Науково-інформаційна небезпека.

1.Основні шляхи досягнення безпеки підприємства

Вумовах ринкових відносин, коли держава не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення корпоративної безпеки стає однією з найбільш важливих й актуальних проблем його життєдіяльності.

Серед вітчизняних та зарубіжних учених економістів немає єдиного визначення терміну „корпоративна безпека”. Разом з тим, принципових розходжень у підходах трактування змісту даної корпоративної категорії не спостерігається.

Найбільш поширеним є наступне визначення:

Корпоративна безпека – стан ефективного використання підприємством його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації, технології, техніки та устаткування, прав) й існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім та зовнішнім негативним впливам (загрозам), забезпечити його тривале виживання та стійкий розвиток на ринку.

Об’єктами корпоративної безпеки є держава, суспільство та суспільні об’єднання, регіони, підприємства й окремі громадяни.

Необхідність постійного дотримання корпоративної безпеки зумовлюється об’єктивно наявними для кожного суб’єкта господарювання завданням:

Забезпечити стабільність функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності.

90