- i i, i

4. Класифікація небезпечних хімічних факторів. Шляхи надходження їх в людський організм

Хімічні

токсичні наркотичні

подразнюючі задушливі канцерогенні сенсибілізатори

мутагенні

Токсичні – це речовини, які викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи: ЦНС, нирки, печінку(чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот тощо).

Подразнюючі викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, легень, шкіри, очей (пари кислот, лугів, аміак).

Канцерогенні спричинюють злоякісні новоутворення – пухлини (азбест, нікель, хром, ароматичні вуглеводні тощо).

Мутагенні спричинюють порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини).

Наркотичні впливають на ЦНС (спирти, ароматичні вуглеводні).

Задушливі спричиняють токсичний набряк легень (оксид вуглецю, оксид азоту).

Сенсибілізатори – це речовини, що діють як алергени (лаки на основі нітросполук, розчинники, формалін тощо).

41

Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини:

через шкіру;

органи дихання;

шлунок.

Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забруднення довкілля та впливу на фауну та флору в усьому світі користуються такими поняття гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин, гранично допустимі викиди (ГДВ) та гранично допустимі екологічні навантаження (ГДЕН).

ГДК шкідливої речовини – це такий вміст її у природному середовищі, який не знижує працездатність та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю у разі постійного контакту, а також не викликає небажаних наслідків у нащадків.

ГДК встановлюється головними санітарними інспекціями законодавчому порядку або рекомендуються на основі результатів наукових досліджень, лабораторних експериментів, а також відомостей, одержаних під час і після різних аварій на виробництвах, воєнних дій, природних катастроф.

42

лекція №4

СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я

План лекції

1.Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.

2.Профілактика СНІДу як смертельного захворювання людини.

3.Методи протидії залученню до тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин.

1. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія

Вивчення різних аспектна здоров’я як цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв’язків між чинниками навколишнього середовища та здоров’я людини є важливим завданням дисципліни „Безпека життєдіяльності”.

Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвитку суспільства проблемам здоров’я завжди приділялась велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров’я, визначити його сутність, навчитись вміло використовувати його протягом усього життя та знаходити засоби його збереження.

Здоров’я людей відноситься як до локальних, так і глобальних проблем, тобто таких, що мають важливе значення як для кожної людини, так і для всього людства. Це сфера, в якій спостерігається найбільше загострення суперечностей і очікуються ситуації, наслідки яких досягли або можуть досягнути катастрофічних масштабів.

Існує достатньо велика кількість різноманітних за напрямком, структурою та змістом визначень понять „здоров’я”. Т.І.Калью, вивчивши доступні джерела, склав перелік із 79 визначень сутності здоров’я людини, але і він не є повним.

У преамбулі статуту Всесвітньої організації охорон здоров’я (ВООЗ) записано:

„здоров’я – стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад”.

Таке визначення є найбільш чітким, зрозумілим та повним, а також охоплює аспекти:

біологічні;

соціальні,

економічні,

наукові,

етичні.

43

Здоров’я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін реальної дійсності. У зв’язку з тим, важливе ще одне визначення:

здоров’я – це процес адаптації до навколишнього середовища. Усі механізми пристосування людини до довкілля охоплюють:

1)генетичний рівень – природній відбір, що забезпечує збереження людини як біологічного виду;

2)фенотипів рівень – індивідуальне пристосування до нових умов існування:

а) метаболізм (зміни обміну речовин); б) гомеостаз (збереження сталості внутрішнього середовища

організму людини); в) імунітет (не сприйняття організму інфекційних речовин);

г) регенерація (відновлення структури ушкоджених органів чи тканин).

44

МЕХАНІЗМИ

АДАПТАЦІЇ

метаболізм

(зміни обміну речовин)

гомеостаз (збереження сталості внутрішнього середовища)

імунітет (не сприйняття організму інфекційних речовин)

регенерація (відновлення структури ушкоджених органів чи тканин)

45

Ознаки здоров’я:

1.Нормальне функціонування організму на всіх його рівнях;

2.Відсутність захворювань чи хворобливих змін.

3.Повне духовне та розумове благополуччя

4.Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій.

5.Здатність організму пристосовуватись до умов існування у навколишньому середовищі.

На думку вчених показниками здоров’я нації є:

-смертність;

-дитяча смертність;

-середня тривалість життя.

За даними ВООЗ здоров’я визначається сумою об’єктивних та суб’єктивних чинників:

здоров’я = 50% об’єктивних + 50% суб’єктивних

(формула здоров’я)

До об’єктивних чинників належать:

1)спадковість (15-20%);

2)навколишнє середовище (20%);

3)медична допомога (10%).

До суб’єктивних чинників належать:

1)харчування;

2)шкідливі звички;

3)режим праці та відпочинку;

4)рухова активність;

5)емоційно-психологічний стан.

Спектр складових способу життя людини особистісно-індивідуальний - це стосується як негативних, так і позитивних факторів. Однак домінуючим чинником здоров’я все ж таки є спосіб життя.

2. Профілактика СНІДу як смертельного

захворювання людини

”Чума ХХ і вже ХХІ століття” - СНІД за двадцять років своєї історії перетворилась на один з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості й суспільства в усьому світі. За оцінками ООН та ВООЗ, у світі налічується близько 40 мільйонів осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). 18,5 мільйонів осіб вже померли від СНІДу.

За даними служби об'єднаної програми ООН з ВІЛ СНІДу, Україна є найбільш ураженою в східній Європі. За офіційними даними, у нас уже майже 40000 віл-інфікованих. Але, за прогнозами ВООЗ, цю цифру

46

необхідно помножити на 10-12. Особливе значення має той факт, що 80% всіх віл-інфікованих становлять ін’єкційні наркомани у віці статевої активності ( від 15 до 30 років).

Перше повідомлення про СНІД з'явилося у Сполучених Штатах Америки 1981 року, відтоді він став епідемією світового масштабу.

Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французькому вченому професору пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора національного інституту раку Роберта Галло.

Отже, СНІД - смертельне захворювання людини, що викликається віл (вірусом імунодефіциту людини).

ШЛЯХИ ПЕРЕДАННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ:

при статевому контакті з інфікованою людиною;

під час переливання крові та під час пересадки органів та тканин;

при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

при пошкодженні шкірних покривів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими i ВІЛ тканинами та органами;

від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

ХВОРОБА НЕ ПЕРЕДАЄТЕСЯ:

через рукостискання;

через поцілунок;

через їжу;

через предмети домашнього вжитку;

при купанні в басейні, душ;

через спортивні предмети;

через укуси комах;

при догляді за хворими.

ВІЛ може вразити кожного, хто практикує поведінку, пов'язану з підвищеним ризиком: використовує голки та шприци після інших осіб, вступає у статеві контакти з випадковими особами або з інфікованими особами без використання презерватива.

У багатьох людей після першого інфікування симптоми не виявляються. Проте у декого впродовж одного двох місяців після зараження розвивається захворювання, що нагадує грип, спостерігається підвищення температури, головний біль, втомливість і збільшення периферичних лімфатичних вузлів. Ці явища, як правило, тривають від одного тижня до місяця, а потім зникають.

47

Більш стійка і тяжка симптоматика у дорослих може виникнути і через десять років після зараження, а у дітей з вродженою ВІЛ-інфекцією - через два роки. Тривалість такого без симптомного періоду має значні індивідуальні коливання. У деяких осіб клінічна картина розгортається вже в перші місяці після зараження, у той час як інші не виявляють ознак захворювання впродовж 10 років і більше. Протягом без симптомного періоду вірус активно розмножується, вражаючи та руйнуючи все нові клітини імунної системи.

Поступово, за мірою виснаження імунної системи, розвиваються найрізноманітніші ускладнення. Для багатьох людей першими симптомами інфекції є збільшення лімфатичних вузлів, загальна кволість, втрата маси тіла, часті підвищення температури, пітливість, постійні або повторні інфекції з ураженням слизової оболонки рота, висипання шкіри та її лущення, запальні гінекологічні захворювання, що не піддаються лікуванню, а також епізоди короткочасної втрати пам'яті.

Термін СНІД застосовується до найпізніших стадій ВІЛ-інфекції, коли розвиваються смертельно небезпечні хвороби, які називаються опортуністичними інфекціями. Здебільшого це інфекції та інвазії, які рідко завдають шкоди здоровим людям. У хворих на СНІД ці інфекції часто мають тяжкий перебіг і призводять до смерті, оскільки імунна система настільки пригнічена ВІЛ, що організм виявляєтеся неспроможним впоратись з нашестям бактерій, вірусів, грибків, паразитів та інших мікроорганізмів. Хворі на СНІД надзвичайно схильні до різноманітних новоутворень (саркома, рак шийки матки, злоякісні лімфоми тощо), які відрізняються особливою агресивністю і стійкістю до лікування.

Коли СНІД уперше з’явився у США, препаратів для боротьби з імунодефіцитом не існувало, а засобів для лікування спровокованих ним інфекцій було дуже мало. Але за останні роки вченими було розроблено методи лікування як самої ВІЛ-інфекції, так і асоційованих інфекційних захворювань та новоутворень. Однак за допомогою відомих на сьогодні препаратів неможливо повністю вилікувати ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Оскільки ефективної вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практика небезпечних статевих стосунків.

Всупереч поширеній думці про неспроможності науки подолати СНІД, хочеться вірити, що ця хвороба буде переможена в найближчому майбутньому.

Треба пам'ятати, що сьогодні вирішення проблеми попередження СНІДу залежить від кожного з нас. Здоровий спосіб життя, критичне ставлення до себе і оточення в плані інтимних статевих відносин, відповідальне виконання своїх обов'язків тими, чия трудова діяльність пов'язана з ризиком передачі інфекції (медики, перукарі та інші), допоможуть створити надійний заслін від СНІДу.

СНІД - це ніби тест для людей на здоровий глузд та совість.

48

3. Методи протидії залученню до тютюнокуріння, вживання

алкоголю та наркотичних речовин

Алкоголь вкрай негативно впливає на центральну нервову систему. Порушується розумова і фізична працездатність, посилюється втома, про що свідчить запис роботи м’язів. Особливо різко знижується працездатність у осіб, професійна діяльність яких вимагає посиленої уваги, значного напруження. Відомо, що чим складніша робота, тим менша доза алкоголю стає причиною виробничого травматизму.

Алкоголь знижує швидкість рухової реакції. А.П.Лаптєв зазначає. Що у футболістів після випитого кухля пива швидкість складаної рухової реакції знизилась у середньому на 12-16%, точність реакції на руховий об’єкт – на 17-21%, точність м’язових зусиль – на 14-19%.

Вважається, що алкоголь зігріває організм у холодну погоду. Дійсно, під дією алкоголю розширюються кровоносні судини шкіри, кров припливає до неї, і людина відчуває тепло. Але, циркулюючи по розширених судинах, кров віддає у зовнішнє середовище велику кількість тепла, внаслідок чого температура тіла звичайно знижується на 1-2 С, і організм хутчіше охолоджується.

Спирт особливо інтенсивно накопичується у нервовій тканині, тому в мозку його концентрація набагато більша, ніж в крові.

Після приймання навіть невеликих доз алкоголю знижується стійкість і інтенсивність уваги, порушуються процеси мислення і пам’яті. Працівникові треба більше часу, щоб оцінити виробничу ситуацію і прийняти рішення, а це знижує його готовність до дії. Одночасно знижується гострота зору, порушується окомір і здатність розрізняти кольори (особливо погано сприймаються відтінки червоного кольору), звужується поле зору, збільшується час відновлення зору після засліплення. Порушується координація рухів, їх точність. Різко збільшується час реакції, маскується почуття втоми при її наявності і заниженості працездатності.

Однак найбільш небезпечним є неадекватне ставлення п’яної людини до свого стану, оскільки алкоголь загальмовує центри кори головного мозку, які контролюють дії і вчинки. Вона переоцінює свої можливості і недооцінює складність виробничої ситуації. П’яний за кермом, верстатом чи на іншому робочому місці набагато небезпечний, ніж хворий чи працівник в стані вираженої втоми. Твереза людина розуміє, що її можливості обмежені, і намагається бути особливо уважною і обережною.

Людина, яка зловживає алкоголем, дратівлива, емоційно нестійка, погано спить, швидко втомлюється. У 70% алкоголіків нічний сон не знімає втоми. Тому вже на початку робочого дня працездатність такої людини знижена.

Вплив алкоголю на організм людини і її працездатність визначається не тільки кількістю вжитого алкоголю, але й багатьма іншими факторами. Коли алкоголь вживати на порожній шлунок, він швидше всмоктується, і

49

людина швидше п’яніє. Швидше й сильніше діє алкоголь на людей під час хвороби, при втомі, а також у стані збудження. Ступінь сп’яніння після прийняття однієї і тієї ж дози залежить від індивідуальної сприйнятливості, віку, статі, маси тіла і ступеня звикання. Одна і та ж доза алкоголю у різних людей спричиняє неоднакові порушення перебігу фізіологічних і психічних процесів і по-різному впливає на їх працездатність та діяльність в цілому.

Важливо також знати час дії алкоголю на організм. Алкоголь всмоктується через 20-30 хв. після вживання, але зі збільшенням дози найбільший ступінь оп’яніння спостерігається через 1-1,5 год. перші прикмети сп’яніння з’являються після прийняття 0,5 мг маси , тобто 30 г алкоголю для людини масою 60 кг. Після прийняття 80 г горілки чи 500 г пива алкоголь діє протягом доби. Якщо людина ввечері випила, зранку її не можна вважати тверезою.

Алкоголізм - хвороба, яка за розповсюдженням на Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань. За даними статистики в Україні, чисельність зареєстрованих людей з алкогольними проблемами складає 690 тис. чоловік.

Нікотин, який міститься у тютюнових листках на відміну від інших алкалоїдів, не має жодних лікувальних властивостей, проте як і інші алкалоїди породжує пристрасний потяг до повторного вживання.

У малих дозах нікотин діє збудливо на ЦНС, посилює секреторну функцію слинних залоз, прискорює дихання і підвищує кров’яний тиск. Великі дози нікотину приводять до пригнічення діяльності нервової системи, навіть до її паралічу та зупинки дихання і серця.

Під впливом нікотину виникають зміни в кровоносних судинах головного мозку. Витрачається їх властивість, стінки насичуються холестерином і різними солями (вапнування), внаслідок чого погіршується кровопостачання головного мозку, що також негативно впливає на розумову діяльність.

Руйнується під дією тютюнової отрути вітамін С, а його дефіцит призводить до погіршення пам’яті і підвищення втоми.

При напруженій в’язевій роботі, м’язи і мозок постійно вимагають припливу насиченої киснем артеріальної крові. Ця потреба у робітників – курців задовольняється не повністю, тому у м’язах швидше розвивається втома. Координація рухів знижується на 25%.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, тютюновий дьоготь, чадний газ тощо.

Куріння в юному віці відбивається вкрай несприятливо на загальному стані організму, який розвивається. Гальмується процес статевого дозрівання, сповільняється ріст, погіршується розвиток грудної клітки і мускулатури, шкіра втрачає еластичність і свіжість, рано з’являються зморшки. Молоді курці відрізняються блідістю не тільки через спазми кровоносних судин, але й внаслідок характерної для нікотиноманії анемії (недокрів’я). У юних курців

50