- i i, i

набагато швидше, ніж у дорослих. Розвивається так званий неврозоподібний синдром, який виражається у постійному головному болі, особливо при розумовій праці, у швидкій втомі і зниженій працездатності, в ослабленні пам’яті і концентрації уваги, в розладі сну, втраті апетиту, в порушенні статевої діяльності.

Фізична та психічна залежність від нікотину розвивається значно швидше, ніж від алкоголю. Але, на відміну від алкоголізму та наркоманії, нікотиноманія не призводить до деградації особистості. Якраз це робить куріння цигарок заразною хворобою, яка руйнує здоров’я людини.

Абсолютно неприпустимо курити вагітним жінкам. Тютюнові отрути не затримуються плацентою, а вільно проникають у кров плоду. Як ми вже говорили, нікотин звужує судини, тому плід одержує менше поживних речовин і кисню. Медицина застерігає – у жінок, які курять недоношені та мертві діти народжуються у 2-3 рази більше, ніж у тих, які не курять.

Основною небезпекою є те, що до нікотину дуже швидко звикають. Причина – в дії нікотину на організм людини. Складові тютюнового диму всмоктуються в кров і розносяться нею по всьому організму. Через 2-3- хвилини після вдихання диму нікотин проникає в середину клітин головного мозку та ненадовго підвищує їх активність. Разом з тим короткочасне розширення судин мозку та вплив аміаку на нервові закінчення дихальних шляхів суб’єктивно сприймаються курцями як свіжий приплив слабо своєрідне відчуття заспокоєння. Однак через деякий час цей стан зникає, відбувається звуження судин і зниження його активності. І щоб знову відчути піднесення сил, курець знову тягнеться за цигаркою (на думку англійського психіатра, люди курять не тому, що хочуть курити, а тому, що не можуть припинити).

Існує термін пасивний курець. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. У пасивного курця з’являються відповідні ознаки нікотинової інтоксикації: виникає головний біль, нудота, кволість.

51

Ефективність лікування онкологічних захворювань

Раннє статеве життя, часта зміна Шкіри (меланома) сексуальних партнерів, куріння,

відсутність вагітності

Куріння, зловживання алкоголем

Сонячне опромінення, світла шкіра, дьоготь, миш’як, радій

52

Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 900-800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.

Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить i здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія - це насамперед проблеми і молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків - 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший - 9-13 років. Наркоманія - це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем ХХ ст. Досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. Початково вживання наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів.

Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку є згадка в історії, був мак. Ще п’ять тисяч років тому його використовували шумери, які жили на землях нижньої Месопотамії (сучасний Ірак). На глиняних табличках, які були знайдені, залишились рекомендації щодо приготування та вживання опіуму. Про гашиш як ліки від кашлю та проносу говориться в 2737 р. до н.е. в медичному посібнику китайського імператора Шен-Шуна, складеному ще в стародавньому Китаї. Гашиш використовувався як знеболювальний засіб при хірургічних операціях, в Індії він також використовувався як ліки.

Стародавні культури використовували в релігійних цілях галюциногенні гриби. Ще з XVI ст. іспанські літописці повідомляють про наркотичні гриби з Мексики.

Праіндіанці століттями, а то й тисячоліттями просувались через джунглі центральної Америки у землі Мачу-Юнга (тепер Болівія) - це і є батьківщина страшного зілля коки. Кущ цей вічнозелений, 2-2,5 м заввишки. Після жування листочків коки знесилена людина без відпочинку може подолати десятки кілометрів, не відчуваючи спраги і голоду. Правда, потім настає втома, нехіть до всього, байдужість і розумова тупість.

Окрім поодиноких географічних осередків вживання різноманітних речовин, які мають психоактивні властивості, Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця ХІІ ст., коли хрестоносці привезли з ближнього сходу опіум. Перші препарати опіуму мали назву «лаудан». На початку

53

минулого століття, в 1805 р., Аптекар Зертюрнер виділив перший алкалоїд опіуму і дав йому назву «морфін» на честь грецького бога сну Морфея. Трохи пізніше, 1832 р., Робіке виділив кодеін, а 1848 р. Мерк виділив із опіуму папаверин.

Масове вживання наркотиків в Європі почалось в ХІХ ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, які привезли з Єгипту та Індії - (гашиш, опіум).

1938 рік став дуже важливим в історії наркоманії. Цього року швейцарському хіміку Альберту Хофману вдалося синтезувати лізергінову кислоту (ЛСД-25), що стало початком розвитку масового вживання наркотиків в обсягах, які до цього не мали прецеденту в історії людства.

У ХХ ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір

- масовість та епідемічне розповсюдження, переставши бути проблемою однієї особистості, стала соціальною проблемою.

54

лекція №5

БЕЗПЕКА ХАРЧУВАННЯ

План лекції

1.Вплив харчування на процеси життєдіяльності людини.

2.Раціональне харчування.

3.Небезпечні та шкідливі речовини у продуктах харчування.

1.Вплив харчування на процеси життєдіяльності

людини

Із визначення поняття «життя» формулюється аксіома: обмін речовин та енергії є основною функцією будь-якого організму. Повноцінна життєдіяльність людини можлива лише за умови постійного надходження в організм у необхідній кількості різноманітних речовин, які містяться у харчових продуктах.

Харчові продукти, які потрапили в організм, витрачаються на енергетичні та будівельні процеси, які протікають одночасно. При розпаді харчових речовин виділяється енергія, яка витрачається на синтез специфічних сполук (ферментів .гормонів тощо), для проведення нервових імпульсів, на процес терморегуляції та ін.

Для нормального функціонування людського організму щоденний раціон повинен включати шість основних складових:

1)білки;

2)жири;

3)вуглеводи;

4)вітаміни;

5)мінеральні речовини;

6)вода.

Харчові речовини умовно можна поділити на дві групи: ті, які необхідні у великих кількостях – макрокомпоненти (вода, білки, жири, вуглеводи), у малій кількості – мікрокомпоненти (вітаміни, мінеральні речовини).

55

Білки - головна складова всіх органів і тканин організму, вони становлять приблизно 25% маси тіла. Основне призначення білків, які надходять з їжею, - участь у побудові нових клітин та тканин, забезпечення росту молодих організмів та регенерація клітин у дорослому організмі.

Білки побудовані із 20 різних амінокислот. Молекула білка може містити від 100 до 30000 окремих амінокислот, і кожний білок відрізняється від іншого як набором амінокислот, так і послідовністю їх з'єднання. Очевидно, що харчові продукти, які ми споживаємо, містять різні білки, що різняться між собою складом амінокислот та послідовністю їх з'єднання. Більшість амінокислот організм синтезує сам, але 8 із них він синтезувати неспроможний. Тому ці амінокислоти - триптофан, лейцин, ізолейцин, валін, треонін, лізин, фенілаланін та метіонін називають незамінними, і вони обов'язково повинні надходити в організм у вигляді їжі.

Добова потреба становить 1,1 - 1,3 г на 1 кг маси тіла, що при масі тіла 70 кг дорівнює 80 - 100 г. При цьому приблизно 55% білків повинні бути тваринного походження, оскільки рослинна їжа не містить багатьох названих незамінних амінокислот. Така кількість білка забезпечує приблизно 12% потреби організму в енергії. Основними джерелами тваринних білків є м'ясо, яйця, молоко, а рослинних - хліб, крупи, бобові.

Жири поряд з високою енергетичною цінністю беруть участь у біосинтезі ліпідних структур, зокрема мембран клітин. В їжі жири представлені тригліцеридами і ліпоїдними речовинами. Жири тваринного походження містять насичені жирні кислоти, а жири рослинного походження - ненасичені жирні кислоти.

Загальна кількість жирів в організмі коливається в широких межах і залежить від характеру харчування, способу життя і спадкової схильності. В середньому маса жирів становить 10 - 20% від маси тіла.

Уструктурі харчування жири повинні забезпечувати в середньому 30% потреби організму в енергії. Добова потреба в жирах для дорослої людини становить 80 - 100 г.

Уфізіологічному повноцінному раціоні має бути приблизно 30% жирів рослинного походження. Жири тваринного походження містяться в свинячому салі (90 - 92%), вершковому маслі (50 - 82%), свинині (до 50%), ковбасах (20 - 40%), сметані (15 - 30%), сирі (15 - 30%). Джерелами жирів рослинного походження є олії (99,9%), горіхи (53 - 65%), крупи - вівсяна (6%) і гречана (3%).

Вуглеводи використовуються організмом як джерело енергії, хоч їх енергетична цінність удвічі нижча, ніж у жирів. Але вуглеводи на противагу жирам легко розкладаються і швидко засвоюються організмом.

Вуглеводи поділяються на засвоювані і незасвоювані. До засвоюваних вуглеводів відносяться глюкоза, фруктоза, сахароза, лактоза, мальтоза, і полісахариди - крохмаль, декстрини, глікоген та ін. Незасвоювані вуглеводи (целюлоза, геміцелюлоза, пектинові речовини, лігнін) не розкладаються ферментами в шлунку, але руйнуються мікрофлорою кишківника. Хоча целюлоза відноситься до незасвоюваних вуглеводів, вона відіграє важливу роль у моториці кишківника і її надходження в організм повинно становити близько 25

гна добу.

Вуглеводи в раціоні дорослої людини мають забезпечувати близько 55% потреби організму в енергії і їхня добова потреба становить 400 - 500 г. Оптимальні співвідношення вуглеводів: крохмаль - 75%, цукри - 20%, пектинові речовини - 3% і целюлоза - 2%. Основними джерелами вуглеводів є: хлібобулочні продукти (близько 60%), кондитерські вироби і цукор (14 - 26%), овочі та фрукти (15 - 17%).

57

Вода не приносить організму жодної калорії, проте вона вкрай йому необхідна, оскільки всі біохімічні реакції обміну речовин відбуваються в рідині. Тіло дорослої людини більш, як наполовину складається з води (у чоловіків - 61%, а у жінок - 54%). Втрата організмом понад 25% води несумісна з життям.

Добова потреба дорослої людини у воді становить 2,3 - 2,7 л, з них 0,3 - 0,4 л - так звана ендогенна вода, яка утворюється в організмі в процесах біологічного окислення, 0,7 л - вода, що міститься в продуктах, 0,3 - 0,5 л - вода, що міститься в рідких стравах і решта - вода у вигляді напоїв (питна вода, чай, кава, соки).

Потреба у воді залежить від мікроклімату, інтенсивності роботи, віку, статі та маси тіла.

Мінеральні речовини, як і вода, не мають енергетичної цінності, проте нормальна життєдіяльність організму без них неможлива.

Потрапляють вони в організм з продуктами харчування у вигляді мінеральних солей. Мінеральні речовини, які містяться в харчових продуктах і тканинах організму в значній кількості називаються

макроелементами.

Макроелементи бувають основного та кислотного характеру. До основних належать кальцій, магній, калій, натрій, до кислих — фосфор, сірка, хлор.

Продуктами харчування, які містять макроелементи кислотного характеру, є м'ясо, птиця, яйця, сичужний сир, хліб, бобові, журавлина тощо. В молоці, кефірі, овочах, багатьох ягодах, фруктах містяться макроелементи основного характеру.

Мікроелементи — це група хімічних елементів, присутніх в організмі людини і тварин у малих концентраціях. Добова потреба в них виражається в міліграмах або частках міліграма.

Мікроелементи мають високу біологічну активність та необхідні для життєдіяльності організму. До таких мікроелементів належать залізо, мідь, кобальт, нікель, марганець, стронцій, цинк, хром, йод, фтор. Нестача цих речовин у харчуванні може призвести до структурних та функціональних змін в організмі, а їх надлишок має токсичну дію. Найбільш дефіцитні мінеральні елементи в їжі людини — кальцій та залізо.

58

Таблиця 2

Значення макроелементів для організму людини

59

60