- •Дрогобицький державний педагогічний університет
- •Зм і с т
- •Розділ 1. Зарубіжна архітектура
- •2.Засоби художньої виразності архітектурного твору
- •3.Витоки архітектури. Менгіри, дольмени, кромлехи
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура Стародавнього царства. Феномен єгипетської монументальної архітектури
- •3.Архітектура Середнього царства
- •4.Нові типи храмового будівництва в епоху Нового царства
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура періоду архаїки (8 – 6 ст. До н.Е.)
- •3.Архітектура грецької класики (5–4ст.Дон.Е.). Синтез архітектури і скульптури в Акрополі
- •4.Архітектура епохи еллінізму (2 пол. 4 ст. До н.Е. – 30 р. До н.Е.)
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура доби Римської республіки (510 – 31 pp. Дон.Е.)
- •3.Архітектура Римської імперії
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура Китаю (5 ст. До н.Е. – 18 ст.)
- •Контрольні запитання та завдання
- •1.6. Архітектура Середньовіччя
- •2.Романська архітектура
- •3.Архітектура готики
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура Раннього Відродження
- •3.Архітектура Високого Відродження
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура бароко Італії, Австрії, Німеччини
- •2.Основні риси архітектури класицизму
- •4.Раціональність архітектури класицизму
- •5.Тенденції еклектики в архітектурі 19 ст.
- •6.Архітектура у стилі модерн (сецесія)
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Функціоналізм як узагальнення новаторських пошуків
- •3.Ранній період творчості Ле Корбюзьє
- •4.Діяльність об’єднання і школи «Баухаус»
- •5.Еволюція ідей функціоналізму
- •6.Розвиток ідей органічної архітектури у творчості ф.Л.Райта у 1930– 1950-х рр.
- •7.Архітектурний регіоналізм у Японії. Творчість к.Танге
- •8.Творче розмаїття у світовій архітектурі другої пол. 20 ст.
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 2. Архітектура України
- •2.Архітектура Скіфії
- •3.Архітектура античних міст-полісів Північного Причорномор’я
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Кам’яна культова архітектура
- •3.Оборонне та кам’яне цивільне зодчество
- •4.Архітектурно-стильові відмінності споруд Галицько-Волинського князівства
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Замкова архітектура
- •3.Готичні елементи в архітектурі України. Архітектурні пам’ятки Дрогобича доби Пізнього Середньовіччя
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Оборонна архітектура
- •3.Ренесансна архітектура Львова
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура бароко Гетьманщини та Слобожанщини
- •3.Мазепинське бароко
- •3.Розвиток архітектури бароко 18 ст.
- •4.Дерев’яна культова архітектура бароко
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Палацові комплекси та паркові ансамблі Поділля й Волині
- •3.Пам’ятки архітектури класицизму у Львові
- •4.Архітектура класицизму Лівобережжя, Слобожанщини та півдня України
- •5.Класицистична архітектура Києва
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.7. Архітектура другої половини 19 – 20 ст., початку 21 ст.
- •2.Архітектура Львова у другій половині 19ст.
- •3.Поширення модерну. Специфіка національного модерну
- •4.Архітектура другої половини 20 – початку 21 ст.
- •Контрольні запитання та завдання
- •Перелік питань для самостійної роботи студентів із навчальної дисципліни «Історія архітектури»
- •Використана література
- •Навчальне видання
4.Архітектура класицизму Лівобережжя, Слобожанщини та півдня України
На Лівобережжі, Слобожанщині та півдні України класицизм відобразився в усій стильовій повноті: вирішення міських ансамблів, реконструкція старих міст і планування нових, гармонійне поєднання архітектурного об’єкта з природним оточенням. На цих територіях працювали видатні архітектори Джакомо Кваренгі, Тома де Томон, Чарльз Камерон, Андреян Захаров, Аврам Мельников, Франц Боффо, Георгій Торічеллі, Людвіг Станзані, Филип Ельсон, Петро Ярославський, Андрій Меленський, Павло Дубровський, Вікентій Беретті. Класицизм більшою мірою виявився у світській архітектурі, ніж у сакральній. У класицистичному стилі збудовано чимало палаців – палацовий комплекс графа П.О.Рум’янцева-Задунайського у Качанівці Чернігівської обл. (1770, архітекториК. Бланк, М. Мосцепанов), палац Розумовського у Батурині (Чернігівська обл., 1799 – 1803, архітектор Ч. Камерон), палац Павла Галагана у Сокиринцях (Чернігівська обл.) (1823 – 1829, архітектор П. Дубровський). Ці споруди, оточені мальовничими парками, справляють особливе художнє враження.
За спільними стильовими рисами будувалися у цей період численні палаци української шляхти: Тарновських (Качанівка), Скоропадських (Тростянець), Шидловських (Мерчик). Зводилися також палаци на півдні та в Криму російським титулованим дворянам Воронцовим (Одеса й Алупка), Голіцину (у Гаспрі), Наришкіній (Місхор). У цих архітектурних спорудах поряд із класицизмом поєднані риси романтизму та східного мистецтва.
Спорудження основних пам’яток класицизму в Україні охоплює кінець 18 – поч. 19 ст., коли розбудовували міські ансамблі та нові міста, а також розробляли генеральні плани реконструкції старих міст. Містобудівні плани вирізняла більша раціональність, уводилися геометрично чіткі периметри, прямі та широкі вулиці, геометричний розподіл районів. Змінилися способи будівництва – класицизм на початку 19 ст. в Україні досяг найповнішого вираження. У стильовому вирішенні архітектури великого значення набула творчість архітектора Івана Старова.
У містобудівних заходах в Україні вольовими методами впроваджувалася адміністративна політика царського уряду, особливо після знищення автономії та ліквідації Запорозької Січі. Адміністрація багатьох міст (Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Одеса) визначала будівництво споруд різного призначення: адміністративні будівлі, споруди цивільного призначення, житло. Міський центр переважно забудовували адміністративними спорудами (губернські правління, пошта, лікарні), стильові норми класицизму в цьому випадку підпорядковувались призначенню будівель, що виражалось у стриманості загальної композиції та обмеженні декоративних елементів. Однак чимало офіційних споруд стали відомими творами архітектури (насамперед театри, які тоді з’явилися і були першими будівлями у стилі класицизму – їх головною ознакою є обов’язковий колонний портик головного фасаду).
У 18 ст. нові міста забудовуються відповідно до принципів регулярного планування: Єлисаветград (1765, тепер Кіровоград), Катеринослав (1776, тепер Дніпропетровськ), Маріуполь (1779), Миколаїв (1787), Херсон (1778), Одеса (1794). Згідно з планом були забудовані міста Криму Севастополь та Сімферополь. У старовинних містах, ансамбль яких уже визначився, під регулярне планування відводились незабудовані ділянки (Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський тощо). До ансамблів міських споруд уводяться площі, сквери, парки. Окремі міські будівлі належать до визначних пам’яток, зокрема Чорноморський шпиталь у Херсоні (1808 – 1810, арх. А. Захаров).
Прикладом міста, що будувалося за генеральним планом, є Одеса. План забудови міста втілювався протягом 1794 – 1814 рр. у період діяльності градоначальника Рішельє. Забудова тих років визначила архітектурний вигляд міста, що формувався під впливом Санкт-Петербурга. Неповторність Одеси зумовило естетичне поєднання архітектури з природним оточенням: парками, терасами, бульварами, мальовничими спусками. Серед споруд Одеси слід виділити Одеський театр (1809, проект Томи де Томона), пам’ятник Рішельє, встановлений по осі Потьомкінських сходів (скульптор І. Мартос, 1823 – 1829), сходи на Приморському бульварі (1837 – 1841 рр., проект Ф. Боффо), палац Воронцова, Стара біржа та ін.
Нові вимоги до реконструкції міст, прагнення до формування ансамблю площ були застосовані у забудовах Полтави, Чернігова, Харкова, Києва, де класицизм залишив виняткові ансамблі та чимало різноманітних споруд, що визначило художній престиж міст. Тут чітко планувалися центральні площі, розширювалися та випрямлялися вулиці.
Докорінної перебудови зазнала Полтава (1803 – 1811). Центром міста стала кругла площа, до якої сходяться вісім вулиць. Увесь ансамбль площі з навколишніми забудовами, що належить до найкращих ансамблів класицизму, спроектував полтавський архітектор М. Амвросимович. Над стильовим удосконаленням площі Соборної у Харкові працював харківський архітектор П. Ярославський. Розбудовував місто професор архітектури Харківського університету Є. Васильєв, котрий проектував державні й приватні замовлення: будинки дворянського зібрання, поштамт, колегіум, головний корпус університету та приватні будівлі. Проектована ним дзвіниця Успенського собору (1820 – 1844, висота 81 м) стала домінантою міста. Побудували її на честь перемоги над Наполеоном у 1812 р. Ця дзвіниця є взірцем класицистичного зодчества в Україні. Будівництво споруди завершив архітектор А. Тон. Дзвіниця виявляє усі досягнення класицизму: ордерні елементи, точність пропорцій, пластичну виразність із допомогою мінімальних художніх засобів. Окрасою Успенської дзвіниці є золочений купол, оформлений у староруському стилі, однак він гармонійно вписується в ансамбль споруди.