- •Дрогобицький державний педагогічний університет
- •Зм і с т
- •Розділ 1. Зарубіжна архітектура
- •2.Засоби художньої виразності архітектурного твору
- •3.Витоки архітектури. Менгіри, дольмени, кромлехи
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура Стародавнього царства. Феномен єгипетської монументальної архітектури
- •3.Архітектура Середнього царства
- •4.Нові типи храмового будівництва в епоху Нового царства
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура періоду архаїки (8 – 6 ст. До н.Е.)
- •3.Архітектура грецької класики (5–4ст.Дон.Е.). Синтез архітектури і скульптури в Акрополі
- •4.Архітектура епохи еллінізму (2 пол. 4 ст. До н.Е. – 30 р. До н.Е.)
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура доби Римської республіки (510 – 31 pp. Дон.Е.)
- •3.Архітектура Римської імперії
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура Китаю (5 ст. До н.Е. – 18 ст.)
- •Контрольні запитання та завдання
- •1.6. Архітектура Середньовіччя
- •2.Романська архітектура
- •3.Архітектура готики
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура Раннього Відродження
- •3.Архітектура Високого Відродження
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура бароко Італії, Австрії, Німеччини
- •2.Основні риси архітектури класицизму
- •4.Раціональність архітектури класицизму
- •5.Тенденції еклектики в архітектурі 19 ст.
- •6.Архітектура у стилі модерн (сецесія)
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Функціоналізм як узагальнення новаторських пошуків
- •3.Ранній період творчості Ле Корбюзьє
- •4.Діяльність об’єднання і школи «Баухаус»
- •5.Еволюція ідей функціоналізму
- •6.Розвиток ідей органічної архітектури у творчості ф.Л.Райта у 1930– 1950-х рр.
- •7.Архітектурний регіоналізм у Японії. Творчість к.Танге
- •8.Творче розмаїття у світовій архітектурі другої пол. 20 ст.
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 2. Архітектура України
- •2.Архітектура Скіфії
- •3.Архітектура античних міст-полісів Північного Причорномор’я
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Кам’яна культова архітектура
- •3.Оборонне та кам’яне цивільне зодчество
- •4.Архітектурно-стильові відмінності споруд Галицько-Волинського князівства
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Замкова архітектура
- •3.Готичні елементи в архітектурі України. Архітектурні пам’ятки Дрогобича доби Пізнього Середньовіччя
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Оборонна архітектура
- •3.Ренесансна архітектура Львова
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Архітектура бароко Гетьманщини та Слобожанщини
- •3.Мазепинське бароко
- •3.Розвиток архітектури бароко 18 ст.
- •4.Дерев’яна культова архітектура бароко
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.Палацові комплекси та паркові ансамблі Поділля й Волині
- •3.Пам’ятки архітектури класицизму у Львові
- •4.Архітектура класицизму Лівобережжя, Слобожанщини та півдня України
- •5.Класицистична архітектура Києва
- •Контрольні запитання та завдання
- •2.7. Архітектура другої половини 19 – 20 ст., початку 21 ст.
- •2.Архітектура Львова у другій половині 19ст.
- •3.Поширення модерну. Специфіка національного модерну
- •4.Архітектура другої половини 20 – початку 21 ст.
- •Контрольні запитання та завдання
- •Перелік питань для самостійної роботи студентів із навчальної дисципліни «Історія архітектури»
- •Використана література
- •Навчальне видання
2.Архітектура бароко Італії, Австрії, Німеччини
Провідна роль у розвитку архітектури бароко належала католицькій церкві, Ватикану, який прагнув підтримати свій престиж шляхом зведення численних храмів, не таких великих за розмірами, але завжди оформлених надзвичайно ефектно й емоційно вражаюче. У територіально роздробленій Італії завдяки руху Контрреформації Рим набув нового значення, а будівництво культових будівель отримало сильний імпульс. Бароко зародилося в Італії вже в період Пізнього Ренесансу. Його принципи повною мірою отримали свій розвиток у 16 ст. у творах архітекторів Риму. Починаючи з другої половини 16 ст. виникають художньо більш складні житлові споруди. Своєрідний характер мають панські маєтки, що відповідають вимогам безпеки й водночас є зручними садибами. Зазвичай це чотирибічні в плані споруди з кутовими вежами або еркерами.
Видатними архітекторами бароко в Італії є Лоренцо Берніні, Гваріно Гваріні, Франческо Борроміні, Карло Фонтана, Карло Райнальді, Бальдассаре Лонга, Джузеппе Сарді, Філіппо Ювара. У середині 18 ст. в архітектурі Італії та в інших країнах Європи відзначається вже перехід до класицизму.
Засновником бароко в Італії вважають Мікеланджело (1475 – 1564), який підсилив архітектуру велетенським ордером, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, скупчення архітектурних елементів.
Першою спорудою в стилі бароко вважається церква Іль Джезув Римі – головна церква ордену єзуїтів. Церква побудована архітектором Джакомо делла Порта на основі проектуДжакомо да Віньоли протягом 1568 – 1584 рр. у дусі маньєризму близько до естетики бароко. Глибинний розвиток внутрішнього простору підкреслено на фасаді акцентуванням входу. Його виразність досягається шляхом наростання до центру ордерних форм, створення сильних контрастів світла й тіні, динамічним рухом членувань від країв до осі. Площина фасаду сприймається як масивний «екран», за яким головне – внутрішній простір. Бічні фасади мають другорядне значення, їх спрощена композиція мало пов’язана з основним фасадом. Іль Джезу стала завершальним етапом еволюції композиції храмових споруд доби Відродження. Церква була визначена як канон для єзуїтських храмів по всій Європі.
Одним з найбільш визначних митців римського бароко був Джованні Лоренцо Берніні(1598 – 1680). Побудована ним у Римі церква Сант Андреа аль Квірінале (1658) особливо чітко виявляє характерну для бароко тенденцію до виділення на фасаді урочистого порталу. Звернений до вулиці фасад у вигляді величезного порталу, по суті, незалежний від розташованої в глибині ділянки еліпсоподібного об’єму. Найбільша робота Берніні в Римі – грандіозна колонада перед собором св. Петра, що завершила в середині 17 ст. формування ансамблю. Ідея створення центричної композиції собору, закладена у проектах Браманте і Мікеланджело, в період розвитку бароко була порушена їх наступниками: шляхом подовження композиція собору з центричної перетворилася на глибинну, фронтально-осьову. Значно зросло значення фасаду, який на початку 17 ст. був побудований видатним майстром бароко К.Мадерно. Оброблена колосальним ордером площина фасаду завширшки 115 м і заввишки 45 м пригнічує своїм масштабом людину, яка сприймається крихітною поруч з гіпертрофованими формами. Берніні створив велику площу перед фасадом собору. Овальна колонада заввишки близько 20 м здається невеликою порівняно з фасадом і тим величезним простором, який вона обмежує. Вісь собору панує в композиції, послідовно організовуючи інтер’єр, фасад і простір площі.
Особливо монументальним та урочистим характером відрізнялась архітектура бароко в Австрії. Фішер фон ЕрлахтаЛукас фон Гільдебрандт– основоположники так званого «австрійського», або «віденського», бароко з такими специфічними рисами, як грандіозний розмах, святковість, парадність, дещо важкувата патетика. У кінці 17 ст. постає необхідність відбудови столиці – Відня, яка була доручена Ф. фон Ерлаху. Навколо історичної частини міста архітектор розмістив зелену смугу садів і парків, за якими розташував великі палацові комплекси, головним з яких був Шенбрунський палац і парк із численними терасами і павільйонами. Одну з ключових позицій у новому ансамблі зайняла церква св. Карла Борромея. Як зразок культової архітектури «австрійського» бароко вонавідзначалася помпезністю, обтяженістю декором і класичною симетрією у вирішенні фасадів. В архітектурі церкви поєднано риси бароко, класицизму та орієнталізму. Храм є базилікальною спорудою; традиційний двобаштовий фасад, оздоблений шестиколонним парадним портиком, а його головна вісь підтримана двома тріумфальними колонами, що імітують колони Траяна, але в силуеті споруди більше нагадують мінарети. В об’ємі та на фасаді церкви домінує купол. Фішер фон Ерлах є також автором барокових будівель у Празі.
Споруди Гільдебрандта відрізняються більш площинним характером вирішення фасадів, вишуканістю деталей і помірним використанням скульптури. Найвизначніше досягнення архітектора – палацовий комплекс Бельведер у Відні, якому властиве поєднання парадної величі і невимушеної простоти, широкого розмаху та водночас доступності.
До ансамбля палацу входять симетрично розташовані будівлі «верхнього» та «нижнього» Бельведеру, між якими розташований парк з боскетами, партером, водоймами, фонтанами і сходами. Ансамбль вирізняється завершеністю, гармонійним співвідношенням між будівлями та парком.
У Німеччині бароко з’являється на останньому етапі свого розвитку. Видатний архітектор німецького бароко – Йоганн Бальтазар Нейман. Його стиль характеризується своєю «жвавістю», справжністю та легкістю. У будинках, спроектованих Нейманом, усі елементи нерозривно пов’язані між собою, тобто взаємодіють і доповнюють один одного. Майже вся поверхня прикрашена декоративними елементами: фресками, ліпниною, статуями та позолотою. Покровителем Неймана був князь-єпископ Шенберн, у якого він і став придворним архітектором. Нейман спроектував єпископську резиденцію, державні та релігійні будівлі. Видатною пам’яткою барокового зодчества є палац у Вюрцбурзі. Інтер’єру будівлі надають витонченості і гармонії куполи і циліндричні склепіння. Денне світло, що потрапляє через вікна і склепіння, заповнює весь простір, стіни палацу прикрашені ліпниною, а стеля – фрескою, яку виконав венеціанський художник Тьєполо. Пізнє бароко Німеччини втілилося в багатих архітектурних формах Дрезденського королівського палацу Цвінґер, палацах архієпископів у Зальцбурзі, монастирських будівлях. Під впливом місцевої традиції тип єзуїтського храму змінився: фасад за зразком готичних храмів вкладено в рамки двох однакових веж, екстер’єр та інтер’єр заповнені декором, рослинними орнаментами і фігурами, які поєднуються з настінним живописом в єдину напружену цілісність. Храми і собори в Німеччині будувалися зазвичай на відкритому просторі і більше пов’язані з пейзажем, ніж з міським оточенням, на відміну від Італії.
Отже, для зодчества бароко характерні ансамблевість, синтетичність архітектури, посилення рис зображувальності, насиченість деталями фасадів, багатство внутрішнього оздоблення, динамізм рішень. У кожній з держав барокова архітектура мала свої національні риси.