23. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення для господарської діяльності та санкції в системі розрахунків і платежів.

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів го­сподарювання дотримуватися встановлених правил проведення роз­рахункових операцій. Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків. Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану п-ва. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадові­льної роботи фінансових служб п-ва, а також складного фінансового становища п-в. Платіжна дисципліна передбачає здійснення п-вами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки. Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни зале­жить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення п-вами розрахунково-платіжної дисцип­ліни до них можуть бути вжиті санкції. Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як приму­сову міру покарання, що застосовується за порушення встановлено­го порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосу­вання санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи еконо­мічного суб'єкта. Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні по­діляються на договірні, банківські (кредитні), фінансові. Договірні санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми не­виконаного зобов'язання. Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів; на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів. Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами гос­подарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються держав­ними органами, податковими адміністраціями. Фінансові санкції визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а також законами, які регулюють фі нансові відносини п-ва щодо сплати окремих податків і зборів (обов'язкових відрахувань). Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктів господарювання. Крім санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності, може бу­ти застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про ад­міністративні правопорушення.

24. Економічна характеристика та класифікація грошових надходжень за видами діяльності.

У процесі виробничо-господарської діяльності п-в постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у в-во з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів п-в. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкоду­вання витрат в-ва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами госпо­дарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою сто­роною діяльності п-в. Вхідні грошові потоки п-в за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому п-в і, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фі­нансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми п-ва. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на п-ва за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чин­ною практикою обліку і звітності включають:1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;2) виручку від іншої реалізації;3) доходи від фінансових інвестицій;4) доходи від інших позареалізаційних операцій. Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від ос­новної діяльності п-в. Тому на неї припадає найбільша час­тка внутрішніх грошових надходжень.

П-ва можуть реалізовувати продукцію допоміжного в-ва, підсобного сільського господарства, непотрібну й над­лишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засо­би, що вибули з в-ва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження п-в відображаються у роз­ділі “Виручка від іншої реалізації”. За ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а п-ва здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в кла­сифікацію грошових надходжень новий розділ — “Доходи від фі­нансово-інвестиційної діяльності”, відокремивши його від розділу “Доходи від позареалізаційних операцій”. Трансформація ринкових відносин потребує створення необхід­ної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, ство­рюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато п-в поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тим­часово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отри­мання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках п-в і є мірою розвитку ринкової інфра­структури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосеред­ній вплив на формування балансового прибутку.