Хронологія провадження справи про банкрутство та укладання мирової угоди концерном aeg –Telefunken

09.08.82. Керівництво концерну звернулося до суду Франкфурта-на-Майні із заявою щодо порушення справи про банкрутство з пропозицією укласти під час провадження справи мирову угоду. Необхідність цих заходів обгрунтовувалася так.

1. Підприємство є неплатоспроможним — усі можливості одержати кредити для обслуговування поточних зобов’язань вичерпані.

2. Розроблену керівництвом підприємства санаційну концепцію можна реалізувати лише в тому разі, якщо буде пролонговано чи списано існуючу кредиторську заборгованість, тобто укладено мирову угоду.

До заяви додавалися відповідні документи:

• інформація про фінансово-майновий стан підприємства;

• список всіх кредиторів та дебіторів;

• санаційна концепція;

• проект мирової угоди.

Останній містив такі пропозиції:

1. вимоги кредиторів у сумі до 10 000 DM включно погашаються відразу в повному обсязі;

2. вимоги, сума яких перевищує 10 000 DM, погашаються в розмірі 40% (але не менш як 10 000 DM);

3. залишок заборгованості погашається протягом 18 місяців після укладення мирової угоди.

10.08.82. Банківський консорціум у складі Dresdner Bank, Deutsche Bank та WestLB надав концерну оперативну фінансову допомогу в сумі 200 млн DM, задовольнивши його прохання щодо 1,1 млрд DM лише частково.

Підприємство намагалося мобілізувати фінансові ресурси, необхідні для виконання стартових умов мирової угоди, оскільки інакше кредитори могли не підписати її, а вимагати оголошення боржника банкрутом.

12.08.82. Зустріч правління концерну з представниками 50 зарубіжних кредиторів, загальна сума заборгованості перед якими досягла близько 1,8 млрд DM. Основну частину цієї суми (близько 1,5 млрд DM) становили позики, що їх було надано іноземним дочірнім компаніям, поручителем яких виступала материнська компанія — концерн AEG -Telefunken. Оскіль­ки проти нього було порушено справу про банкрутство, іноземні кредитори зажадали негайного погашення заборгованості. Оскільки дочірні підприємства не мали змоги оперативно погасити кредити, усі претензії були спрямовані на адресу материнської компанії, що істотно ускладнило укладання мирової угоди.

15.08.82. Керівництво концерну звернулося до федерального уряду Німеччини із заявою щодо одержання державної гарантії на суму 1,1 млрд DM.

17.08.82. Біржовий курс акцій концерну впав на 20%. Це сталося через те, що поширилися чутки про відмову банківського консорціуму надати кредит у розмірі 1,1 млрд DM, необхідний компанії для укладання мирової угоди. Якби так було насправді, виникла б реальна загроза оголошення боржника банкрутом.

Цього самого дня стало відомо, що Міністерство фінансів, з огляду на велике народногосподарське значення концерну, а також з мотивів збереження робочих місць повідомило, що концерн може отримати державну гарантію на суму 1,1 млрд DM. Проте цьому має передувати масштабна аудиторська перевірка діяльності концерну та наявної в нього концепції санації.

На той час потреба концерну у фінансових ресурсах для укладання мирової угоди перевищувала 2 млрд DM.

18 — 19.08.82. На засіданні членів банківського консорціуму було прийнято рішення про надання концернові кредиту в розмірі 1,1 млрд DM на таких умовах:

1. 700 млн DM перераховуються підприємству відразу;

2. решта 400 млн DM — після того, як буде прийнято остаточне рішення про надання підприємству державної гарантії на суму 1,1 млрд DM;

3. персонал підприємства та профспілки мають брати активну участь в його санації.

30.08.82. До Міністерства фінансів надійшов позитивний висновок аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності концерну та концепції санації.

01.09.82. Кабінет міністрів прийняв рішення надати концерну AEG -Telefunken державну гарантію на суму 1,1 млрд DM. Підстави для цього дав висновок аудиторської перевірки компанії, в якому зазначалося, зокрема, що для укладання мирової угоди концерну необхідно мати в розпорядженні 2,66 млрд DM. Загалом заборгованість концерну становила близько 4 млрд DM, з яких близько 1,2 млрд планувалось пролонгувати в результаті укладання мирової угоди; 1,1 млрд планувалося залучити під державні гарантії; 1,1 млрд надавався банківським консорціумом; 600 млн передбачалося залучити під надані урядом експортні гарантії.

Зауважимо, що в політичних та економічних колах Німеччини надання концерну AEG -Telefunken державної гарантії було частково засуджено, оскільки це суперечило законам ринкової конкуренції.

31.10.82. Почато розгляд справи про укладання мирової угоди. На цей час фінансові проблеми щодо укладання та виконання мирової угоди були вирішені. Компанія отримала необхідну їй відстрочку у виконанні платіжних зобов’язань та час для проведення реструктуризації виробництва.

18.03.83. Суд затвердив підписану кредиторами мирову угоду. В результаті підписання угоди концерн погасив заборгованість на суму 2,6 млрд DM, решту заборгованості (1,4 млрд) було пролонговано на 18 місяців.

18.09.84. Зобов’язання, які випливали з мирової угоди, концерн AEG-Telefunken виконав.

Проте ця угода не допомогла концерну здійснити санацію, оскільки відповідна концепція містила серйозні не виявлені під час санаційного аудиту прорахунки у виробничій та збутовій програмах. Підприємства концерну і далі зазнавали збитків від основної діяльності. Компанія більше не мала ні моральних ні фінансових можливостей вести конкурентну боротьбу. Поступово окремі підприємства концерну поглинули їх виробничі партнери, зокрема материнську компанію — концерн Daimler-Benz AG (спочатку він придбав невеликий пакет акцій, потім заволодів контрольним пакетом і зрештою остаточно «проковтнув» боржника).