Баланс банкрута — сальто-мортале перед
стрибком у безодню
Хуго Штайнхауз
Санація балансу
Власний капітал, його функції та складники. Статутний фонд та додатковий капітал. Розрахунковий курс корпоративних прав. Джерела покриття балансових збитків підприємства. Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство. Економічний зміст і мета санації балансу. Санаційний прибуток та його складові: емісійний дохід і безповоротна фінансова допомога. Основні цілі та завдання скорочення статутного фонду підприємств. Зниження номінальної вартості акцій. Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. Конверсія. Спірні питання, що супроводжують скорочення статутного фонду господарських товариств. Практичний приклад санації балансу підприємства.
6.1. Власний капітал, його функції та складники
У цьому та наступному розділах розглядатимуться санаційні заходи, які спрямовані на реструктуризацію пасивів підприємства й стосуються зміни розмірів та структури фінансових джерел формування активів. Ідеться про збільшення (зменшення) статутного фонду підприємства, безповоротну фінансову допомогу власників, кредиторів та інших зацікавлених сторін, пролонгацію заборгованості, одержання санаційних кредитів тощо.
Фінансова санація підприємства розпочинається, як правило, із санації балансу, тобто з формального покриття відбитих у балансі збитків, що є неодмінною передумовою залучення коштів збільшенням статутного фонду та одержанням санаційних кредитів. Санація балансу є першою фазою двоступінчастої санації. Вона пов’язана зі зміною розмірів та структури першого розділу балансу підприємства — його власного капіталу.
Перш ніж висвітлювати техніку санації балансу, ознайомимося зі структурою, функціями та складниками власного капіталу, оскільки саме ці відомості потрібні для розуміння розглядуваних далі процесів.
Власний капітал становить частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок капіталу власників та власних коштів підприємства. Зауважимо, що за умов адміністративно-командної економіки державні підприємства централізовано наділялися статутним фондом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Фінансування підприємств зводилося до бюджетних дотацій, субсидій, субвенцій, а банківський кредит був джерелом покриття фінансових проривів, тобто, по суті, однією з форм дотацій. Ці самі принципи переважають і досі: більшість державних підприємств, які опинилися в кризовій ситуації, розраховують лише на державну санаційну підтримку.
Нині актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми фінансування їх санації. Залучення фінансових ресурсів для відновлення платоспроможності й фінансування інвестицій (виробничо-технічних санаційних заходів) дедалі більшою мірою має здійснюватися на основі залучення коштів власників.
Фінансистів приваблює те, що для залучення коштів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Ресурси, вкладені у статутний фонд підприємства, довго лишаються в його розпорядженні. Однак у вітчизняній науково-практичній літературі, у законодавстві та нормативних актах уряду питанню мобілізації фінансових ресурсів за рахунок залучення додаткових внесків (паїв), емісії акцій тощо приділяється недостатньо уваги. Численні проблеми в цій сфері лишаються неврегульованими.
З огляду на сказане працівники фінансових служб підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які виконують практичну фінансову роботу, стикаються зі значними труднощами, коли намагаються застосувати цей метод фінансування. Щоб успішно здійснювати операції зі статутним (власним) капіталом підприємства та ефективно фінансувати санацію, фінансисти мають оволодіти таким комплексом питань:
санація балансу;
цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного фонду;
додатковий капітал, його призначення та порядок формування;
оподаткування операцій, пов’язаних зі збільшенням (зменшенням) статутного фонду, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права;
бухгалтерське та правове оформлення зазначених операцій.
У науково-практичній літературі часто застосовуються такі поняття, як власний капітал, додатковий капітал, статутний фонд, статутний капітал, номінальний капітал. Щоб забезпечити чіткість подальшого викладу, необхідно ідентифікувати ці поняття.
Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу. Основними його складовими є статутний фонд, додатковий капітал, резервні фонди та прибуток. Показник власного капіталу є одним із головних індикаторів кредитоспроможності підприємства, підставою для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.
Поняття «Додатковий капітал» ввійшло до вітчизняного економічного вжитку порівняно недавно. Згідно з визначенням, яке подається в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, додатковий капітал — це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінювання (індексації), безоплатно одержаних матеріальних цінностей та від емісійного доходу.
Терміни «статутний фонд», «статутний капітал», «номінальний капітал» є тотожними й означають суму вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. Це та сума капіталу, у межах якої засновники підприємства (АТ, ТОВ) матеріально відповідальні перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів не допускається.
Статутний фонд акціонерного товариства поділений на певну кількість акцій однієї і тієї самої номінальної вартості. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю поділяється на частки, розмір яких визначається установчими документами. У разі добровільної чи примусової ліквідації (банкрутства) господарських товариств таких видів за недостатності іншого майна підприємства на погашення його зобов’язань спрямовуються кошти (майно), які формують статутний фонд.
Сутність статутного капіталу підприємства виявляється через його функції. На наш погляд, можна виокремити такі основні функції статутного фонду.
Функція заснування та введення в дію підприємства. Статутний фонд є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.
Функція відповідальності та гарантії. Як уже зазначалося, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Статутному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи на активному боці балансу. Чим більший власний капітал підприємства, і зокрема статутний фонд, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів.
Забезпечення життєдіяльності підприємства. Тоді як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного фонду для кредиторів, функція забезпечення життєдіяльності показує, яке значення має статутний та власний капітал для власників підприємства. Чим більший статутний фонд, тим захищенішим є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів. Якщо через збиткову діяльність перманентно зменшується власний та статутний капітал, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.
Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Вкладами учасників та засновників до статутного фонду поряд зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями можуть бути грошові кошти. Вони використовуються для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості за позиками. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства.
Функція забезпечення незалежності. На практиці в разі високого рівня заборгованості та залежності від позичкових джерел фінансування в оперативну діяльність підприємства можуть втручатися кредитори. Цього можна уникнути, якщо в підприємства великий статутний фонд та власний капітал. Отже, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.
База для нарахування дивідендів. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав1 у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного фонду, на виробничий розвиток чи до резервних фондів). Дивіденди, як правило, нараховуються за встановленою ставкою згідно з часткою акціонера (пайовика) у статутному фонді.
Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь у його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників това- риства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичним власником підприємства є власник контрольного пакета його корпоративних прав. Той, хто володіє контрольним пакетом, здійснює власну стратегічну політику розвитку підприємства, формує дивідендну політику, контролює кадрові питання.
Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний фонд (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не лише з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва та споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.
Функції статутного фонду, а також цілі його зменшення та збільшення унаочнює табл. 6.1.