Таблиця 6.1 функції та цілі збільшення (зменшення) статутного фонду

Функції статутного фонду	Цілі збільшення	Цілі зменшення
заснування та введення підприємства в дію	модернізація чи розширення виробництва	санація балансу
відповідальності та гарантії	реалізація інвестиційного проекту	одержання санаційного прибутку
забезпечення життєдіяльності підприємства	поліпшення ліквідності та платоспроможності	підвищення ринкового курсу акцій
фінансування та забезпечення ліквідності	придбання корпоративних прав інших підприємств	згортання діяльності
забезпечення незалежності	поглинання чи прид­бання контрольного пакета інших підприємств	концентрація капіталу в руках активних власників
база для нарахування дивідендів	виконання вимог щодо мінімального розміру статутного фонду	приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна
управління та контролю	оптимізація дивідендної політики	проведення певної дивідендної політики
рекламна (репрезентативна) функція	проведення санації	конфлікти між учасниками ТОВ

Зрозуміло, що статутний фонд є основною складовою власного капіталу. Щоб характеризувати співвідношення між власним капіталом та статутним фондом підприємства, обчислюють балансовий (розрахунковий) курс корпоративних прав, передусім акцій. Балансовий курс показує суму чистих активів, які припадають на одну акцію (частку, пай). Він дорівнює вираженому в процентах відношенню між власним капіталом та статутним фондом. Від балансового курсу визначально залежить формування попиту та пропозиції на корпоративні права підприємства, тобто він є основою для встановлення їх ринкового курсу.

Якщо балансовий курс вищий від номінального, тобто перевищує 100 відсотків, то це означає, що власний капітал перевищує статутний фонд. Отже, у підприємства сформований додатковий капітал, резервні фонди та (або) є нерозподілені прибутки.

У разі, якщо номінальний курс перевищує балансовий, тобто останній є меншим 100 відсотків, то це означає, що власний капітал підприємства є меншим за статутний фонд. Це можна спостерігати лише тоді, коли підприємство має непокриті резервними фондами та іншими джерелами збитки. Перед таким підприємством постає необхідність у санації балансу.

6.2. Збитки підприємства та джерела їх покриття

Згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні прибуток (збиток) підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) у цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість, ввізного мита, митного збору та інших обов’язкових зборів і платежів, передбачених чинним законодавством, та витратами, що включаються до собівартості реалізованої продукції. Якщо зазначена різниця є додатною, то підприємство має прибуток від основної діяльності, а якщо ж вона від’ємна, то суб’єкт господарювання є збитковим.

У ПБО 3 «Звіт про фінансові результати» подається таке визначення збитків: перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат (збитків).

Звідси можна дійти висновку, що на збитковість підприємства впливають ті самі фактори, які визначають його прибутковість. Серед широкої палітри причин, які призводять до збитків підприємства, розглянемо основні:

• зменшення обсягів реалізації;

• зменшення цін на реалізовану продукції;

• висока собівартість продукції;

• вимушені простої;

• знецінення запасів;

• курсові різниці та збитки від інших позареалізаційних операцій.

Починаючи з 1997 року вітчизняні підприємства збитки від фінансово-господарської діяльності показують у першому розділі пасиву балансу (а не в активі, як це було раніше). Підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто сума власних коштів підприємства, визначається як сума показників усіх статей цього розділу, зменшена на показники статей «Збитки звітного і минулого років».

З переходом підприємств на національні стандарти бухгалтерського обліку збитки відбиваються в статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

На підставі прийнятого рішення про джерела покриття непо- критих збитків підприємства списують їх:

1. за рахунок резервних (страхових) фондів;

2. засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування);

3. санаційного прибутку.

Підприємство, якщо це передбачено законодавством, створює з прибутку резервний фонд для покриття непередбачених втрат і збитків. Згідно із статтею 14 Закону України «Про господарські товариства» на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, має бути сформований резервний (страховий) фонд. Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим від 25% статутного фонду підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду також передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5% суми чистого прибутку підприємств.

Прибуток, його використання або збиток протягом року відбивається в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку списуються під час складання річного бухгалтерського звіту. У річній звітності може відбиватися лише непокритий збиток звітного та минулих років.

Підприємства, як правило, не зацікавлені відбивати збитки у своїй звітності, зокрема в балансі. Особливо це стосується акціонерних товариств, оскільки їхні баланси публікуються в пресі. За наявності балансових збитків суб’єктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове підприємство є непривабливим об’єктом фінансування. Крім того, у таких підприємств можуть виникнути складнощі з постачальниками факторів виробництва та зі споживачами продукції. Відбиття в балансі непокритих збитків означає, що всі наявні в підприємства джерела покриття їх уже вичерпані, тобто відсутні резервні (страхові) фонди.

Якщо збитки перевищують суму всіх інших статей першого розділу балансу, то підприємство має від’ємний показник власного капіталу. Це означає, що всіх активів підприємства не вистачає для виконання зобов’язань з погашення позик. Така структура балансу є незадовільною і свідчить про те, що підприємство є напівзбанкрутілим.

Єдиним виходом з такої ситуації, який залишається у підприємства, є спроба одержати санаційний прибуток з метою спрямування його на покриття збитків і в такий спосіб провести санацію балансу.