2.4. Методи контролінгу

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів — як загальнометодологiчних і загальноекономічних (спостереження, порiвняння, групування, аналiз, трендовий аналіз, синтез, систематизацiя, прогнозування), так і специфічних.

До головних специфiчних методiв контролiнгу належать такі:

• бенчмаркінг;

• вартісний аналіз;

• аналіз точки беззбитковості;

• портфельний аналіз;

• опитування (анкетування);

• СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

• АВС-аналіз;

• нуль-базис бюджетування.

Останній метод було схарактеризовано вже під час розгля- ду функцій контролінгу. Методологічні та практичні аспекти СОФТ-аналізу висвітлені в розд. 3. На дослідженні решти методів спинимося тепер докладніше.

2.4.1. Опитування (анкетування)

Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. Успішно використати цей метод контролінгу (який одночасно є і методом санаційного аудиту) можна лише в разі додержання таких умов:

1. керівництво підприємства має брати безпосередню участь в організації опитування (анкетування);

2. з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

3. керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну критику й побажання підлеглих;

4. опитування не повинно спровокувати конфлікт чи ускладнити стосунки між керівництвом та працівниками;

5. участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною;

6. анонімність анкетування та оцінки;

7. участь в організації анкетування нейтральної сторони;

8. результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані у формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

2.4.2. Факторний аналіз відхилень

Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною

1 Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління. — К.: КНЕУ, 1999. — С. 108.

1 Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління, с. 379.

55