План санації в ході провадження справи про банкрутство

Розділи	Зміст розділів
А. Мета та завдання плану	1. Основна мета плану санації 2. Групи кредиторів та розмір їх вимог.
Б. Інформація про підприємство Б.1. Розвиток підприємства до порушення справи про банкрутство	1. Історія розвитку підприємства 1.1. Виробництво та організація 1.2. Фінансово-економічний розвиток 1.3. Динаміка персоналу 2. Правові відносини 2.1. Форма організації бізнесу 2.2. Учасники та засновники підприємства 2.3. Відносини з податковими органами 3. Фінансово-економічні відносини 3.1. Джерела фінансування та структура капіталу 3.2. Наявність кредитного забезпечення 3.3. Майнове становище 3.4. Фінансові результати 4. Виробничо-збутова сфера 4.1. Продуктова та виробнича програми 4.2. Постачання 4.3. Виробництво 4.4. Збут 4.5. Дослідництво та раціоналізаторство 5. Організаційна сфера 5.1. Місцезнаходження підприємства 5.2. Організаційна структура 5.3. Система звітності та контролінг 6. Охорона навколишнього середовища

Закінчення табл. 9.3

Розділи	Зміст розділів
Б.2. Аналіз підприємства	1. Аналіз причин фінансової кризи 2. Економічний аналіз 3. Фінансовий аналіз 4. Оцінка вартості майна підприємства 5. Висновки санаційного аудиту
В. Заходи щодо санації боржника В.1. Вжиті заходи після порушення справи про банкрутство	1. Сфера персоналу 2. Виробничо-збутова сфера 3. Фінансова сфера
В.2. Планові заходи щодо санації	1. На рівні власників та засновників 2. Фінансова сфера 3. Виробничо-збутова сфера 4. Організаційна сфера
Г. Реалізація плану та задоволення претензій кредиторів	1. Прогнозні показники реалізації плану 2. Порядок задоволення першочергових претензій 3. Порядок задоволення інших претензій 4. Контроль за виконанням плану

План санації неодмінно має містити таку інформацію.

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов’язань.

5. Обгрунтування щодо того, наскільки реалізація плану санації підвищує шанси задовольнити претензії кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.

6. Порівняльні розрахунки, що стосуються задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог здійсненням ліквідаційних процедур.

7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.

За заявою будь-кого з кредиторів або боржника арбітражний суд може відхилити план санації, коли будуть надані обгрунтовані докази того, що в результаті санації становище однієї із зацікавлених сторін буде гіршим, ніж у разі здійснення ліквідаційних процедур.

Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи керуючого санацією). Повноваження арбітражного керуючого, членів комітету кредиторів та нагляд арбітражного суду збе- рігаються до повного виконання плану санації. Протягом відповідного періоду зазначені органи мають право безперешкодного доступу до всіх приміщень боржника, а також право перевірки його бухгалтерських та інших комерційних документів.

Якщо у процесі нагляду встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами арбітражний керуючий повідомляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні приймають відповідне рішення, у тому числі про здійснення лікві­даційних процедур у примусовому порядку.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов’язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну із пропозицій:

1) про прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;

2) про укладення мирової угоди;

3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації;

4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

1) про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника;

2) про звернення до арбітражного суду з клопотанням стосовно дострокового припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;

3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням продовжити встановлений строк процедури санації;

4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру;

5) про укладення мирової угоди.

Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів подаються на затвердження до арбітражного суду не пізніше п’яти днів після дати проведення зборів кредиторів. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.

Зауважимо, що процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Так, за 1999 рік усіма арбітражними судами України було винесено лише 21 постанову про затвердження процедури санації. Є підстави сподіватися, що нове законодавство про банкрутство стимулюватиме процеси фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання, які опинилися на межі банкрутства.