9.6. Фінансова санація на ухвалу арбітражного суду

У тому, що не всі справи про банкрутство слід закінчувати ліквідацією боржників з продажем їх майна, переконують такі дані. Протягом 1998 року в Україні кошти, отримані внаслідок ліквідації підприємств, не перевищували 1,5% від вимог кредиторів (у міжнародній практиці підприємництва нормальним вважається показник, що становить 30%).

Принагідно зазначимо, що законодавство про банкрутство має, зокрема, сприяти реабілітації підприємств, які попри фінансову скруту зберігають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. У ньому мають передбачатися механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме такі механізми визначаються законодавством про неспроможність підприємств у більшості країн світу. Вітчизняне законодавство про банкрутство також містить ряд статей, що стосуються санації боржника.

Головна мета санації підприємства під час провадження справи про банкрутство — якомога повніше задовольнити претензії кредиторів завдяки поліпшенню фінансового стану боржника.

9.6.1. Прийняття рішення про санацію боржника під час провадження справи про банкрутство

Згідно з вітчизняним законодавством ухвалу про здійснення санації боржника приймає арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів. Підставою для прийняття рішення арбітражним судом про санацію боржника після порушення справи про банкрутство може бути:

1. санаційна спроможність боржника, тобто наявність реалістичної санаційної концепції;

2. реальна можливість виконати план санації, відновити платоспроможність підприємства-боржника та його успішну виробничо-господарську діяльність;

3. наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для здійснення зазначеного заходу.

Нагадаємо, що кредитори можуть ініціювати санацію в тому разі, коли після опублікування в засобах масової інформації оголошення стосовно порушення справи про банкрутство певного підприємства надійшли пропозиції від осіб, котрі мають намір задовольнити вимоги кредиторів до боржника та виконати його зобов’язання перед бюджетом і цільовими фондами. Натомість зазначені особи мають право пропонувати свої умови санації чи реструктуризації боржника.

Ініціатива щодо санації може належати також самому підприємству-боржнику. Водночас воно ініціює, як правило, і справу про банкрутство. Так буває, коли підприємство є санаційно спроможним, але йому бракує часу, щоб реалізувати план санації. Заяву про банкрутство таке підприємство подає, сподіваючись на те, що під час провадження справи про банкрутство кредитори відстрочать сплату заборгованості, наприклад у результаті укладання мирової угоди. Разом із заявою про банкрутство в цьому разі боржник подає до арбітражного суду план санації та проект мирової угоди.

Фізичні та юридичні особи, які побажали стати санаторами, мають подати до арбітражного суду заяву з письмовою гарантією погашення боргів особи, проти якої розпочато справу про банкрутство. До заяви мають додаватися:

а) план фінансової санації (реорганізації) боржника;

б) відомості про фінансовий стан та платоспроможність санатора;

в) дані про характер майнових відносин між боржником та потенційним санатором.

Арбітражний суд залишає заяву без розгляду, якщо в ній не розкрито умов санації (форма реструктуризації, строки та послідовність виконання боргових зобов’язань).

Для санатора мотиваційними стимулами до участі в санації можуть бути:

• здобуття контролю над підприємством-боржником;

• ефект синергізму, що виникає завдяки новим можливостям внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів;

• збереження надійного постачальника сировини та матеріалів чи споживача своєї продукції;

• приватизація підприємства, якщо воно належить до державної форми власності.

Особа, яка має намір узяти участь у санації боржника, вправі ознайомитися з його майновим і фінансовим становищем безпосередньо на підприємстві. При цьому потенційний санатор може доручити аудиторській чи консалтинговій фірмі здійснити санаційний аудит боржника, щоб визначити його санаційну спроможність. Санаційний аудит передбачає обов’язкову експертизу наявної санаційної концепції.

Санація запроваджується на строк не більш як 12 місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (санатора), схвалення плану санації боржника.