Бінарні сполуки (оксиди)
Назви оксидів будуються:
-
За допомогою числових префіксів
-
Вказуючи ступінь окиснення елемента у формі катіона
Спочатку називають катіон, а потім додають назву аніона – оксид:
Р2О5 – дифосфор пентаоксид (фосфор геміпентаокисд); фосфор(V) оксид
N2O5 – динітроген пентаокисд (нітроген геміпентаоксид); нітроген(V) окисд
К2О – дикалій оксид (калій геміоксид); калій(І) оксид
Гемі – пів
Секві - півтора;
Якщо елемент утворює лише один оксид або єдиний оксид у звичайній валентності, то назва його може складатися з назви елемента та слова “оксид”: калій оксид.
Подвійні, потрійні та інші оксиди називають аналогічно простим оксидам, перелічуючи назви катіонів у алфавітному порядку:
Fe3O4 FeIIFe2IIIO4 – ферум(ІІ) диферум(ІІІ) тетраоксид; триферум(ІІ, 2 ІІІ) тетраоксид
Al2BeO4 – діалюміній берилій тетраоксид
K6MgO4 – гексакалій магній тетраокисд
Сполуки типу ЕІІО2 та ЕІО2 називають елемент пероксид. У разі необхідності вказують множинні префікси:
ВаО2 – барій пероксид; К2О2 - калій пероксид (дикалій діоксид)
Сполуки ОF2 – оксиген дифлоурид
О2F2 – діоксиген дифлуорид
Основи, амфотерні гідроксиди
Назва утворюється з назви катіона і слова “гідроксид”, вказуючи ступінь окиснення або додаючи відповідні числові префікси:
Fe(OH)2 – ферум(ІІ) гідроксид; ферум дигідроксид
Al(OH)3 – алюміній(ІІІ) гідроксид; алюміній тригідроксид
Якщо до складу сполуки входять ще й оксид-іони, то в назві перелічують обидва аніони з відповідним числовим префіксом:
CrO(OH) – хром гідроксид оксид
Fe3O2(OH)5 – триферум пентагідроксид діоксид
Кислоти
Систематична назва кислот будується з назви катіона – “гідроген” і назви аніона. У випадку складних аніонів користуються принципами координаційних сполук:
Систематичні назви аніонів складаються з назв лігандів в алфавітному порядку, за якими йде назва центрального атома з суфіксом –ат (вказують валентність):
SO42- – тетраоксосульфат(VI)
SO32- – триоксосульфат(IV)
PO43- – тетраоксофосфат(V)
S2O72- – гептаоксодисульфат(VI)
MoO3 – триоксомолібдат(IV)
HMnO4 – гідроген тетраоксоманганат(VII)
HClO4 – гідроген тетраоксохлорат(VII)
HClO3 – гідроген триоксохлорат(V)
H2Cr2O7 – дигідроген гептаоксодихромат(VI)
H2SO4 – дигідроген тетраоксосульфат(VI)
Можна будувати, використовуючи назву аніона замість прикметника, додаючи іменник “кислота”:
H2SO4 – сульфатна(VI) кислота, сульфатна кислота
H2SO3 – сульфатна(IV) кислота
HNO3 – нітратна(V) кислота
Якщо кислота містить елемент у найвищому ступені окиснення, то ступінь окиснення і кількість атомів Оксигену можна не вказувати:
H2SO4 – сульфатна кислота
H3PO4 – фосфатна кислота
Кислоти, назви яких походять від аніонів із суфіксом –ід (-ид), називаються як бінарні сполуки гідроген-катіона, або назва будується на основі аніона з закінченням –на та з додаванням слова кислота:
HCl – гідроген хлорид; хлоридна кислота
H2S – дигідроген сульфід; сульфідна кислота
HCN – гідроген ціанід; ціанідна кислота
Солі та солеподібні сполуки
Назви солей утворюються з назви катіона та аніона:
FeSO4 – ферум(ІІ) сульфат
Сu(NO3)2 – купрум(ІІ) нітрат
Hg2(NO3)2 – димеркурій динітрат
(NH4)2Cr2O7 – діамоній дихромат(VII)
Кислі солі називають як і середні, але до назви аніона додають слово “гідроген” разом з числовим префіксом:
Сu(HSO4)2 – купрум(ІІ) гідрогенсульфат
Fe(HSO3)3 – ферум(ІІІ) гідрогенсульфат(IV)
Подвійні солі – катіони перелічуються в алфавітному порядку:
NaKSO4 – калій натрій сульфат
KАl(SO4)212H2O – алюміній калій дисульфат – вода (1/12)
CuSO45H2O – купрум(ІІ) сульфат – вода (1/5)
Основні солі можна назвати як подвійні, вважаючи О2- та ОН- за гетероаніони:
СaClOH – кальцій гідроксид хлорид