4.1.2 Вибухобезпека

З настанням холодів загострюються проблеми з безпечним використанням газу.

Суміші цих газів з повітрям спалахують і вибухають не тільки від відкритого вогню (сірники, свічки, сигарети), але і від іскор, що висікаються ударами і тертям твердих тіл або утворюються при користуванні електричними.

Горючі гази в 1,5-2 рази важчий за повітря, тому при витоку скупчуються в нижніх частинах приміщень, підвалів, технологічних колодязів, каналів, довгий час не виветріваясь.

При цьому для утворення вибухонебезпечної суміші з повітрям досить невеликої кількості газу (від 1,6 до 3,0% за об'ємом) і відсутність вентилювання приміщення. Якщо приміщення добре вентилюється, коли забезпечено інтенсивний вихід з нього забрудненого (загазованого) і надходження свіжого повітря, освіта вибухонебезпечної суміші виключається.

Витоку газу відбуваються за нашою забудькуватості або в результаті дефектів газопроводів, апаратури та газових приладів (плит, нагрівачів), а також при несправності газових балонів.

Для запобігання вибуху газоповітряної суміші в квартирі необхідно виконувати правила:

Виключити самовільне (без дозволу місцевої організації газового господарства) монтаж і установку газових приладів.

Вся газова проводка, побутова газова апаратура і прилади повинні бути поставлені на облік і обслуговування.

Експлуатація газових приладів проводиться після спеціального інструктажу і в суворій відповідності до вимог експлуатаційних інструкцій.

Не можна залишати без нагляду запалені газові прилади, використовувати їх для обігріву і тим більше для опалення приміщень (за винятком спеціальних).

Перед включенням газового приладу і під час його роботи приміщення повинне провітрюватися безперервно.

Для встановлення витоку або зняття показань газового лічильника забороняється використовувати запалений сірник або свічку.

При раптовому припиненні подачі газу - негайно відключити всі працюючі газові прилади. Регулювання полум'я виконувати строго за інструкцією. Не можна задувати полум'я пальника - від цього полум'я може згаснути, а газ буде надходити, що неминуче створить в приміщенні вибухонебезпечну концентрацію газу в суміші з повітрям.

4.2 Забезпечення безпеки при виникненні загоряння, пожежі і вибухонебезпечної ситуації. Способи і засоби боротьби з вогнем

Забезпечення безпеки зводиться до вирішення наступних основних завдань:

запобігти вибуху;

швидко згасити виникле загоряння;

не допустити поширення вогню в суміжні приміщення;

евакуювати з небезпечної зони дітей і дорослих;

якщо не вдалося припинити горіння, евакуюватися самому;

повідомити в пожежну охорону;

боротися з вогнем до прибуття пожежників.

Дії при виявленні вибухонебезпечної ситуації.

Найбільш характерними і можливими випадками виникнення вибухонебезпечної ситуації на підприємствах невиробничої сфери і в побуті є:

освіта вибухонебезпечної суміші парів бензину з повітрям (в не повністю заповнених бензином цистернах і бочках, каністрах, а також у приміщеннях зберігання цього палива);

освіта вибухонебезпечної суміші побутового, природного або скрапленого (балонного) газу з повітрям (у кухнях, підвалах і т.п.).

Ознакою вибухонебезпечної ситуації є запах парів бензину або побутового газу.

Виявивши вибухонебезпечну ситуацію необхідно запобігти можливому вибуху:

виключити внесення у вибухонебезпечну середу джерела запалювання - не запалювати будь-якого вогню (сірники, запальнички), не курити, не чіпати електровимикачі (не вмикати і не вимикати) та електричні розетки, не вимикати електроприлади працюють, не включати електровентилятори;

видалити з приміщення людей (з метою запобігання отруєння);

відкрити вікна і двері для інтенсивного провітрювання;

вимкнути всі газові прилади і перекрити газопровід;

викликати аварійну службу газового господарства для з'ясування причин витоку газу; для встановлення місця витоку газу користуватися тільки мильним розчином.

Способи і засоби боротьби з вогнем

Способи боротьби з вогнем базуються на розумінні того, що горіння (пожежа) можливе тільки при виконанні наступних умов:

наявність горючих речовин і їх контакт з окислювачем (киснем повітря і т.п.);

достатня для горіння процентне співвідношення пального та окислювача (полум'яне горіння можливо при вмісті кисню в повітрі не нижче 15%, а тління - не нижче 6% обсягу);

джерелом запалювання речовин при яка виникла пожежі є відкрите полум'я з температурою вище температури горіння;

окислювач (кисень повітря) надходить в приміщення в достатній кількості.

Способи припинення горіння при пожежі:

охолодження вогнища горіння і горючих матеріалів до температури потухання;

розведення середовища у вогнища горіння з метою зниження концентрації окислювача до порогових значень;

ізоляція горючих речовин і матеріалів від окислювача (наприклад, кисню повітря) з метою досягнення потухання через нестачу окислювача;

хімічне гальмування реакція горіння до їх повного припинення;

механічний зрив полум'я (струменем води чи газу, ударною хвилею вибуху тощо);

створення умов огнепрегражденія, при яких полум'я не поширюється.

Для здійснення способів припинення горіння застосовується відповідні вогнегасні речовини та засоби їх подачі в осередок горіння.

Охолоджуючі огнегасітелі.

Вода - основне з огнегасящіх речовин, завдяки доступності та універсальності. Вона має високу теплоємність і тому ефективно охолоджує гарячі матеріали. Крім того, при попаданні в осередок горіння вода перетворюється в пар (з 1 л води утворюється 1700л пари), який знижує концентрацію кисню і викликає припинення горіння (спосіб розведення). Основним недоліком води є висока електропровідність, що не дозволяє застосовувати її для гасіння палаючого електрообладнання.

Тверда вуглекислота (у вигляді снегообразних кристалів, пластівців) швидко забирає тепло від нагрітих горючих речовин і матеріалів. Вона гасить практично всі палаючі речовини, включаючи електрообладнання під напругою. Тверда вуглекислота виходить в результаті розширення (при виході з вогнегасника типів ОУ-2, ОУ-5 та ін) рідкої вуглекислоти і має низьку температуру (до - 78,5 º C). Нагріваючись, перетворюється в газ СО2, який діє як разбавляющей речовина.

Ізолюючі огнегасітелі - до них відносяться, перш за все, вогнегасники піни, а також такі підручні матеріали як будь-яке щільне полотно (краще негорючий або змочений водою), пісок чи земля. Вогнегасні піни бувають хімічні та повітряно-механічні.

Хімічна піна утворюється в результаті реакції між кислотної і лужної частинами заряду, наприклад, вогнегасників типу ОХП-10. Недолік - висока електропровідність і хімічна активність по відношенню до металів. Тому такий піною не можна гасити електрообладнання та цінні прилади. Вогнегасники ОХП-10 підлягають заміні на більш досконалі і сертифіковані.

Повітряно-механічна піна генерується спеціальними повітряно-пінними пристроями великої продуктивності, а також переносними вогнегасниками типу ОВП-5, ОВП-8, ОВП-10. Такий піною можна гасити будь-які пожежі, включаючи пожежі електрообладнання високої напруги, так як повітряно-механічна піна не електропровідні.

Вогнегасні порошкові склади мають здатність ізолювати осередок горіння від повітряного середовища, а також здійснювати хімічне гальмування реакції горіння. Засобами подачі вогнегасних порошків в осередок горіння є вогнегасники типу ОП-2, ОП-5 і т.п.

Дії при виявленні загорання або пожежі

Результат (збиток соціальний і матеріальний) будь-якого пожежі залежить багато в чому від того, наскільки швидко було повідомлено в пожежну охорону, а також від невідкладної евакуації людей з аварійного приміщення (будинку) і від прийнятих заходів з гасіння.

Дії при виявленні пожежі:

помітивши загоряння або пожежу, або хоча б найменші ознаки горіння (дим, запах гару), відразу викликати пожежників і оповістити всіх (мешканців, співробітників) про пожежу. У повідомленні про пожежу (по телефону 01) вказати адресу, місце пожежі в будівлі, зовнішні ознаки пожежі (колір диму, чи є відкрите полум'я), чи знаходиться в аварійному приміщенні та будівлі не евакуйовані люди, як зручніше під'їхати до місця пожежі, своє прізвище і номер телефону, забезпечити зустріч пожежної машини.

Надати допомогу людям в їх спасіння. У першу чергу необхідно врятувати дітей, так як, злякавшись, вони намагаються сховатися (під столом, під ліжком, в ліжку, в темному кутку, коморі і т.п.) і не завжди відгукуються на оклик. Надати допомогу старим чи хворим. Дорослих, в тому числі і втратили свідомість, слід шукати у вікон, дверей, в коридорах, - на шляхи виходу з приміщення. Для захисту органів дихання застосувати просту пов'язку з декількох шарів марлі або рушника, змочену водою. Знеструмити палаючі приміщення шляхом виключення захисних автоматів або викручування захисних запобіжників на електрощиті.

Приступити до гасіння вогню наявними первинними засобами пожежогасіння (водою, піском, вогнегасником). Як правило, пожежа починається з незначного вогнища горіння, з яким починається з незначного горіння, з яким може впоратися практично будь-яка доросла або навіть підліток. Не слід розбивати вікна в аварійному приміщенні, не залишати відкритими двері в коридор і інші приміщення, а тим більше вхідні двері. Це запобігає надходженню до вогнища горіння свіжого повітря.

Якщо пожежа виявлений пізно, коли він досяг значітельниз розмірів і небезпеки, а наявних коштів явно недостатньо або неможливо їх застосувати, необхідно стримувати вогонь: щільніше закрити вікна і двері (для обмеження доступу повітря)

При самостійному гасінні:

спочатку поливати вогнище сильного горіння, потім - навколишні предмети, подаючи воду безперервно;

стіни змочувати, подаючи воду зверху;

ночівля гасити, не знімаючи з ліжка, поливаючи водою на місці, негайні штори, одяг - зривати і гасити на підлозі;

після придушення вогню всі предмети винести на вулицю, поливати водою до повного гасіння та припинення тління;

при пожежі в закритому приміщенні - не відкривати двері аж до прибуття пожежних; електроприлади гасити після відключення з мережі (кнопка, потім - шнур);

телевізор гасити, обернувши з усіх боків ковдрою (припинення подачі повітря та запобігання розльоту осколків);

не гасити водою палаючі рідини (масло, гас) - гасити тільки способом ізоляції від повітря (накрити чимось негорючим);

не допускати вогонь до газових балонів.

Після евакуації - негайно надати потерпілим першу медичну допомогу;

Після прибуття пожежних - підкорятися їхнім командам.