бжд

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний університет

Кафедра теорії і практики психолого-педагогічних дисциплін

Кейс-завдання

З дисципліни «Безпека життєдіяльності»

На тему «Тероризм як форма політичного екстремізму»

Виконали студенти:

Жидких Є.В.

Бондаренко А.С.

Нагрібальний А.Ю.

Кавалєрова Д.В.

Демчук Н.Є.

Кервник:

Думенко І.В.

Миколаїв 2012

Міжнародний тероризм

Міжнародний тероризм набув у наш час настільки серйозне значення, що про нього слід сказати особливо. Боротьбу з тероризмом присвячено чимало конвенцій. Досить сказати, що тільки в рамках ООН прийнято 12 таких конвенцій. Це конвенції про незаконне захоплення літаків, протиправних діях щодо безпеки цивільної авіації, злочини проти осіб, які перебувають під міжнародним захистом, захопленні заручників, морському і бомбового тероризмі та ін.

Істотний інтерес представляє Європейська конвенція про припинення тероризму (далі - Конвенція про тероризм), прийнята Радою Європи в 1977 р. (Росія бере участь). У ній на перше місце поставлені перераховані конвенційні злочину. Перелік доповнений правопорушеннями, пов'язаними з використанням бомб, гранат, ракет, автоматичної зброї, посилок з небезпечними вкладеннями. Конвенція кваліфікує тероризм як злочин і спробу здійснення терористичного акту або участь як спільника особи, яка здійснює або намагається скоїти подібний злочин.

У більшості випадків тероризм служить політичним цілям. Тому в Конвенції про тероризм спеціально обумовлено, що для забезпечення видачі злочинця ніяке злочин такого роду не буде розглядатися як політичне. Іншими словами, використання терору в політичних цілях не менше злочинно, ніж в інших випадках.

Терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні у вересні 2001 р. показали, що сьогодні навіть могутня держава не в змозі власними силами забезпечити безпеку своїх громадян. Домогтися успіху можна лише шляхом широкого співробітництва держав. Міжнародний тероризм є однією з глобальних проблем. Успішна боротьба з ним можлива за умови формування глобальної системи безпеки, здатної протистояти загрозам і викликам нашого часу. Це принципове положення знайшло відображення в актах СНД, зокрема у Програмі по боротьбі з міжнародним тероризмом та іншими проявами екстремізму 2000.

Ні правові, ні організаційні міжнародні кошти виявилися не готові зустріти нову загрозу. Значна відповідальність за це лежить на США, які відмовилися взяти участь в антитерористичних конвенціях, прийнятих під егідою ООН, та й загалом ігнорували діяльність цієї Організації у галузі боротьби з тероризмом. Протверезіння настало лише після терористичних актів у Нью-Йорку і Вашингтоні. Вже через тиждень, 19 вересня 2001 р., було прийнято Заяву глав держав і урядів "вісімки". Відносно конвенцій ООН в ньому говорилося: "Реагуючи на жорстокі події 11 вересня, ми закликаємо всі країни вжити заходів, щоб якомога швидше ратифікувати ці документи і негайно почати застосовувати положення цих конвенцій, в тому числі ще до їх ратифікації".

Рада Безпеки ООН ухвалила рішення про санкції відносно руху талібів у зв'язку з підтримкою ним міжнародного тероризму. Рішення 1373 від 28 вересня 2001 р. зобов'язав державу вжити таких заходів: забезпечити заборону фінансування терористичних організацій, покласти край діяльності з вербування терористів і їх озброєння, домогтися якнайшвидшого приєднання всіх держав до міжнародних конвенцій по боротьбі з тероризмом і забезпечити їх повне здійснення. Засновано спеціальний орган для контролю за виконанням рішення.

У рамках ООН розробляється всеосяжна конвенція про боротьбу з тероризмом, що враховує існуючі конвенції і відповідні резолюції Генеральної Асамблеї.

Згідно з останніми є кримінально карними, злочинними будь-які дії, методи та практика тероризму, де б і ким би вони не здійснювалися. Мова йде про злочинні дії, призначених для породження страху у населення в цілому, у групи осіб або у конкретних людей в політичних цілях. Жодні міркування політичного, філософського, ідеологічного, расового, етнічного, релігійного або іншого характеру не виправдовують такого роду дії.

Сучасний тероризм володіє істотними особливостями, які повинні враховуватися при організації боротьби з цим явищем. Він спирається на широкий соціально-політичну базу, основу якої становить яка живе у злиднях населення країн третього світу, що експлуатується і пригнічується як зовнішніми, так і внутрішніми силами. При цьому останні відповідальність за існуюче положення покладають на процвітаючий Захід. Пропаганда будується на тому, що колоніальна система перешкодила нормальному розвитку країн третього світу, а тепер вони піддаються неоколоніальну експлуатації.

У результаті тероризм харчується масовим невдоволенням третього світу результатами процесу глобалізації по західній моделі. Оскільки головної силою в реалізації цієї моделі є США, остільки проти них у першу чергу спрямований і тероризм. Характерною рисою міжнародного тероризму є антиамериканізм. Пропагандисти тероризму використовують егоїстичний характер політики США для зображення цієї держави як "імперія Сатани". Тому успіх боротьби проти міжнародного тероризму в значній мірі залежить від зміни положення в країнах третього світу.

Міжнародний тероризм активно використовує можливість глобальної системи. Керівним ядром є мережева радикальна ісламська структура недержавного характеру, яка спирається на той чи інший ступінь підтримки з боку багатьох мусульманських держав і релігійних організацій. Слід також враховувати, що чимала кількість немусульманських держав у своїх політичних цілях створюють сприятливі умови для діяльності мусульманських терористичних організацій.

З цього випливає, що боротьба з тероризмом повинна здійснюватися за двома напрямками:

1) проти недержавної мережевої структури з використанням в основному кримінально-правових засобів;

2) проти сприяють тероризму держав з використанням міжнародно-правових засобів.

Таким чином, в принципі боротьба з міжнародним тероризмом повинна вестися кримінально-правовими методами у відповідності з міжнародними конвенціями. Відповідальність несуть фізичні особи. У тому випадку, якщо терористичні дії підтримуються державою, вона несе за це міжнародно-правову відповідальність і до нього застосовні контрзаходи, а в разі потреби і санкції за рішенням Ради Безпеки ООН. У згаданій Резолюції 1373 Рада визнала право держави на самооборону у випадку терористичної атаки відповідного масштабу. Нині належить розробка достатньо чітких норм, які регулюють здійснення цього права.

Поведінка збройних формувань, затвердилися на частині території держави і непідконтрольних йому, не розглядається як діяння цієї держави, і воно не несе відповідальності за їхні дії. У разі вчинення цими формуваннями терористичного акту проти іноземної держави останнє вправі застосувати збройну силу в порядку самооборони, повідомивши про це Раду Безпеки.

Характерною рисою міжнародного тероризму є наявність солідної фінансової бази, що створюється за рахунок як легального, так і нелегального бізнесу і з використанням міжнародної фінансової системи. Важливу роль в цьому відіграють і великі банки західних країн, а також офшори. Відмивання "брудних грошей" дає від 30% доходу. Звідси завдання - звести до мінімуму фінансові ресурси терористичних організацій, у тому числі і шляхом встановлення кримінальної відповідальності всіх учасників цієї діяльності як на міжнародному, так і на національному рівні.

Першорядне значення має порядок покарання терористів. Залучення того ж Бен Ладена і його спільників до відповідальності перед Міжнародним кримінальним судом мало б зовсім інший ефект, ніж просто акт відплати. Але США вибрали саме останній варіант, заснувавши спеціальні військові трибунали. Тим часом міжнародний судовий процес дозволив би авторитетно продемонструвати злочинність тероризму, його несумісність з основами будь-якої людської моралі, включаючи догмати ісламу.

Оптимальним варіантом було б залучення терористів до відповідальності перед Міжнародним кримінальним судом. У ході розробки Статуту Суду Росія пропонувала поширити його юрисдикцію на терористичні акти, які становлять загрозу миру. Однак пропозицію не було прийнято. Альтернативним виходом могло б бути установа рішенням Ради Безпеки ООН міжнародного кримінального трибуналу по тероризму з обов'язковим представництвом юристів мусульманських країн. Надалі доцільно розробити поправки до Статуту Міжнародного кримінального суду. Міжнародний тероризм повинен бути визнаний злочином проти людяності і охоплений юрисдикцією Міжнародного кримінального суду.

Боротьба з міжнародним тероризмом ставить все нові проблеми. На перший план висувається проблема запобігання можливості використання засобів масового ураження. Абсолютно нова проблема - кібертероризм, який здатний завдати колосальної шкоди економіці і здоров'ю населення промислово розвинених країн.

На закінчення слід підкреслити принципове положення, що міститься в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН: "Міжнародне співробітництво, а також дії держав у боротьбі з тероризмом повинні здійснюватися відповідно до принципів Статуту, міжнародним правом та відповідними міжнародними конвенціями". Іншими словами, правомірність - необхідна умова успішної боротьби з тероризмом. Міжнародне право повинно перешкоджати використанню боротьби з тероризмом для інших політичних цілей, а також запобігати зайві жертви і руйнування.

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний університет

Кафедра теорії і практики психолого-педагогічних дисциплін

Кейс-завдання

З дисципліни «Безпека життєдіяльності»

На тему «Міжнародний тероризм»

Виконав студент:

Жидких Є.В.

Група Т3/1

Керівник:

Думенко І.В.

Миколаїв 2012

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний університет

Кафедра теорії і практики психолого-педагогічних дисциплін

Кейс-завдання

З дисципліни «Безпека життєдіяльності»

На тему «Терористичні акти в Україні»

Виконала студентка:

Демчук Н.Є.

Група Т3/1

Керівник:

Думенко І.В.

Миколаїв 2012

Сьогодні в Україні є чинники, існування котрих складає ґрунт для виникнення різних за масштабами та систематичністю терористичних проявів. Фактично будь-який тероризм так чи інакше детермінований економічно. В умовах загострення кризи, що охопила політичні, економічні та соціальні відношення в Україні, можна окреслити фактори, які сприяють розвитку тероризму: криміналізація суспільства, корупція, низький економічний рівень країни, ріст цін, затримка виплат заробітної плати, безробіття, відсутність засобів до існування, зубожіння населення, невдоволення існуючими суспільними відносинами, значний рівень злочинності. Такі переломні моменти в житті країни, як правило, супроводжуються підвищеною нервовою готовністю її громадян до різких, необдуманих агресивних вчинків.

Економічні негаразди, майнова і соціальна диференціація населення породжують в Україні стан протистояння в суспільстві, намагання окремих лідерів деяких політичних партій і громадських організацій використати невдоволення людей у своїх вузькопартійних і корпоративних інтересах. Деструктивні процеси особливо посилилися під час проведення виборчої президентської кампанії. Як наслідок, певні верстви населення можуть вдатися до радикальних дій, стати на шлях антиконституційних форм і методів політичної боротьби.

Після розпаду СРСР в Україні, як і в більшості країн-членів СНД, пройшов процес розпаду бюрократичної системи держави, який супроводжувався порушенням принципів соціальної справедливості, нівелюванням моральних цінностей. Потужна динаміка цих процесів сприяла інтенсивному розвитку тіньової економіки й організованої злочинності, лідери яких використовували терористичні способи дій для вирішення питань економічного та політичного характеру. Так шляхом вбивств політичних діячів, керівників бізнесових структур, в тому числі і тіньових, усуваються "неугодні" політичні й економічні лідери, через психологічний тиск вирішуються ті чи інші питання.

Аналізуючи причини зростання масштабів організованої злочинності та тероризму в Україні, можна зробити висновок, що вони розвиваються завдяки тим умовам, в яких можна безкарно протиправним шляхом вилучати максимальні кошти за рахунок неправомірного перерозподілу національного прибутку і втрати владою ефективного контролю за державними та суспільними структурами.

Територію України сьогодні складають землі, які на певних відрізках історії знаходились у складі різних за розвитком країн. А це знайшло свій відгук у культурі населення, особливо вплинуло на розвиток правосвідомості. Тому для формування об'єктивного уявлення при розгляді певного аспекту розвитку конкретного регіону держави необхідно ретельно враховувати історичне навантаження.

Непроста ситуація складається на Кримському півострові, де простежується тенденція радикалізації структур кримсько-татарського національного руху. Активізація діяльності націоналістичних структур кримських татар щодо відродження їхньої національної державності в Криму, ініціювання ними нової хвилі міграції осіб кримсько-татарської національності з Узбекистану, різних регіонів Росії, інших країн СНД, боротьба організованих злочинних угруповань за сфери впливу, створюють передумови виникнення значної напруги в регіоні.

Положення про меджліс кримсько-татарського народу основною своєю метою визначає "національно-державне визначення на своїй національній території". У програмних документах національної партії "Адалет" передбачається створення загонів "аскерів".

Слід враховувати, що на розвиток подій у Криму впливає зацікавленість Туреччини, яка з урахуванням послаблення позицій Росії претендує на роль лідера в Чорноморському басейні. Загальні історичні, політичні та культурні корені та традиції, що мають ісламську основу, політична й економічна нестабільність суспільства в країні створюють сприятливі умови для діяльності релігійних і громадських організацій на півострові, які зорієнтовані на зв'язки з ісламським світом. Адже згідно з "Основними завданнями діяльності органів національного самоврядування кримсько-татарського народу на період до IV Курултая кримсько-татарського народу" (жовтень 1999 р.), одною з основних цілей меджлісу є організація донорських конференцій держав, що мають потенціал для участі у фінансовій підтримці повернення й облаштування кримсько-татарського народу, включаючи країни традиційного поширення ісламу.

У цілому, проблема міграції, в першу чергу нелегальної, з країн зі складною політичною та криміногенною обстановкою, з територій, де ведуться бойові дії або ж міжетнічні конфлікти, набуває особливої гостроти і потребує ефективного реагування.

За оцінками правоохоронних органів, Україна, уникнувши міжнаціональних конфліктів, наприкінці ХХ-го сторіччя з країни, через яку проходить транзитом нелегальна міграція, поступово перетворюється в країну, яка акцептує нелегальних мігрантів на своїй території. В Україну намагаються проникнути не тільки ділки "тіньової економіки", торговці наркотичною сировиною, зброєю, але й особи, що ухиляються від кримінального переслідування, у тому числі за здійснення терористичних актів на батьківщині.

При цьому нелегальна міграція в Україні представлена й крайніми її формами: втеча з "гарячих точок", вимушене переселення, виїзд з країн постійного проживання в пошуках кращих умов життя. Значний потік нелегальної міграції йде з регіонів, охоплених військовими конфліктами, у яких тероризм та кошти наркобізнесу - це основний шлях досягнення політичної влади (Афганістан, Шрі-Ланка, Бангладеш, північні штати Індії, Пакистан, республіки Закавказзя). Найбільш вагомою для умов географічного розташування України є міграція з "гарячих точок", які знаходяться на території країн СНД (Чечня, Нагірний Kapaбах, Абхазія, Осетія, Таджикистан).

Такого роду мігранти несуть в Україну зброю, бандитський уклад існування, небезпечні інфекційні захворювання. Вони вже створили в країнах заходу "колонії" із своїм укладом життя, складові якого суперечать законодавству країн їх перебування. Подібні "колонії поселення" створюються й у нас. Вже сформувались в'єтнамська, іранська, арабська, китайська, турецька, індійська та пакистанські колонії нелегальних мігрантів. Для досягнення своєї мети терористи обирають найбільш уразливі об'єкти та найбільш жорстокі способи скоєння терористичних акцій. Так, знаходження в Україні представників різних терористичних та релігійно-екстремістських організацій Ближнього і Середнього Сходу ("Хамаз", "Брати мусульмани", "Хезболла", "Аль-Каєда", Курдська робоча партія та інші) створює потенційну загрозу можливого здійснення ними терористичних актів відносно дипломатичних та інших представництв іноземних держав, спільних підприємств і комерційних структур, які розміщуються на території України.

Відсутність в Україні чіткого правового визначення поняття тероризму не дає можливості з погляду кримінологічної науки повноцінно розкрити істотні характеристики цієї небезпеки і зашкоджує виробленню шляхів її запобігання і створення можливостей протидії.

Що стосується практичних тактик і технологій по боротьбі з тероризмом, то не можна не згодитись з міжнародними фахівцями в цьому питанні, які рекомендують:

• попередження; блокування тероризму на початковій стадії і недопущення його становлення і розвитку структур;

• недопущення ідеологічного виправдання терору під гаслами "захисту прав нації", "захисту віри" і т.п.; розкриття сутності тероризму всіма можливостями і особливо ЗМІ;

• залучення до антитерористичної діяльності найбільш надійних спецслужб;

• використання договору з терористами тільки цими спецслужбами і тільки для прикриття підготовки акції по повному знищенню терористів;

• ніяких поступок терористам, жодного безкарного теракту, навіть якщо це коштує крові заручників і випадкових людей, тому що практика показує, що будь-який успіх терористів провокує подальший ріст терору і кількості жертв.

Враховуючи те, що основні загрози тероризму для України утворюються за її межами, превентивність протидії їм міститься в опрацюванні і взаємозв'язку концепції та заходів національного і міжнародного характеру, а також їх реалізації.