- •1/ Особливості с/г виробництва, що зумовлюють необхідність державного регулювання галузі:
- •2. Визначення доцільної структури с/г виробництва в Україні та основні завдання структурної політики держави
- •4. Модель процесу формування аграрної політики
- •5. Система цілей аграрноъ політики держави
- •6.Теоретичні основи аналізу рівня добробуту суспільства. Основні концепції прикладної економічної науки про добробут.
- •7. Особливості розвитку біотехнологій в світі, вплив на розвиток прогресу.
- •8. Біотехнологія в медицині
- •9. Застосування біотехнологій у сільському господарстві
- •10. Застосування біотехнологій у виробництві
- •11. Формування системи біоекономіки України
- •12. Біоекономічні технологічні платформи та їх значення
- •13. Екологічна політика держави,її місце та значення
- •14. Особливості екологічної політики в аграрному секторі
- •15. Адміністративні методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •16. Правові методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •17. Економічні методи державного регулювання природоохоронної діяльності
- •18.Основні законодавчі та нормативно-правові акти державного регулювання природоохоронної діяльності
- •19. Програми по охороні навколишнього середовища
- •20) Спільна аграрна політика Європейського Союзу
- •21)Історичний огляд реформування сап
- •22) Сучасний етап реформування сап
- •23) Особливості земельної реформи в Україні
- •24. Інфраструктура ринку земельних ресурсів
- •25. Процеси реформування економічних відносин в аграрному секторі
- •26. Розвиток та регулювання орендних відносин
- •27. Системи матеріально-технічного забезпечення в україні та формування ринку засобів виробництва
- •28. Державна політика щодо підтримки забезпечення сільськогосподарських підприємств матеріально-технічними засобами
- •29.Аграрна структура та її елементи
- •30.Аграрне виробництво громадських господарств
- •31. Особисті підсобні господарства
- •32. Фермерські господарства і їх розвиток на сучасному етапі
- •33. Основні тенденції розвитку с/г виробництва у підприємствах різних організаційно-правових форм
- •34. Роль і місце с/г виробництва в економіці України
- •35. Структура сільського господарства
- •36. Показники діяльності окремих галузей с/г України
- •37. Промисловість України
- •38. Региональная структура агропромышленного производства в Украине
- •39. Ценовая политика на агропромышленном рынке: задачи и основные инструменты
- •40. Особливості податкової політики в аграрному секторі України
- •41. Податкові пільги для с. Г. Виробників: позитивні та негативні наслідки використання.
- •42. Сот основні етапи становлення
- •43. Загальні підходи до регулювання агропродовольчої торгівлі в рамках сот. Уругвайська угода
- •44. Зобов’язання України щодо захисту вітчизняного аграрного сектору після вступу до сот.
- •45. Сутність продовольчої безпеки держави та умови її дотримання
- •46. Національні аспекти продовольчої безпеки
- •47. Суть аграрного кредитування
- •48. Пільгове кредитування
- •49) Наукове забезпечення розвитку аграрного сектору України.
- •50) Пріоритети інвестиційної політики держави.
- •51) Інноваційна політика держави та принципи її регулювання.
- •52) Біоекономіка сільського господарства, основні напрями та тенденції розвитку.
- •53. Інноваційна діяльність аграрних підприємств
- •54. Біотехнології і їх використання в с/г
- •55. Нанотехнології та перспективи їх розвитку
24. Інфраструктура ринку земельних ресурсів
Особливим економічним ресурсом, що здатен задовольняти людські потреби є земля. Від ефективності її використання залежить не лише рівень економічного розвитку країни, а й добробут та здоров’я кожної людини. Тому у 14 статті Конституції України зазначено, що „земля – основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави”. За ринкових умов земля стає предметом купівлі-продажу, тобто стає товаром на ринку землі.
Важливим елементом ринку землі, відсутність якого унеможливлює його повноцінний розвиток та функціонування є ринкова інфраструктура. Під інфраструктурою ринку земельних ресурсів ми розуміємо сукупність організаційно-правових та економічних інституцій, які забезпечують нормальний, безперебійний режим функціонування ринку, виступають посередниками при здійсненні операцій купівлі-продажу, оренди, обміну та іпотеки землі. Інфраструктура ринку землі забезпечує його надійність, прозорість та стабільність через свої функції .Одним із найважливіших елементів інфраструктури ринку земельних ресурсів є торгові доми та спеціалізовані підприємства, які проводять земельні торги. Проведення земельних торгів на базі спеціалізованих організацій, що відповідають поставленим до них вимогам і пройшли відповідні тендери гарантує високу ефективність цих торгів.
Не менш вагоме місце в інфраструктурі ринку землі займає її фінансова складова, до якої належать спеціалізовані земельні (іпотечні) банки та страхові компанії. До функцій земельних (іпотечних) банків входить надання кредитів під заставу землі, а також інші послуги – аналіз фінансового стану позичальника, надання інформаційних та консультативних послуг, допомога в плануванні господарської діяльності заставодавця. Все це дасть змогу виробникам товарної сільськогосподарської продукції визначити потребу у кредитах, можливість їх сплати, акумулювати у своєму розпорядженні додаткові фінансові ресурси, вкрай необхідні для розширення обсягу виробництва, придбання нової техніки, спорудження виробничих та складських приміщень, проведення заходів, пов’язаних з покращенням якості земель.
Як відомо, визначальною особливістю праці в сільському господарстві є високий ступінь ризику, оскільки на кінцевий результат впливає не лише продуктивність праці, чи якість землі, а й погодні умови, які є непередбачуваними. Тому, чільне місце в інфраструктурі ринку земельних ресурсів займають страхові компанії. Головною їх функцією є страхування сільськогосподарських товаровиробників від втрати врожаю за непередбачуваних кліматичних умов. Розвиток таких компаній гарантуватиме зростання ділової активності на ринку землі.
Чи не найважливішою ланкою інфраструктури ринку земельних ресурсів є її державно-регулятивна складова, яка включає законодавче регулювання та оподаткування ринкових операцій із землею, відсутність якого унеможливлює сталий розвиток і функціонування ефективного та прозорого ринку земель, активізацію ділової активності.
Невід’ємною складовою повноцінного земельного ринку є його науково-дослідна та інформаційна інфраструктура, до складу якої входять спеціальні науково-дослідні установи і навчальні заклади, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства. Основним завданням інформаційної інфраструктури є інформування продавців і покупців земельних ділянок про діючі ціни, наявний попит та пропозицію землі, що дозволить їм приймати найбільш правильні рішення та максимально задовольнити свої інтереси [1, с. 697]. Головною умовою ефективного функціонування інформаційної інфраструктури у сфері земельних ресурсів є наявність єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, яка містить в собі відомості про усіх об’єктів та суб’єктів нерухомого майна, а також дані про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обмеження.
Чільне місце в інфраструктурі ринку земельних ресурсів займають спеціальні науково-дослідні установи. Основними їх функціями є проведення наукових досліджень в галузі земельних відносин, вирішення питання покращення ефективності землекористування та розробка наукових рекомендацій щодо підвищення результативності функціонування ринку землі.
Не менш важливу роль у розв’язанні пріоритетних завдань земельної реформи відіграють спеціальні навчальні заклади. Основними їх функціями є підготовка та перепідготовка кадрів, а також проведення наукових досліджень і розробка на їх основі науково-обгрунтованих рекомендацій стосовно підвищення ефективності земельних відносин.
У період, коли ринок землі лише починає формуватися значна роль належить консалтинговим підприємствам. До їх функцій входить надання кваліфікованих рекомендацій виробникам сільськогосподарської продукції щодо підвищення ефективності землекористування, можливості та необхідності залучення додаткових кредитних ресурсів, розробки маркетингових стратегій їх розвитку, інформації про діючу ситуацію на ринку тощо.
Отже, важливою складовою ринку землі виступає ринкова інфраструктура. Вона охоплює організаційно-правові та економічні інституції з метою забезпечення ефективного функціонування ринку землі і є посередником при здійсненні операцій купівлі-продажу, оренди, обміну та іпотеки землі. Інфраструктура ринку землі виконує ряд функцій, серед яких можна назвати: інформаційне забезпечення учасників ринку, регулювання ринкового обороту земельних ділянок, страховий захист землевласників і землекористувачів, юридичний захист і фінансово-кредитна підтримка суб’єктів ринку, проведення оцінки землі тощо. Правильно організована інфраструктура забезпечить сталий та ефективний розвиток ринку земельних ресурсів, гарантуватиме захист прав та обов’язків усіх його учасників, їх інформаційне забезпечення і страховий захист, сприятиме зростанню ділової активності та безперебійності ринкового механізму, основними елементами якого є попит, пропозиція та ринкові ціни.