Тема 3. Зед суб'єктів ринкових відносин План

1. Поняття та еволюція зовнішньоекономічної діяльності підприємств України. 

2. Суб’єкти та види ЗЕД України.

3. Законодавство, що регулює ЗЕД України.

1. Поняття та еволюція зовнішньоекономічної діяльності підприємств України.

На думку ряду спеціалістів, поняття "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. в контексті загальної спроби реформувати адміністративно-командну систему економіки, яка на час перебувала в стані глибокої кризи. Суть так званої "перебудови системи управління економікою" полягала в намаганні  децентралізувати процес прийняття економічних рішень, надати підприємствам певні права без демонтажу державної власності на засоби виробництва, монопольної влади міністерств і відомств.

  У зовнішньоекономічній сфері так звана "перебудова" передбачала поступову відмову від монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій. Така монополія біла законодавчо закріплена у квітні 1918 року Декретом Ради народних комісарів «Про націоналізацію зовнішньої торгівлі» як тимчасовий засіб захист зовнішньоекономічних інтересів молодої більшовицької держави від «зазіхань світового імперіалізму». З часом цей захід було перенесено не лише на торгівлю а і на всю ЗЕД.

Станом на 1986 р. в СРСР сформувалася централізована система управління зовнішньоекономічними зв’язками у складі Міністерства  зовнішньої торгівлі СРСР і підпорядкованих йому спеціалізованих зовнішньоторгіввельних об’єднань через які підприємства СРСР здійснювали експортно-імпортні операції. В Україні не було власних структур управління зовнішньоекономічними зв’язками, вони йшли лише через Москву.

Така ситуація спричинила абсолютну незацікавленість підприємств у будь-яких стосунках із закордоном, адже ефект вилучався союзним урядом. Керівники підприємств усіма законними та незаконними засобами намагалися звільнитися від експортних поставок, орієнтували виробництво лише на внутрішній ринок, який у зв’язку з дефіцитом не висував ніяких вимог до якості продукції. У структурі радянського експорту домінували енергоносії, сировина, золото та зброя. За рахунок імпорту держава мінімально забезпечувала внутрішній споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловість необхідним обладнанням. Серед населення і  підприємств побутував «культ імпортних товарів», кращих за якість та рівнем технологічного виробництва.

Падіння на початку 80-х років минулого століття світових цін на енергоносії спричинило проблему дефіциту зовнішньоторговельного балансу СРСР, який держава намагалась покривати за рахунок зовнішніх запозичень. Однак тотальний товарний дефіцит на внутрішньому ринку та гостра потреба в сучасному технологічному обладнанні змусили уряд піти на реформування системи зовнішньоекономічних зв'язків. Було зроблено перш; кроки з розширення прав міністерств, відомств, підприємств і організацій щодо самостійного виходу на зовнішній ринок, формування системи їх економічної зацікавленості в зовнішньоекономічній діяльності. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19.08.1986 р. № 991 "Про заходи з удосконалення управління зовнішньоекономічними зв'язками" держава надала право безпосереднього здійснення зовнішньоторговельних операцій обмеженому колу міністерств, відомств, найбільшим виробничим об'єднанням і підприємствам.

Це був перший крок на шляху демонтажу державної зовнішньоекономічної монополії, яка проіснувала майже сімдесят років і довела на практиці свою повну неспроможність. Наступною постановою перелік таких міністерств і об'єднань було збільшено майже вдвічі, а починаючи з квітня 1989 р. всі підприємства та організації отримали право самостійного виходу на зовнішній ринок і ведення на ньому операційно-комерційної діяльності. 

Таким чином в результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Після проголошення в 1991 році незалежності України були здійснені заходи спрямовані на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні. В цей період прийняті такі законодавчі акти як Закони України «про ЗЕД», «Про режими іноземного інвестування», Декрет кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та ін..

На початковому етапі ринкових перетворень реалізувалася Концепція «захисту внутрішнього ринку» - комплекс заходів, спрямованих на фактичне обмеження експорту товарів, дефіцит яких відчувався на внутрішньому ринку. Інструментами її реалізації були:

-        оподаткування валютної виручки експортерів;

-        зобов’язання експортерів продавати частину валютної виручки за нереальним, штучно завищеним курсом національної валюти;

-        стягнення вивізного мита, спрямованого на компенсацію приблизно половини різниці між експортними та світовими цінами.

З початку 1994 р. скорочується перелік товарів, експорт яких підлягав кількісним обмеженням, знизилися експортні мита, відбулася лібералізація експорту, яка мала два боки:

- позитивний: прискорення темпів зростання експорту, збільшення його частки у ВВП

- негативний: утворення розриву між експортно-орієнтованими галузями та виробництвами направленим на внутрішній ринок.

З 1991 по 1994 рр спостерігається майже повна відмова від митного захисту внутрішнього ринку, тобто імпорт був вільний. Лише з січня 1993 р була введена система внутрішнього мита на основі Єдиного митного тарифу України, для більшості товарів ставки встановлювалися на рівні 0-10%, для незначної кількості 15-30%, максимум до 50%. З середини 1194 р. спостерігається перехід до протекціонізму. Ставки на імпорт зросли у 10-100 разів: хутро, шкіра – 150%, лікеро-горілчані та тютюнові вироби – 200-350%. На сучасному етапі імпортна політика є більш ліберальною та направлена в першу чергу на захист галузей що того потребують.

Відповідно до закону України «Про ЗЕД» Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання України й іноземних суб’єктів господарювання, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України так і за її межами.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть бути:

1.Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максимізації прибутку.

2.      Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання.

3.      Залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в порівнянні з внутрішнім ринком.

4.      Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках.

5.      Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.