апопій

3

Формування асортименту — це процес добору груп, видів і різновидностей товарів відповідно до попиту населення з метою найбільш повного його задоволення.

Формування асортименту здійснюється постійно в усіх ланках товаропросування — від виробника до споживача. У кожній з них асортимент товарів різний. Основою формування асортименту в усіх ланках товаропросування є торговий асортимент роздрібних торговельних підприємств.

Необхідною умовою безперебійного постачання роздрібної торговельної мережі товарами в потрібному для неї асортименті є створення оптимального асортименту товарів на оптових підприємствах. Тому правильне, науково обґрунтоване формування асортименту належить до найважливіших функцій комерційних служб оптових підприємств.

Документом, що сприяє правильному формуванню асортименту товарів на конкретних оптових підприємствах, є асортиментний перелік товарів.

У зв'язку з тим, що умови роботи оптових підприємств мають свої особливості, склад оптимального асортиментного переліку в них різний. Він зумовлений тими маркетинговими рішеннями, які приймає для себе оптове підприємство. Разом з тим, при розробленні обов'язкового асортиментного переліку слід виходити з необхідності:

забезпечення рентабельної роботи підприємства;

товаропостачання роздрібної торговельної мережі широким асортиментом товарів;

наявності обігових коштів для закупівлі товарів та можливостей залучення кредитів.

Васортиментному переліку оптового підприємства передбачається групова і внутрішньогрупова структура асортименту товарів. При цьому для кожного виду товару визначається кількість різновидів асортименту, яка

пропонується оптовим покупцям. Це мінімальна кількість товарів, яка повинна постійно знаходитися на складах оптової бази. Однак у кожний період часу ця кількість буде залежати від стану виробництва і постачання певного товару,

попиту на нього з боку магазинів, сезону та інших причин.

Розробка асортиментних переліків товарів на оптовому підприємстві здійснюється зазвичай у два етапи.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів.

Основою для його визначення служать маркетингові дослідження в галузі цільового ринку, який представлений оптовими покупцями — магазинами та іншими підприємствами роздрібної торгівлі.

На другому етапі розраховується кількість різновидів кожного виду товару, тобто визначається кількість різновидів товарів, надходження яких обов'язкове для забезпечення виконання замовлень оптових покупців.

Розроблені асортиментні переліки товарів на оптовому підприємстві повинні підлягати коригуванню з урахуванням змін попиту покупців, випуску промисловістю нових товарів, результатів закупівель на оптових ярмарках тощо. Основою їх створення є укладені договори з постачальниками та оптовими покупцями.

Головна мета розробки обов'язкових асортиментних переліків для оптових баз полягає в необхідності здійснення контролю за повнотою і стабільністю асортименту товарів на складах і постачання ними оптових покупців цільового ринку.

Щоб асортиментні переліки дійсно сприяли створенню на оптових підприємствах достатнього і стабільного асортименту, необхідно регулярно контролювати наявність на складах бази всіх товарів, включених в обов'язковий асортиментний перелік, їх відповідність попиту оптових покупців.

Результати перевірок за дотриманням асортименту товарів на оптовому підприємстві повинні аналізуватися для прийняття необхідних заходів щодо поновлення запасів окремих різновидів товарів до встановлених величин, а

аналіз асортименту повинен бути використаний під час укладання договорів на

постачання товарів у наступному році та під час уточнення і зміни в поточному році.

Важливим принципом формування асортименту є забезпечення

достатньої ширини і глибини товарного асортименту. Під шириною асортименту розуміють кількість товарних груп і підгруп, що входять в асортиментний перелік підприємств, а під глибиною — кількість різновидів товарів по артикулах, фасонах, моделях і інших ознаках. Забезпечення достатніх ширини і глибини асортименту товарів у магазині є важливою умовою більш повного задоволення попиту населення, зростання товарообігу й ефективного використання торгової площі. Ширина і глибина асортименту товарів у магазині залежать від низки факторів, найважливішими з яких є спеціалізація підприємства, розмір його торгової площі, характер розміщення на території населеного пункту, наявність підприємств-конкурєнтів тощо.

Одним з важливих принципів формування асортименту товарів є забезпечення його стійкості. При реалізації товарів повсякденного попиту дотримання цього принципу має першорядне значення. Стійкий асортимент товарів у магазині обумовлює скорочення затрат часу населення на здійснення купівель, дозволяє з мінімальними витратами організувати технологічний процес.

І, нарешті, одним із принципів правильного формування асортименту товарів у магазині є забезпечення умов рентабельної діяльності даного підприємства. Рентабельна діяльність є необхідною умовою роботи всіх підприємств торгівлі. У зв'язку з цим при побудові асортименту необхідно враховувати витратність реалізації окремих груп товарів, швидкість реалізації товарів тощо.

В умовах переходу економіки від командно-адміністративних до ринкових методів управління народним господарством проблеми формування асортименту товарів у магазинах різко загострилися. Тепер торговельним підприємствам доводиться формувати асортимент товарів в умовах:

відсутності централізованого виділення фондів товарів;

звуження асортименту товарів, що випускаються вітчизняною промисловістю;

невтручання державних органів управління в діяльність торговельних підприємств;

важкого фінансового стану більшості торговельних підприємств,

відсутності в них достатньої кількості обігових коштів для закупівлі товарів, виходу на зовнішні ринки з метою розширення асортименту товарів.

Працюючи в таких умовах, більшість торговельних підприємств не витримує своєї спеціалізації, що утруднює пошук товарів покупцями і призводить до втрат товарообігу та погіршання культури обслуговування покупців.

За даних умов магазини повинні вирішувати проблему, яким шляхом іти:

універсалізації (тобто розширення асортименту), чи спеціалізації (поглиблення асортименту). Річ у тім, що немає прямої залежності результатів роботи магазину від розширення асортименту. У цих умовах виникає питання: за яких умов слід віддати перевагу універсалізації, а за яких умов можна йти на вузьку спеціалізацію, що має надзвичайне значення для розвитку фірмової торгівлі.

Залежно від фінансових можливостей і ринкової стратегії існує два підходи до вироблення асортиментної політики підприємств. Перший з них передбачає оптимізацію асортименту способом звуження його ширини і зменшення глибини і зосередження торгівлі на найбільш популярних і ходових товарних групах, а в межах товарних груп — на найпопулярніших товарах з високою товарооборотністю. Логіка такого рішення ясна: не варто вкладати кошти і працю в більшу частину товарної групи, яка дає менше половини обороту, а краще направити вивільнені кошти на організацію торгівлі товарами,

що швидко обертаються. Даний підхід дозволяє зменшити грошові кошти,

вкладені в товарні запаси, і прискорити товарооборотність.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає суспільне значення оптових закупівель товарів?

2.Якими основними принципами керуються під час організації оптових закупівель товарів?

3.Який порядок оперативного планування оптових закупівель товарів на підприємствах?

4.Які основні методи використовуються для прогнозування попиту населення на товари народного споживання і в чому їхня суть?

5.Якими критеріями керуються під час обґрунтування вибору конкретних постачальників товарів?

6.Які форми оптових закупівель використовуються при закупівлях товарів у вітчизняних товаровиробників? Які їх переваги і вади?

Тема: Технологія складських операцій

План

1.Торговельно-технологічний процес складу, його елементи

2.Управління торговельно-технологічними процесами на складах

3.Організація оперативного обліку і контролю за рухом товарів на складах

Література: Організація торгівлі:

Підручник (за ред..проф В.В.Апопія)

ст. 289-307

1

Торгово-технологічний процес складу — це складний комплекс

взаємозв'язаних операцій комерційного і технологічного характеру,

які здійснюються над товарами на складах оптових та/або роздрібних торговельних підприємств

Основу торгово-технологічного процесу складу становлять комерційні операції з оптових закупівель і дальшого перепродажу товарів оптовим або роздрібним покупцям. Насамперед ці операції пов'язані зі здійсненням організаційних, економічних і юридичних функцій торговельних підприємств і виконуються працівниками комерційних служб поза межами складів. Водночас робота складів підприємств торгівлі ґрунтується на операціях технологічного процесу складу.

Технологічний процес складу — це комплекс взаємозв'язаних

операцій, котрі послідовно виконуються над товарами протягом усього,

часу їх перебування на складі.

Сукупність операцій, які виконуються безпосередньо на складах, включає

власне складські операції (пов'язані з обробкою товарних партій, які надходять на склад, здійсненням обліку надходження та реалізації товарів і охороною товарно-матеріальних цінностей), завантажувально-розвантажувальні операції та експедиційні операції (приймання та здавання вантажів на транспортних терміналах, залізничних станціях, організація завезення і здавання товарів під час централізованого доставляння товарів — ЦДТ); у свою чергу, власне складські операції поділяють на основні (приймання, зберігання, відпускання товарів) і додаткові (фасування, розпаковування, заморожування тощо).

Найбільш розповсюджена схема технологічного процесу переробки товарів на складах включає:

—розвантаження транспорту;

—примання товарів;

—розміщування товарів на зберігання;

—зберігання товарів;

— відбір товарів;

—переміщування товарів до місця комплектування;

—комплектування та упаковування товарів;

—помаршрутне комплектування партій товарів;

—переміщування товарів у зону завантажування;

—відпускання товарів і завантажування їх у транспортні засоби.

Проте внаслідок існування значного різноманіття торговельних вантажів, які відрізняються між собою за особливостями агрегатного стану, тари,

упаковки та ін., ці операції можуть поєднуватися в різні варіанти організації

складського технологічного процесу. Побудову технологічного процесу конкретного складу визначають: вид складу; асортимент товарів, які підлягають зберіганню, їх фізико-хімічні властивості; роль і місце складу в процесі товаропросування; розміри складу; вантажообіг складу і обсяги окремих партій товарів; обсяги запасів товарів і тривалість їх зберігання на складі; умови і порядок зберігання товарів; улаштування й технологічне планування складських будівель і приміщень; забезпеченість складу підйомно-транспортним та іншим

технологічним обладнанням, видове і типове різноманіття наявних технічних засобів; наявність під'їзних шляхів тощо.

Роботи з розвантаження товарів із транспорту (вагона або автомобіля) проводяться одночасноз попереднім прийманням їхза загальною кількістючи масою.Прицьому зміст і порядок виконання окремих технологічних операцій залежить від виду транспортного засобу, в якому прибув вантаж. Воно здійснюється експедитором,

якому видається доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, і включає остаточний розрахунок за доставку вантажу, одержання від касира товарної станції відвантажувальних ісупровіднихдокументів, перевірку змістунакладної та наявності супровіднихдокументів,оформленнявидаваннявагона.

Часоформленнявидачівантажузавіряєтьсякалендарнимштампом на накладній

(слід розрізняти дату оформлення видачі вантажу і дату фактичного вивезення вантажузвантажногодворустанціїабоподачівагонадлярозвантажування).

Вантажі, котрі надійшли на автомобілях, вивантажуються в такому порядку: — перевірка цілісності кузова, пломб, наявності належних відбитків на них (у випадку застосування автомобіля з кузовом типу «фургон» та його пломбування постачальником); • перевірка стану укладання, додержання вимог спеціального маркування щодо укладання, цілісності тари та упаковки вантажів;

• первинне приймання товарів за кількістю (перевірка відповідності кількості завезених вантажних (тарних) місць даним, указаним у супровідних документах); • вивантажування товарів з кузова автомобіля з укладанням на піддони або вантажні візки; • переміщування сформованих вантажних пакетів авто- (електро-) навантажувачами або на вантажних візках на дільницю приймання, в експедиційний склад або в зону зберігання.

Обов'язковою операцією технологічного процесу складу є приймання товарів за кількістю та якістю.

Приймання товарів — це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі. Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах торговельних підприємств є:

контроль за збереженням товарно — матеріальних цінностей;

перевірка виконання постачальниками договірних зобов'язань за кількістю, асортиментом, якістю і комплектністю товарів; недопущення в торговельну мережу недоброякісних товарів і реалізації товарів, котрі не відповідають за якістю вимогам стандартів, технічним умовам та ін.;

пред'явлення до постачальників (виробників) майнових претензій за неналежне виконання ними умов договорів.

Приймання товарів за кількістю та якістю покладається на матеріально відповідальних осіб (як правило, завідувач складу, комірники) разом з товарознавцем, уповноважених на це керівником або заступником керівника торговельного підприємства — товароодержувача. Разом з цим у вітчизняній практиці виконання операцій приймання товарів на складах постачальників (виробників) або від підприємств транспорту досить часто покладається на експедиторів, які є працівниками підприємства торгівлі і мають відповідні повноваження. Усі вони повинні добре знати вимоги нормативних документів, асортимент і технологію виконання операцій з приймання окремих видів товарів.

Усучасних умовах порядок проведення приймання товарів

регламентується положеннями укладених договорів, угод, контрактів, на підставі яких здійснюється постачання товарів на склад. За загальними правилами приймання товарів має здійснюватися відповідно до вимог стандартів, технічних умов, інших обов'язкових правил і документів.

За згодою сторін приймання товарів може здійснюватися відповідно до вимог Інструкції (№ П-6) «Про порядок приймання продукції виробничотехнічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» та Інструкції (№ П-7) «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», дія яких в Україні була підтверджена Вищим арбітражним судом в 1996 р.

Приймання товарів може проводитися: • на складі постачальника (виробника, вантажовідправника) товарів; • на складі одержувача товарів; • на складі підприємстватранспорту-перевізникатоварівабовмісцяхрозкриванняопломбованих

Рис.1.Принципова схема технологічного процесу загальнотоварного складу