5.3. Спільна участь в управлінні – міф або/і реальність

Традиція співучасті у проектуванні, плануванні й реалізації соціальних програм має різні організаційно-методологічні форми і викликає досить суперечливе ставлення в професійному середовищі, особливо серед експертів, які працюють у сфері аналізу політики.

У західній традиції, яка в основному спирається на управлінський досвід США, існують різні варіанти концепції співучасті. До них, передусім, належать "навчання через дію" і тренінг та дослідження за допомогою дії.

У Радянському Союзі в 80-х рр. минулого століття внаслідок діяльності Московського методологічного гуртка виникла практика організаційно-діяльнісних ігор і організаційного тренінгу. Зараз вона активно викори­стовується в процесі формування нової культури муніципального і державного управління в Росії, Україні, Казахстані та інших країнах. Про це свідчить активність Московського суспільного наукового фонду (м. Москва), Центру перспективних досліджень (м. Київ), Агентства гуманітарних технологій (м. Київ) і багатьох інших державних і неурядових організацій.

В останні роки з'явилися публікації, присвячені представленню та інтерпретації загальних схем побудови світу як версії системного підходу до широкого кола складних соціальних систем, включаючи муніципальні утворення.

Наразі існує великий спектр можливостей залучення місцевими органами влади різних верств населення до управління територіями. Проблема полягає в тому, наскільки активно і дієво використовуються такі підходи і наскільки усвідомлюються причини успішного/невдалого залучення населення до місцевого самоврядування.

5.4. Підходи до визначення ефективності управління в "перехідних" умовах

Операційний підхід до визначення ефективності управління засновується на оцінці ресурсів, що використовуються, витрат, результатів за конкретними показниками. При цьому досить поширеною є концепція "3 Е – есоnоmy, efficiency, effectiveness" – економічність, ефективність, результативність. Було виділено близько тисячі індикаторів виконання на рівні корпорацій і послуг. Такий підхід широко використовується в організаційному аудиті.

Існують різні процесуальні форми і система оцінки і управління якістю як у бізнесі, так і у сфері адміністративного управління (Statistical Process Control, TQM, EFQM, CAF та ін.). Одну з останніх версій такого підходу представляє системний опитувальник (САF) Європейського інституту публічного управління (ЕІРА). Цей ретельно опрацьований інструмент оцінки діяльності європейських адміністративних організацій, що діють у сфері пуб­лічного управління, представляє "європейські версії" підходу до муніципального управління. Він базується на визначеній у багатьох теоретичних і аналітичних текстах останніх років полімодальній концептуальній моделі ефективного муні­ципального управління, пропонуючи при проведенні оцінки орієнтуватися на неї як на норму.

Інший підхід до оцінки й підвищення ефективності управління базується на визначенні ключових компетенцій і складанні переліків характеристик діяльності ефективного менеджера. Такий перелік було розроблено Міжнародною асоціа­цією управляючих містами і графствами (International County Management Association? ICMA). Його перевагою є спрацьованість і авторитет Асоціації професійних муніципальних управлінців. На основі цього переліку створено інструмент для прове­дення тренінгів для муніципальних управлінців, який використовується в прак­тиці тренінгів, проведених у різних країнах Центральної і Східної Європи за підтримки Фонду ініціативи у місцевому врядуванні (LGI, Будапешт). Одним із джерел такого підходу є традиція професіографічних досліджень у психології пращ.