- •Реферат на тему «Роль грошей як загально вартісного еквіваленту у період становлення ринкових економічних відносин в Україні»
- •М. Житомир 2015 рік
- •2.Погляди українського народу у прислів’ях та приказках.
- •Прислів’я та приказки про здоров’я:
- •Прислів’я та приказки про воду:
- •Колядки:
- •Щедрівки: «Щедрик, щедрик, щедрівочка»
- •«Шо в пана хазяїна да на його дворі»
- •«У місточку Вифлеємі»
- •Веснянки: «Ой весно, весно, днем красна»
- •«Десь тут була подоляночка»
- •Коломийки: «Коломийки про красу»
- •Народні думи: «Сестра і брат»
- •Повстанські пісні: «Йшли селом партизани»
- •Колискові пісні: «Котику сіренький»
- •«Пізня вже годинка»
- •4. Висновок:
- •5. Список використаної літератури:
Народні думи: «Сестра і брат»
Ой у сьвату неділю
То ж не сива зозуля закувала,
Ні дробная пташка в саду щебетала,
Як сестра до брата
З чужої сторони
У далекії городи
Листи писала,
Поклон посилала,
Братіка рідненького,
Голубонька сивенького,
У гості прохала:
— Братіку рідненький,
Голубоньку сивенький,
Прибудь до мене,
Одвідай мене,
Бездолную,
Й безродную,
Й безплеменную
На чужій чужині,
При нещасній моїй хуртовині;
Чи я живу,
Чи я проживаю,
Чи я на чужій чужині
Більшеє горювання собі принімаю.
Що я на чужій чужині завдовіла,
З маленькими дітками осиротіла.
Як-то, братіку, тяжко та важко
Бездолній, безплеменній
На чужій чужині
Жити-проживати,
То так-то, братіку, тяжко та важко
Не по силі
Чоловікові
Із сирої землі
Важкий камінь підняти.
— Сестро моя рідненька,
Голубонько сивенька,
Рад би я до тебе
В гості прибувати,
То не знаю, де тебе шукати вже й мати.
Ой що ти живеш
За високими лісами,
За бистрими ріками,
За великими городами.
— Добре, братіку, учини,
Через високії ліси
Ясним соколом перелини,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великії города
Сивим голубоньком перелини,
Мов моє серце тугу розважає.
Ой як-то, братіку, тяжко та важко
На сьватий день, на Великдень,
Альбо на который празник роковин молебний,
Що люде до церкви йдуть,
Як бджоли гудуть,
А з церкви йдуть, —
Як мак процьвітає, —
Пола з полою черкаєця,
Брат з сестрою не прощайиця,
А плече с плечем торкає, —
Один одного с празником поздоровляє,
На хліб, на сіль, на бенкет зазиває,
Я ж стою, пребідна сиротина,
Ніхто ж мене й не прнвитає,
Альбо по отцеві, лібо по матері,
Наче воно мене вже й не знає.
Ти ж і сам, брате, добре знаєш,
Як у нашого отца лібо й у матері
Було що пити або їсти,
Тогда ні світ, ні тьма в хату вступали,
Кумами, сватами, рідними братами називали.
Як пришибла худа, нещаслива хуртовина,
Одреклась і вся названая родина.
Тоді нема ні кума, ні побратима,
Нікому в хату вступити,
Добрим здоров’ям навістити,
Ні с ким стати, на здоров’я іспнтати,
Тільки піду я до сьватої церкви,
До божого дому,
Богу помолюся,
На сьватости подивлюся,
То (ой) не раз, не два дробними сльозами обіллюся, —
(о) то ж у мене рідні отець і матуся.
Вийду я з церкви, гляну — вгору високо,
І в землю глибоко,
І в чужу сторону
До родини вже й далеко.
Дай же, боже, миру царському,
Народу християнському
Од сьогодні всім на здравия
І на многая лєта,
Многая лєта!
Повстанські пісні
Кожна історична епоха залишила глибокий слід в українському фольклорі, але жодна з них не дала такого великого багатства різножанрових оповідних і пісенних творів, як боротьба ОУН і УПА за незалежність та соборність своїх етнічних земель у 1940–1960-х роках. Свідченням цього є тисячі повстанських пісень, поширених не лише в регіонах масового визвольного руху, а й за межами України.
Повстанські пісні – сукупність пісенних творів про національно-визвольну боротьбу українського народу у ХХ ст., які відображають ідеї самозречення та жертовності на благо державності України, передають захоплення красою, мужністю та сміливістю нескореністю духу. У переважній більшості вони нагадують історичні пісні, бо у них також осмислено та оспівано важливу епоху в минувшині українського народу.
У цих піснях терміни "козак", "стрілець", "повстанець" вільно змінювалися в різних варіантах, так як вояки-повстанці ототожнювали себе з героями минулого. Так само й повстанські пісні творилися на традиціях козацької, гайдамацької, опришківської та стрілецької лірики із додаванням авторського компонента. Їхніми творцями зазвичай були безпосередні учасники бойових дій, які в умовах переслідувань змушені були творили під псевдонімами. Тим не менше, багато повстанських пісень, що дійшли до сьогодні, стали народними.