Прислів’я та приказки про здоров’я:

Аби зуби, а хліб буде.

Без здоров'я нема щастя.

Бережи здоров'я змолоду, а честь під старість.

Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду.

Бережи одяг, доки новий, а здоров'я — доки молодий.

Бережи честь змолоду, а здоров'я під старість.

Було б здоров'я — все інше наживем.

В здоровому тілі — здоровий дух.

Весела думка — половина здоров'я.

Веселий сміх — здоров'я.

Гіркий тому вік, кому треба лік.

Гнила дошка цвяха не приймає.

Держи голову в холоді, брюхо в голоді — і будеш здоров.

Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.

Добрі жорна усе перемелють.

Доброму камінню пісок не страшний,

Дуже слабий, як вчетверо вірьовка.

Здоровий, як вірьовка всемеро.

Здоров'я входить золотниками, а виходить пудами.

Здоров'я — краще багатства.

Здоров'я маємо — не дбаємо, а стративши — плачем.

Здоров'я в чистоті міцніє.

Здоров'я виходить пудами, а входить золотниками.

Здоров'я всьому голова.

Здоров'я живе обережністю.

Прислів’я та приказки про воду:

Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.

Без води й борщу не звариш.

Без води і не туди, і не сюди.

Вода ума не мутить та й голови не смутить.

У воді стоїть, а води просить.

Вивели його на чисту воду.

Від великої води надійся шкоди.

Він, як вода, скрізь просочиться.

Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.

Він без кінця воду варить.

Він із води сухим вийде.

Він такий, що й у ложці води втопиться.

Він і на холодну воду дує.

Він у десятьох водах митий.

Вода найде собі дорогу.

Водою воду не загадиш.

Прислів’я та приказки про розум, знання, думку та слово:

Для людської думки немає віддалі. Думка думку гонить. Думка — найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший. Думка нікому зла не наробить. За думками і ніч мала, а за хіднею — день. З самого початку думай, який буде кінець. Має стільки гадок, як пес стежок. Не подумавши, і кілочка не затешеш. Не все теє зробиться, що на думці зродиться. Не довго думав, а добре сказав. Самотнім не є той, хто вміє думати. Стільки гадок, як в решеті дірок. У тебе стільки гадок, як у зайця стежок. Що з очей, то і з мислі. Більше забувається, як пам'ятається. На пам'ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто. Не поминай лихом, а добром, як хочеш. Забув, мов заорало. Забув біду по своїм діду. Не помиляється той, хто нічого не робить. Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається. Досвідчене око бачить все глибоко. Не будь цікавим, бо швидко постарієшся. Дознавайся світа, поки служать літа. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить. Не знаєш початку, не гудь кінця. Ніхто не знає, чий чобіт муляє. Знаю од краю до краю, а всередині не знаю. Пізнав, куди стежка в горох. Пізнай себе, буде з тебе. Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот. Я вже більше забув, ніж ти знаєш. Чоловік довідається тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає.

Без знання і постоли не пошиєш. Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. За невміння деруть реміння. Не вміє шила загострити. Не вмієш шити, так і не пори. Не силою треба боротися, а умінням. Поки не упріти, доти не уміти. Від красних слів язик не відсохне. Від солодких слів кислиці не посолодшають. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. Від теплого слова і лід розмерзається.

3. Погляди українського народу у піснях та:

- колядках;

- щедрівках;

- веснянках (гаївках);

- коломийках;

- народних думах;

- повстанських піснях;

- колискових піснях;

Колядки

Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.

Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!