Контрольні запитання:

1. Вкажіть основні особливості ручних робочих інструментів?

2. Вкажіть основні особливості механізованих робочих інструментів

3. Вкажіть чим займається нова наука – хіротехніка?

4. Вкажіть що являється метою хіротехніки, стосовно питання проектування інструментів?

5. Вкажіть за якими факторами механізований робочий інструмент відрізняється від ручного?

6. Наведіть приклади найбільш відомих видів механізованих робочих інструментів?

Рис. 1. Амплітуди руху кісті руки та основні розміри кісті руки людини.

Таблиця 1

Основні розміри кісті руки людини

Позначення	Розміри, см
	найбільший	середній	найменший
А Б В Г Д	20 9 12,1 7,8 7,3	18,5 8,2 11,2 7,3 6,6	17 7,6 9,9 6,8 5,8

Рис. 3. Конструкції механізованих робочих інструментів.

а) - Ручний ударний електрогвінтовірт.

а).

б) в)

б) – Пневматичний молоток. в) – Битовая електродриль.

г) Дизайнерський аналіз основних положень електродрилі.

Рис.2.Конструкції ручних робочих інструментів.

Лабораторна робота № 3

Тема: Ергономіка та дизайн робочого одягу.

Мета: Ознайомлення з основними вимогами ергономіки, дизайну та безпеки праці, яки пред’являються до робочого одягу працівників різних спеціальностей; формування вмінь визначати вид одягу, основний покрий, фактуру матеріалу тощо, характерні для визначеного виду виробництва, виконувати ескізи робочого одягу.

Література: 2) с. 126-131, 4) с.118-135, 5) с. 112-167, 6) с. 99-108.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вимоги ергономіки до робочого одягу.

Різноманітні види робочого одягу – спецодяг, використовується для захисту людей різних професій у процесі праці від:

- пилу, шкідливих газів та пари, що містяться у повітрі виробничих приміщень;

- високих або низьких температур;

- підвищеної вологості та інших небезпечних факторів, яки характеризуються відповідним видом виробництва (деревообробка, кулінарія, литво, зварювання, металообробка тощо).

В залежності від технологічних процесів, яки характеризуються вказаними факторами або видами виробництва, для виробничого одягу працівників відповідних професій пред’являються особливі вимоги. Перш за усе ці вимоги розповсюджуються на відбір тканини для спецодягу. При цьому враховуються наступні властивості тканин:

Фізіологічні – щільність, міцність на розривання та стирання, повітряне герметичність, гігроскопічність;

Хімічні – стійкість до дії луг та кислот;

Естетичні – зовнішній вигляд, фактура, оздоблення, колір, малюнок тощо.

Важливим є і те, що поверхня обраної тканини була м’якою та не подразнювала при зіткненні з тілом людини. Потрібно також враховувати те, що на еластичній тканині сполучаються м’які шви, а на міцних – утворюються грубі рубці, яки можуть слугувати причиною незручностей та травм.

При визначенні тканини для спецодягу враховуються також такі її властивості, як – склад сировини. Наприклад, додавання до сировини лавсану робить її міцнішою на розривання, особливо у вологому стані. Капрон надає тканині міцність але знижує її стійкість до високих температур.

Для фартухів, передників, нарукавників краще використовувати щільні повітряне герметичні тканини, але закриті куртки та комбінезони не можна виготовляти із цих тканин.

Для захисту електрозварювальників та газозварювальників від іскри робочі костюми виготовляють із вогнестійких тканин, на яки розпиленням наноситься тонкий шар алюмінію. Водночас, для робіт де вимагається захист не тільки від іскри, а також від великого теплового випромінювання, дані тканини є неприродними. Тому робочі костюми сталеварів, вирубщиків, прокатчіків та інших працівників металургійних підприємств виконуються із шерсті або азбестового волокна, яки затримують теплове випромінювання. Азбестовий костюм не прогорає при попаданні на нього шматків розжареного металу або окалини, але погано пропускає тепло.

Для захисту від холоду створюються різні види спецодягу із поролону, який відрізняється легкістю та еластичністю, а також гарними тепло ізолюючими властивостями.

Там, де у процесі роботи необхідно захищати тіло людини від різних механічних пошкоджень, використовують прокладки від пінопласту або піно гуми у наколінниках, налокітниках та надплечниках.

Для спецодягу працівників сфери обслуговування ставляться зовсім інші вимоги. Для робітників торгівлі, офіціантів доцільно використовувати тканини у склад, яких входять лавсан або капрон, яки добре зберігають форму, що дозволяє тривалий час не працювати одяг. Доцільно використовувати тканини із штучних волокон також для працівників приладобудування, точної механіки, часових заводів.

Зручність та міцність – основна вимога до робочого костюму. Тут важливим є вибір не тільки тканини, але ї форми та цілісність покрою. Костюм повинен дозволяти працівнику вільно виконувати різноманітні виробничі операції.

В цілому при розробці моделей та виготовленні робочого одягу, необхідно виходити з того, що він повинен протидіяти неблагоприємному впливу на людину оточуючого середовища та відповідати усім вимогам безпеки виконання робіт.

Ергономіка та дизайн робочого одягу.

Наряду із плануванням розташування виробничого обладнання, його формою та іншими факторами естетики праці, великого значення набуває виробничий одяг.

Одним із основних факторів у визначенні фасону виробничого одягу є функціональний процес виробництва. Але при впровадження усіх функціональних вимог, не завжди обраний фасон спецодягу буває правильним, іноді одяг може сковувати рух, ускладнювати виконання робочих операції, може бути не гарним.

Виробничий одяг розробляється спеціалістами – художниками – модельєрами – сумісно із представниками медичних установ, інженерно-технічними працівниками та робочими відповідних спеціальностей. При цьому при визначенні покрою та кольорового рішення робочого костюму, враховуються захисні властивості одягу, середовище, ергономічні та естетичні вимоги.

Одним із факторів, що впливає на форму одягу, стосовно виробничого середовища, це – організаційні аспекти виробництва. Одяг може вказувати приналежність працівника до даного колективу або до фірми, Це дисциплінує людину і викликає у нього відчуття відповідальності за доручену справу, з’являється своєрідний патріотизм співробітника даного підприємства.

Характер покрою одягу визначається перш за усе, особливостями професії робочого. Так, робота станочника або слюсаря різко відрізняється від праці металурга. Тому одяг слюсаря може бути більш легкім, а іноді і елегантним.

Виробничий одяг робочих так званих «гарячих цехів», особливо металургійних, де не включається безпека отримання опіку, вимагає того, щоб тіло працівника було повністю захищеним. Такий вид одягу має монолітний, так званий «лицарський» характер. Приблизно таким же характером відрізняється і форма пожежника.

Основні вимоги до робочого одягу будівельника –монтажника:

• одяг повинен захищати будівельника від морозу;

• одяг повинен відрізнятися свобідним кроєм, який не стискає рухів;

• для захисту голови людини від різноманітних механічний небезпек, потрібно використовувати захисні каски.

Зручний у рухах комбінезон, вологостійке взуття, печатки – відрізняючи риса робочого одягу механізаторів там інших працівників сільського господарства. Але, наприклад, робочий одяг доярки, повинен бути стерильним та елегантним.

Визначення кольору спецодягу також залежить від характеру виробничого процесу, особливостей оточуючого робочого середовища. Дуже часто визначення кольору робочого одягу визначається вимогами безпеки праці. Так, для дорожнє будівельних робочих та робочих, що обслуговують залізничний транспорт, передбачаються яскраві жовтогарячі куртки або жилети, яки дозволяють машиністу електровоза, водію автомобіля бачити працюючих на залізно дорожньому полотні, шосе, що забезпечує безпеку їх праці.

Але колір одягу оказує також психологічну дію на людину. Тому, потрібно по можливості не використовувати мрячні, так звані «не марки» тканини, а одяг із темних матеріалів можна оздобити контрастними до основного кольору стрічками, емблемами підприємств, цехів тощо.

Практична робота

Тема: РОЗРОБКА ЕСКІЗНОГО ЗОБРАЖЕННЯ РОБОЧОГО ОДЯГУ.

Практичне завдання: Виконати ескізні зображення спецодягу для заданих видів професій.

Матеріали та інструменти:

1. Методичні рекомендації до виконання роботи.

2. Рисунки із зразками робочого одягу (фартухи, халати, куртки (літні, зимові), напив комбінезони, комбінезони).

3. Папір креслярський.

4. Креслярське приладдя.

5. Туш, гуаш або кольорові олівці, пензлі.

6. Каталоги та журнали.

Хід виконання роботи

Для виконання роботи кожен студент повинен мати кілька аркушів паперу, креслярське приладдя (циркуль-вимірювач, транспортир, лінійку тощо.), конспект лекцій і довідкову літературу з ергономіки. Кожний студент за індивідуальним завданням, повинен розробити та виконати ескізне зображення двох видів спецодягу для заданий видів професій.

Етапи роботи:

1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, наочні посібники, методичні рекомендації до виконання роботи ознайомитись із змістом:

- вимог ергономіки до робочого одягу;

- основних вимог дизайну до робочого одягу;

- вимог техніки безпеки;

- функціонального призначення кольорів на виробництві;

- спеціальні вимоги до робочого одягу працівників різних видів професійної діяльності.

2. Виконати ескізне зображення робочого одягу на креслярському папері формату А3;

а) обрати відповідний тип крою та фасон одягу;

а) визначити кольорове рішення робочого одягу;

в) проаналізувати зображення з точки зору ергономіки, дизайну, безпеки праці.

Зміст звіту:

4. Назва та мета роботи.

2. Зображення на папері формату А3 заданих варіантів робочого одягу.

6. Текстовий звіт.