Незаразні хвороби порушення умов живлення

• Хімічний токсикоз

Хвороба_; що виникає внаслідок отруєння бджіл пестицидами, які застосовують для боротьби з шкідниками, хворобами рослин та бур'янами.

Пестициди - це хімічні речовини, які отруйні для шкідливих організмів, але можуть викликати отруєння бджіл та інших корисних комах.

За об'єктами застосування пестициди поділяються на інсектициди, що знищують комах, фунгіциди - для боротьби з хворобами, проти бур'янів - гербіциди.

За проникненням в організм поділяються на контактні, які проникають через покрив тіла, кишкові - разом з їжею через органи живлення і фумігантні - через дихальну систему.

Особливо небезпечні для бджіл інсектициди: метафос, карбофос, фосфамід, децис и інші та гербіциди.

Пестициди можуть діяти на бджіл гостро і хронічно. При гострому отруєнні бджоли гинуть на полях. Повільнодіючі препарати бджолами заносяться разом з нектаром і пилком у вулик. Це призводить до загибелі молодих бджіл та розплоду.

Отруєння пестицидами відбувається через несвоєчасне повідомлення бджільника про-час і місце хімічних обробок, через несвоєчасну ізоляцію бджолосімей з вини бджільника, якщо обробляються пилконоси і медоноси у період цвітіння, що категорично заборонено або ведеться боротьба з бур'янами, що цвітуть.

Ознаки хвороби

Заражаються у першу чергу бджоли-збиральниці. Вони спочатку збуджені, потім мляві, малорухливі, не літають, повзають біля вулика і гинуть; їх велика кількість і вони утворюють з трупів ніби доріжку з того поля, де відбувалось отруєння. Гинуть також матки, трутні, розплід.

У гнізді залишається дуже мало бджіл. Отруєні бджоли іноді опоношую'ться або у них виділяється піна з хоботка.

Діагноз

Відбирають не менше 500 бджіл, 100 г меду і шматок, стільника з пергою 15x15 см, оформляють супровідний акт, у якому вказують підозру на отруєння і чим оброблялись поля поблизу пасіки.

Профілактика

Бджолосім'ї вивозять з небезпечної зони за 5...7 км, а при неможливості - гнізда сімей розширюють пустими стільниками, магазинами, корпусами, дають у вулики воду, а при потребі - сироп та ізолюють бджіл, закриваючи на день льотки.

Період ізоляції триває 1...7 діб, залежно від періоду дії препаратів, які застосовувались на полях.

Заходи боротьби

При отруєнні бджіл сім'ї скорочують, забирають стільники з нектаром і підгодовують цукровим сиропом. Якщо сім'я сильно заражена, то її закурюють, бджіл спалюють, вулики очищають і пропалюють вогнем паяльної лампи.

Стільники з нектаром і свіжо-принесеним пилком перетоплюють на віск.

• Падевний токсикоз

Виникає від споживання бджолами пад) і падевого меду. Бджоли страждають взимку, опоношуються і гинуть.

Падь - солодка липка рідина, яка виділяється комахами або деякими рослинами і тоді вона називається медвяна роса. Комахи: попелиці, щитівки, медяниці і деякі інші, живлячись на рослинах, виділяють падь. Особливо розмножуються названі комахи в суху жарку погоду, а нектароноси майже не виділяють нектару і бджоли збирають ці солодкі виділення. Деревні породи -в'язь, клен, дуб,верба, хвойні породи в суху жарку погоду виділяють краплини медвяної роси падь рослинного походження.

Падь тваринного походження і медвяна роса містять в собі неперетравні вуглеводи, багато мінеральних солей, дубильні речовини і токсини, які негативно впливають на бджіл. Виділення комах є більш шкідливими для бджіл,ніж медвяна роса.

Ознаки хвороби

Падевий токсикоз може проявитись у будь-який період року. Якщо влітку, то хворіють і гинуть бджоли-збиральниці, але хворобу можемо і не помітити. При зимівлі хвороба триває довгий час і північні породи стійкіші проти неї за південних. Бджоли збуджуються, вилазять з льотків, падають на підлогу зимівника і гинуть, на стінках вулика і на рамках плями проносу. Чути неприємний запах з вуликів. У живих бджіл черевце збільшене, ніби роздуте. На дні вулика багато підмору.

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак, але краще відібрати зразки хворих бджіл і стільники з медом для дослідження у ветлабораторії. Препарування черевця і розгляд середньої та задньої кишки показує, що середня . приплюснута, темно-коричнева, чорна або синювато-чорна, задня кишка переповнена. У меду знаходять падь.

Профілактика

Перевіряють мед, який іде на зимівлю, на наявність паді і неякісний замінюють на квітковий або згодовують цукровий сироп (1:1) з такого розрахунку, щоб у гнізді було не менше 2 кг меду на вуличку.

Заходи боротьби

При поганій зимівлі бджолам дають воду, а краще цукровий сироп або змочений теплою водою цукор-рафінад.

Проводять надраннє виставлення і обліт бджіл. При потребі сім'ї пересаджують у чисті вулики. Гнізда скорочують і утеплюють, забезпечують якісним вуглеводним кормом.

Пилковий токсикоз бджіл викликає пилок отруйних рослин. Хворіють і гинуть молоді бджоли-годувальниці.

Льотні бджоли при відсутності перги й гнізді можуть збирати пилок з отруйних рослин. Такий пилок виділяють ріпчаста цибуля, жовтець, багно болотне, чемериця, тютюн, вовче лико та ін. Бджоли приносять обніжжя у вулик і молоді особини, споживаючи його, заражаються і поступово гинуть через порушення водяного балансу в організмі. Пилок отруйних рослин майже не перетравлюється і накопичується у середній і задній кишках, виділяє отруйні речовини, що негативно впиває на бджіл.

Ознаки і перебіг хвороби

Хвороба триває короткочасно і спостерігається весною, коли потреба у пилку досить велика. Спочатку гине невелика кількість бджіл, але поступово їх кількість збільшується, потім знову зменшується з появою в природі медозбору. Бджоли спочатку збуджені, потім пригнічені, вилазять з вуликів, роздуте черевце, не можуть літати і гинуть,здригаючись у судомах.

Діагноз на пилковий токсикоз краще проводити в лабораторії, коли розглядають під мікроскопом вміст зобика, середньої кишки і знаходять пилкові зерна отруйних рослин.

Заходи боротьби

При виявленні хвороби бджолам дають воду або рідкий цукровий сироп. Можна ставити пилковловлювачі у період збирання пилку з отруйних рослин.

• Нектарний токсикоз

Хвороба бджіл-збиральниць, яка виникає від споживання ними нектару отруйних рослин. Отруйний нектар виділяють рослини: софора японська, багно болотне, тюльпани, чецериця, олеандр, вовчі ягоди, вороняче око, чортополох, дурман та інші.

Токсичність рослин залежить від наявності в них та нектарі різних алкалоїдів, глюкозидів та інших отруйних речовин. Хвороба виникає в окремих зонах після дощової і холодної погоди з наступним потеплінням. Бджоли збирають нектар з різних рослин, у т.ч. із отруйних.

Перебіг і ознаки хвороби

Хвороба може протікати гостро і хронічно. При гострому перебігу бджоли гинуть біля рослин і масового отруєння не спостерігається, а при хронічній формі відбувається масове зараження льотних, молодих бджіл і розплоду. Хвороба виникає у травні...червні і триває 15...29 діб. З встановленням погоди і хорошим взятком хвороба припиняється. Хворих та загиблих бджіл можна знайти біля рослин, а також на перельотах і біля вуликів та в них. Хворі бджоли не можуть літати, збуджені , потім пригнічені. Відбувається параліч крил, кінцівок, вусиків, черевця,але бджоли довгий час зберігають ознаки життя. Частина бджіл видужує. При зараженні личинок бджоли викидають їх з вулика.

Діагноз встановлюють виходячи з клінічних ознак. Але точно встановити хворобу складно. Тому відбирають бджіл з хворої сім'ї і відвозять у ветлабораторію. Помітних змін у кишечнику не спостерігається, тому розглядають пилок в медовому зобику і за формою пилкових зерен встановлюють хворобу.

Профілактика

На припасічних ділянках висівають спеціальні медоноси: фацелію, огіркову траву, буркун та інші для заповнення безвзятко-вого періоду.

Заходи боротьби

Підгодовують бджіл у безвзятковий період 30...50-процент-ним цукровим сиропом. Для збереження уражених бджіл збирають, розсипають тонким шаром у порожніх вуликах і ставлять у тепле приміщення. Значна частина бджіл оживає.

• Білкове голодування (дистрофія)

Виникає при нестачі перги, відсутності збирання пилку або при наявності неякісної перги. Відбувається загибель розплоду, ослаблення і відхід бджіл. Хвороба може проявлятись у будь-який час, але особливо чітко проходить весною, іноді восени. Виникає білкове голодування при відсутності перги у вулику, поганій її якості, відсутності пилку у природі, згодовування великої кількості цукру і обмалі перги в гнізді. Промерзла, запліснявіла перга (пилок) бджолами не засвоюються. Дефіцит пилку у сім'ї може створити бджільник при розміщенні сімей у теплиці, підсиленні сімей відкритим розплодом.

Нестача пилку призводить до того, що бджоли не вигодовують розплід, не будують стільників, послаблюється стійкість їх до інфекційних та інвазійних хвороб, скорочується період життя.

Ознаки і перебіг хвороби

Бджоли-годувальниці швидко виснажуються, стають легкі і дрібні, зношуються і гинуть. Матка скорочує і припиняє відкладання яєчок, личинки відстають у рості. Бджоли поїдають частину личинок, викидають їх. Сім'я слабне і поступово гине.

Діагноз

Масова загибель бджіл всіх віків, викидання личинок, відсутність перги в гнізді та збирання пилку.

Профілактика

У гнізді бджіл постійно повинна бути перга (не менше 2-х стільників).

Заходи боротьби

При відсутності перги (особливо у ранньо-весняний період) підставляють стільники з пергою, дають пилок у сироп чи у вигляді канді. При відсутності перги і пилку бджолам згодовують білкові замінники (сухі дріжджі, свіже і сухе молоко, соєве борошно), але жодний з цих продуктів не є рівноцінним пилку.

• Вуглеводне голодування (дистрофія)

Виникає через відсутність меду або його низьку якість.

Причини хвороби різні - це і повна або часткова відсутність вуглеводного корму в гнізді, кристалізація або закисання меду, неправильне формування гнізда на зиму.

Дистрофія виникає в будь-яку пору року. У теплу погоду весною і восени при обкраданні одних сімей іншими, а також при відсутності взятку в природі. У зимовий і ранньовесняний період Голодування буває від нестачі кормових запасів або при неправильному їх розподілі в гнізді.

Одна бджолина сім'я для розвитку, розмноження і підтримання життєдіяльності протягом року споживає 95...100 кг меду, а мед, зібраний зверх цього, є товарним. Але якщо бджільник забирає багато меду, то бджоли можуть голодувати.

Якщо восени підгодовувати бджіл цукровим сиропом, вони висна жуються і можуть гинути, не доживши до активного періоду, що значно ослаблює бджолосім'ї. Особливо це небезпечно при вароато зі.

Ознаки і перебіг хвороби

У весняний період при наявності малої кількості меду у сім'ях (менше 8 кг), бджоли погано виконують функції, матка скоро чує відкладання яєчок і сім'ї погано розвиваються. При відсутно сті меду з порожнім медовим зобиком бджоли можуть жити.лише 10...20 хв. Вилетівши з вулиіса, бджоли-годувальниці гинуть під час перельоту, а вуликові бджоли стають малорухливі і гинуть. Біля льотків знаходиться багато трупів бджіл та викинутих личинок.

Особливо хвороба небезпечна у зимовий період. Голодні бджо ли гинуть швидко, навіть при наявності корму на крайніх рамках, але якщо весь мед на рамках розташування клубу спожитий, бджоли перейти на інші стільники в цей період не можуть.

Голодні бджоли, рухаючись по стільниках, створюють звук, який нагадує шелест сухого листя, що опадає. При кристалізації меду знаходять багато кристаликів меду на льотку і дні вулика; при бродінні меду відчувається кислий запах. Бджоли гинуть у вуликах, осипаючись на дно.

Багато особин гинуть у комірках, головкою до денця.

Діагноз

Важливо прослуховувати бджолосім'ї у зимівниках і визначати стан сімей:чути шум, що нагадує шелест сухого листя; якщо нічого не чути, то слід постукати по вулику, при розбиранні гнізда відмічають відсутність меду абойого низьку якість, наявність маси загиблих бджіл, розміщених голівками до денця у комірках.

Хворобу може встановити сам бджільник.

Профілактика

Для попередження дистрофії кожну бджолосім'ю забезпечують якісним медом на зиму з розрахунку не менше 2 кг на вуличку. Падевий мед, а також мед з ріпаку, редьки, вересу, що кристалізується, замінюють на цукровий сироп.

Восени після виходу розплоду формують гніздо. Забирають порожні стільники та маломедні; повні розміщують по краях, а в середині - рамки, що містять 2 кг меду. Мед повинен бути зрілим.

Весною у сім'ях повинно бути не менше 8 кг меду. Слід запобігати бджолиним крадіжкам та обкраданню сімей шкідниками бджіл.

Заходи боротьби

При відсутності кор/іу бджіл підгодовують медом, медово-цукровим тістом, цукровим сиропом (2:1), поміщаючи їх на верх рамок з розрахунку 200...500 г на сім'ю. Підгодовування проводять раз-на місяць. При кристалізації меду бджолам дають воду або обприскують стільники теплою водою з "Росинки". При закисанні меду організовують надранній обліт, міняють стільники з прокислим медом на якісні .