Інвазійні хвороби Протозоози

• Нозематоз

Хвороба дорослих робочих бджіл, маток і трутнів, яка супроводжується розладом їх кишечника, проносом і загибеллю чи значним ослабленням бджолосімей.

Збудник внутрішньоклітинний паразит епітеліальних клітин середньої кишки Nosema apis Спори ноземи овальні, розміром 4,2...5,5 х 2,2...З,5 мкм.

В навколишньому середовищі збудник зберігається у вигляді спор у трупах бджіл до 4 років, у меду і стільниках - до року, у грунті - від 44 діб до 2 років, у воді при температурі 20 С до113 діб При нагріванні до 57…65 С спори гинуть через 10…15хв у парі 1… 5хв , у 4 пронцентному формаліні при 25 °С — за годину, при 37С - 15 хв.; у 80 -процентний оцтовій кислоті при 16 С - 5...7 діб. Прямі сонячні промені інактивують спори за 57 год, у воді - за 37... 51 год.

Цикл розвитку ноземи складний. Разом з водою чи кормом спора потрапляє в середню кишку, де під дією травних ферментів її оболонка частково розчиняється і вона викидає з силою полюсну нитку. Полюсна нитка пробиває клітини середньої кишки, закріплюється там і втягує за со'ою спороплазму. Ця стадія називається вихід амебули або планонт.

У протоплазмі, в ядрах епітеліальних клітин паратит ділиться, розмножується і заражає інші клітин. Проходнть стадія меронта.Стінки кишечника втрачають свої функції і відмирають.Потім формуються споробласти. Спори, які виходять разом з екскрементами викидаються в навколишнє середовище.

Ознаки і перебіг хвороби

Хвороба найчастіше проявлясться з кінці зимівлі і весною (лютий ... травень). Під час зимівлі бджоли збуджені, чіумллть, вилітають з вулика Споживають більше корму. З вулика відчувається неприємний запах, передня стінка у вулику іззовні та стільники забруднені фекаліями. Біля льотків, на дні вулика— велика кількість загиблих бджіл.Черевце живих бджіл здуте, переповнене, вони кволі, малорухливі.

Після виставлення із зимівника у бджіл слабкии обліт, часто падають біля вулика і в масі гинуть. Розвиток сімей слабкий. Матка відкладає мало яєць і проходить її заміна,Вирощена у такій сім'ї матка неповноцінна. Хворі трутні втрачають здатність до запліднення.

Поширюють хворобу різні комахи, а особливо злодійки і блукаючі бджоли. Поширюється хвороба і через напувалки, а також бджільчиком. Сприяють нозематозу довга зимівдя, наявність паді в меду, висока вологість у зимівниках і вуликах, наявність в кормах мес тицидів,обмаль перги в гнізді, розведення південних порід бджіл

Діагноз

При Пасічному визначенні хвороби, поведінка бджіл в зимівниках змінюється, є рідкі фекалії на стінках вуликів і стільниках; бджоли масово гинуть, виходячи з вулика у зимівнику, у вулику і після виставлення весною; слабкий обліт бджіл і поганий розвиток сімей весною.

Але такі ж ознаки характерні для гафніозу, сальмонельозу та ін., тому відбирають для лабораторної діагностики не менше 50 живих і трупів бджіл з хворої сім'ї. Препарування тіла з оглядом середньої кишки свідчить, що вона розтягнута, збільшена, білого кольору. Під мікроскопом у середній і задній кишці знахо дять масу спор збудника.

Профілактика

Розводять бджіл місцевих порід. На зимівлю у гніздах залишають лише якісний мед. Падевий мед відбирають і замінюють його квітковим або згодовують цукровий сироп.

Слабкі сім'ї бджіл сажають по 2...З в один вулик і добре утеплюють. У зимівниках створюють нормальні умови - температура у межах +2 °С, відносна вологість - 80%. Після обльоту бджіл під час весняної ревізії сім'ї скорочують і добре утеплюють; якщо сиро у вулику, то пересаджують бджіл у сухий чистий продезінфікований вулик.

Заходи боротьби

При підозрі на нозематоз проводять надраннє виставлення, вибраковують забруднені стільники, замінюють корм, очищають дно і стінки вулика. Слабкі сім'ї об'єднують і добре утеплюють. Звільнені вулики добре очищають і дезинфікують вогнем паяльної лампи або 4-процентним розчином формаліну. Старі стільники перетоплюють на віск, а якісні. – дезінкують 4-процемтним розчином формаліну протягом 'і годин, паром 80 процентовної оцтової кислоти (200 мл на 12-рамковий вулик)-протягом трьох діб при температурі не нижче + 15 С.

Дрібний інвентар очищають і дезінфікують кип'ятінням в 10-процентному розчині кальцинованої соди.

Хворі сім'ї лікують фумагіліном розчиняючи один флакон 20 г) у 100...200 мл теплої (30....35 °С) прокип'яченої води, додають до 25 л цукрового сиропу (1 :1) ' добре перемішують. Лікувальний сироп роздають у годівниці чи на стільники (0,26 л на сім'ю) щодня протягом трьох тижнів або по 0,6 л на сім'ю через 4…5 діб протягом 2....3 тижнів.

Застосовують і аерозоль "Чозематол", вводячи його у вулички на 1…1,5, а на 3...6 с - у льоток. Через 3...4 дні повторюють три-чотири рази . При температурі не нижче +15С.З рекомендації щодо використання проти нозематозу сульфадимезину, мономіцичу, сульфапері.дазину, але дані їх ефєктивност і розбіжні.

• Амебіоз

Інвазійна хвороба дорослих бджіл,що супроводжується ураженням мальпігієвих судин.

Збудник хвороби – Malpighamoeda mellificae зкласу саркулові або амеби.

Вегетативнаформа паразита-тільце,що складається з ядра і притиплазми.Зберігається в навколишньому середовищі у вигляді фаро видної форми розміром 5…8 мкмвкритих дво-контурною оболонкою. У висушеному стані на стільниках збудник зберігається 5…6 і біше місяців.

Ознаки і перебіг хвороби

Хвороба проявляється в квітні...травні. Писти з кормом чл водою потрапляють в середню ки'ику і далі у мальїігісзі судини, відкриті кінці яких розміщені на сполученні середньої і задньої кишок. Там цисти перетворюються у вегетативні форми і з допомогою псездоподіи₎ особливих утворень цитоплязми, проникають у міжклітинні простори і забирають з клітин необхідні поживні речовини .

Малпіґієві судини втрачають свої видільні функції і про-ходить отруєння організму бджіл, судини також можуть руйнуватись. При температурі 23...32 С цикл розвитку паразита закінчується за 21.. .28 діб.

Хвороба протікає хронічно і бджоли гинуть за межами вуликів, тому основна ознака - поступове ослаблення бджолосімей. Заражені бджоли іноді лазять перед вуликом із збільшеним черевцем, відбувається опонотення.

Сприяють розвитку амебіозу наявність паді в меду, утримання бджолосімей у сирих зимівниках та вуликах, дощова і холодна погода.

Діагноз

Попередній діагноз проводять на основі клінічних ознак, але у зв'язку з тим, що подібна до інших опоношенням, відбирають не менше 10... 20 живих бджіл з ознаками зараження або 50 їх трупів і відправляють ' у ветлабораторію.

При препаруванні виявляють зміни мальпігіевих судин - вони потовщені, є розриви і сірого кольору. Під мікроскопом у мазка із мальпігіевих судин виявляють цисти'амеби.. Профілактика і заходи боротьби ті ж, що й проти нозематозу.

• Грегаріноз

Хвороба дорослих бджіл. Супроводжується ураженням середньої кишки, опоношенням і загибеллю дорослих бджіл, зустрічається мало.

Збудник хвороби - грегаріна, що належить до найбільш простіших з класу споровики. Тіло видовжене (120...150 мкм), вкрите тонкою кутикулою, може існувати у пасивній формі, яка називається споронт і в активній формі - цефалонт. Тіло споронта розділене поперечною перегородкою на протомерит - менша частина і дейтомерйт - більша частина з ядром. У цефалонта на протомерйті є третій членик - епімерит - присос, з допомогою якого грегаріни кріпляться до епітеліальних клітин середньої кишки і живляться.

Опори грегарін гинуть тон заморожуванні. Стійкість збудника у навколишньому середовищі не вивчена.

Ознаки і перебіг хвороби

Споронти разом з кормом і водою потрапляють у середню кишку, на протомеруті виростає епімер'йт, збудник присмоктується і живиться вмістом клітин середньої кишки. У заражених бджіл період життя скорочується, сім'ї слабнуть. Цикл розвитку грегаріни триває у бджоли біля одного місяця, бджоли можуть опоношуватись, слабнути і гинути.

Діагноз

Відбирають 20...ЗО бджіл з підозрілої сім'ї і відвозять у ветлабораторію. Препарування черевця показує зміни в середній кишці, вона білувато-жовта, передавнена.При розгляді мазків з середньої кихки мікроскопа знаходять грегаріни.

Профілактика і заходи боротьби проти хвороби ті ж що й проти нозематозу.