tobv

Залежність технології робіт від кліматичних умов спричинена насамперед впливом температури та вологості повітря на швидкість твердіння бетону.

За середньодобових температур зовнішнього повітря +5...25 °С і відносної вологості понад 50 % бетонні роботи виконують за звичайною технологією

(оптимальними для твердіння бетону є середньодобова температура зовнішнього повітря +18 °С і відносна вологість 60 %).

Для запобігання пересиханню та забезпечення нормальних умов вологості в літніх умовах (за середньодобової температури зовнішнього повітря понад +25 °С

і відносної вологості менше ніж 50 %) потрібні спеціальні заходи щодо захисту від пересихання свіжоукладеної бетонної суміші та бетону на початковій стадії його твердіння.

У зимових умовах (за середньодобової температури зовнішнього повітря до

+5 °С, а мінімальної добової – нижче від 0 °С) застосовують такі технології бетонних робіт, які забезпечують нормальні температурні умови твердіння бетону, або використовують бетонні суміші з добавками чи спеціальні бетони, які тверднуть за низьких температур.

Улаштування опалубки. Опалубка – це тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів і положення в просторі монолітної конструкції,

що зводиться. До складу опалубки входять щити (форми), які забезпечують форму, розміри і якість поверхні монолітної конструкції, риштування для підтримування опалубних форм, помости для розміщення бетонників та елементи кріплення.

В опалубні форми вкладають бетонну суміш, де вона твердне до досягнення бетоном потрібної міцності. Після цього опалубку розбирають. Використовують також опалубні форми, які після бетонування конструкції залишаються в ній, тим самим створюючи зовнішню поверхню конструкції.

Опалубка має задовольняти такі основні вимоги: внутрішні контури опалубних форм мають відповідати проектним розмірам монолітної конструкції;

якість внутрішньої площини опалубних форм (палуби) повинна забезпечувати потрібну якість зовнішньої поверхні монолітної конструкції; міцність і жорсткість опалубки мають бути достатніми для того, щоб забезпечити незмінність розмірів і форми під дією навантажень, які виникають під час виконання робіт; конструкція

опалубки повинна забезпечувати мінімальні затрати на її влаштування, незначну

трудомісткість виконання робіт.

Види опалубки розрізняють за такими ознаками:

-кількістю циклів використання – опалубка неінвентарна індивідуальна

(застосовувана тільки один раз) та інвентарна (багатооборотна);

-конструктивними особливостями – індивідуальна, незнімна, розбірно-

переставна, підіймально-переставна, об'ємно-переставна, блокова, ковзна, котюча,

пневматична, механізований опалубний агрегат;

-матеріалами, що використовуються, – дерев'яна, металева,

синтетична, із матеріалів на основі цементних в'яжучих і комбінована.

Мал. 10.2. Незнімна опалубка:

а – опалубні елементи; б – арматурно-опалубний блок; 1 – лицева поверхня; 2 – активна

(внутрішня) поверхня; 3 – анкерна петля; 4 – отвори; 5 – профільний опалубний елемент; 6 – арматурний каркас; І – плоскі опалубні плити; ІІ,ІІІ – профільні опалубні елементи.

Індивідуальна опалубка застосовується для спорудження конструкцій складних, неповторюваних форм, Проект такої опалубки часом є не менш складним, ніж проект самої

конструкції. Проте, незважаючи на індивідуальність конструкції опалубки, в

ній слід максимально застосовувати елементи інвентарної опалубки (щитів,

кріплень тощо).

Незнімна опалубка (Мал. 10.2) складається із формоутворювальних елементів (плит, шкаралуп, блоків), кріплень та підтримувальних елементів. Після бетонування формоутворювальні елементи опалубки з монолітної конструкції не знімають і вони утворюють з нею одне ціле. Кріплення та підтримувальні елементи залежно від конструктивних рішень можуть бути знімні чи незнімні.

Залежно від матеріалу формоутворювальних елементів незнімні опалубки поділяють на залізобетонні, армоцементні, фібробетонні, склоцементні,

азбестоцементні, металеві та синтетичні.

За функціональним призначенням розрізняють опалубку, що застосовується тільки як формоутворювальний засіб, опалубку-облицювання, опалубку-

гідроізоляцію та опалубку-теплоізоляцію. Опалубку-облицювання використовують як захисну та декоративну. Найпоширенішою в практиці сучасного будівництва є незнімна опалубка із залізобетону, її застосовують у будівництві енергетичних, гідротехнічних, транспортних і промислових об'єктів, а

також житла. Залізобетонні опалубні елементи виготовляють різноманітними за формою - плоскими, ребристими, профільними, криволінійними та складної конфігурації.

Декоративну залізобетонну опалубку-облицювання виготовляють на основі білого чи кольорового цементу. При цьому особливу увагу приділяють якості лицевої поверхні плит, точності їх виготовлення і монтажу.

Захисна опалубка-облицювання після зведення монолітної конструкції захищає її від впливу зовнішнього середовища; в цьому випадку залізобетонну опалубку виготовляють із спеціальних цементів, а опалубку-гідроізоляцію – із водонепроникного бетону.

Мал. 10.3. Розбірно-переставна уніфікована дрібнощитова опалубка:

1 – щити рядові; 2 – щит кутовий; 3 – схватка; 4 – розсувний стояк; 5 – монтажний

підкіс: 6 – риштування; 7 – елемент кріплення

Плити опалубки-теплоізоляції виготовляють із керамзитобетону з фактурним шаром із цементного розчину.

Розбірно-переставна опалубка складається з окремих щитів, підтри-

мувальних елементів та кріплень. На висоті опалубні щити підтримуються риштуванням з інвентарних стояків та прогонів. Розрізняють два основні види розбірно-переставної опалубки – дрібнота великощитову.

Дрібнощитова опалубка (Мал. 10.3) має елементи масою до 50 кг, що дає змогу встановлювати їх вручну. Основним елементом вели-кощитової опалубки

(див. Мал. 10.4) є великорозмірна панель – суцільна чи складена із дрібних щитів площею 2 – 40 м , яку встановлюють за допомогою крана.

Мал. 10.4. Розбірно-переставна уніфікована великощитова опалубка:

1 – палуба; 2 – каркас; 3 – стяжка; 4 – риштування; 5 – монтажний підкіс; 6 – механічний домкрат; 7 – анкер; 8 – підкіс-розчалка; 9 – в'язі жорсткості; 10 – розпірка; 11 – схватки; 12 – маякова дошка

Проте доцільніше застосовувати уніфіковану опалубку, до складу якої входять інвентарні щити різних типорозмірів з інвентарними кріпленнями і підтримувальними елементами. Така опалубка відзначається багатофункціональністю та взаємозамінністю елементів; розміри щитів мають модулі 100 і 300 мм, що дає можливість складати опалубні форми конструкцій різних конфігурацій і розмірів. Уніфіковані опалубки зазвичай виготовляють комбінованими з дерев'яних чи сталевих елементів каркаса та палубою з водостійкої фанери, що забезпечує багаторазовість їх використання. Застосування уніфікованої опалубки зменшує трудомісткість, підвищує якість робіт та їхню ефективність.

Підіймально-переставну опалубку застосовують для зведення висотних будівель і споруд. Сучасна опалубка (Мал. 10.5) складається із щитів, елементів каркасу, з'єднань, кількох ярусів риштувань та підіймального механізму, який має систему гідравлічних домкратів. Бетонування споруди виконують поярусно. Після

досягнення бетоном потрібної міцності опалубку переставляють на наступний

ярус.

Мал. 10.5. Підіймально-переставна самопідіймальна опалубка:

1 – щит; 2 – стяжка; 3, 6, 7 – риштування 1, 2 та 3-го ярусів; 4 – підкіс розсувний; 5 –

домкратна підіймальна система

Об'ємно-переставну опалубку використовують для зведення монолітних багатоповерхових будівель. її поділяють на таку, що демонтують у горизонтальному чи вертикальному напрямках. Об'ємно-переставну опалубку, яку демонтують горизонтально (Мал. 10.6), застосовують у процесі зведення монолітних багатоповерхових будівель із несівними поперечними стінами. Це П-

подібна металева конструкція з опалубними елементами перекриття та бічних стін. Використання її зумовлює одночасне бетонування поперечних несівних стін та перекриття. Після бетонування блоки опалубки демонтують з використанням спеціальних пристосувань в отвори зовнішніх стін або в отвори у перекритті та переставляють на наступний поверх.

Мал. 10.6 Об’ємно - переставна опалубка:

а – об’ємно – переставна опалубка, що демонтується горизонтально; б – об’ємно-переставна опалубка, що демонтується вертикально; 1 – опалубка маяків; 2 – центральна вставка; 3 – Г-

подібний щит;4 – шарнірний розпалубний механізм; 5,11 – риштування; 6 – щит торцевої стіни; 7 – котки; 8 – регулювальний підкіс; 9 – гвинтовий домкрат; 10 – щити.

З – стіна, що бетонується; 4 – щит опалубки; 5 – гідроциліндр; 6 – рейкова колія

Конструкцію бетонують ділянками. Після закінчення бетонування на ділянці опалубку переводять у транспортне положення і переміщують на суміжну ділянку.

Пневматичну (надувну) опалубку (Мал. 10.9) застосовують переважно для бетонування купольних і склепінчастих покриттів із залізобетонних оболонок завтовшки 30– 100 мм. Пневматичну опалубку виготовляють із синтетичної або прогумованої тканини чи армованої гуми. Оболонку опалубки спочатку прикріплюють до основи споруди та нагнітають повітря, в результаті чого вона набирає потрібної форми.

Мал. 10.9. Пневматична опалубка:

а – пневмоопалубка; 6 – послідовність спорудження конструкції в пневматичній опалубці з набризкуванням бетонної суміші; 1 – оболонка пневмоопалубки, наповнена повітрям; 2 – оболонка опалубки, розстелена на основі споруди; 3 – фундамент; 4 –

клапан для впускання повітря; 5 – арматура; 6 – набризкування бетонної суміші

Бетонування виконують залежно від методу влаштування конструкцій як після, так і до піднімання опалубки. В останньому випадку бетонну суміш укладають на розстелену горизонтально оболонку опалубки, після чого в неї нагнітають повітря, створюючи потрібну форму конструкції. Після досягнення бетоном потрібної міцності повітря з оболонки випускають, і опалубка відділяється від забетонованої конструкції.

Механізовані опалубні агрегати – це системи, які забезпечують механізацію та автоматизацію всього робочого циклу використання опалубки: встановлення її