Глава 12 Закону сша про патенти регулює порядок оскарження рішення про відмову у видачі патенту.

Глава 29 Закону сша про патенти визначає засоби захисту прав у випадку порушення патенту. Власник порушеного патенту може використати такі засоби судового захисту:

- попередня й постійна судові заборони;

- грошова компенсація, яка зазвичай відповідає втраченому прибутку, встановленій або можливій виплаті за користування патентом і відсотковим відрахуванням;

- прогресивна компенсація;

- прокурорський збір.

Значним досягненням законодавства США про патенти є визначення

способів виміру грошової компенсації за неправомірне використання патенту.

Відповідно до законодавства США, за порушення прав інтелектуальної власності, яке скоєно вперше, передбачає карну відповідальність строком на 10 років та штраф розміром до $2 млн. За повторне порушення - до 20 років ув'язнення та штраф у сумі $5 млн.[6].

25 Правовий захист інтелектуальної власності на Україні

Принцип юридичного захисту об’єктів інтелектуальної власності досить простий: забороняється використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника, або їхня підбірка. Проте форми правового захисту дуже різняться між собою залежно від типу активів. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової власності. Патент забезпечує його власнику:

– виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

– право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

– можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає

правонаступником власника патенту;

– право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного договору;

– право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту. Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може виходити за межі її кордонів.

Виникнення і здійснення авторського права не потребує виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право:

1) для сповіщення про свої права на твори у галузі науки, літератури, мистецтва, на комп’ютерніпрограми та бази даних може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери

2) для засвідчення авторства на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту й дати публікації твору чи наявності договорів, які торкаються права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може зареєструвати своє право та інші зазначені відомості в офіційних державних реєстрах.

Виникнення та здійснення суміжних прав також не потребують виконання будь-яких формальностей.

Крім Цивільного кодексу, авторське і патентне право регулюються Кримінальним кодексом і Кодексом про адміністративні правопорушення, в яких передбачено відповідальність за порушення авторських прав і патентного права. Їх регламентація передбачена Цивільно-процесуальним кодексом, Господарським кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Митним кодексом.

Також Закон України «Про авторське право і суміжні права», що охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. Він базується на міжнародних нормах використання творів, враховує сучасні тенденції

правового регулювання традиційних і нових об'єктів авторського права[5],[9].