2. Зміст та обсяг пояснювальної записки

За своїм змістом пояснювальна записка (ПЗ) повинна відпові­дати індиві­ду­аль­ному завданню на курсове проектування.

ПЗ містить у собі ряд обов’язкових складо­вих частин, перелік яких та вимоги до яких конкретизуються керівником відповідно до профілю спеціальності.

Орієнтовний порядок подання обов’язкових складових частин ПЗ і їх обсяг:

– титульний лист;

– завдання на курсову роботу;

– анотація;

– зміст;

– вступ;

– основна (технічна) частина, яка складається з декількох підрозділів (до­кладніше про це йтиметься далі);

– висновки;

– список літературних джерел;

– додатки .

Обсяг ПЗ повинен складати 20–30 стор. тексту на аркушах фор­мату А4. Додатки до вказаного обсягу не входять.

2.1 Титульний лист

Титульний лист повинен мати вигляд, як це показано в додаткуА. Титульний лист не нумерується, не входить у “Зміст”.

2.2 Завдання на курсову роботу

В завданні на курсову роботу слід навести неформалізовану постановку задачі: тему курсової роботи, мету розробки та основні вимоги до неї. При­близний вигляд завдання на курсову роботу наведений у додаткуБ. Завдання на курсову роботу не входить у “Зміст”, друкується на сторінці без рамки.

Завдання на курсову роботу повинно бути підготовлено студентом не пізніше другого тижня з початку навчального семестру, затверджено на засіданні кафедри, підписано викладачем, що видав завдання і студентом, що прийняв його до виконання.

2.3 Анотація

Анотація повинна коротко характеризувати мету роботи, засоби, вико­ристані для досягнення поставленої задачі, коротку інформацію про досягнуті результати. Анотація друкується на сторінці без рамки, не входить у “Зміст” і займає 5-7 рядків.

2.4 Зміст

У Змісті послідовно перераховуються всі основні розділи пояснювальної записки до курсової роботи із зазначенням номеру сторінки, де вони надруковані.

У Змістне входять: титульний лист, завдання на курсову роботу, анотація. Нумерація в змісті починається зі Вступу (відповідно до нумерації у пояснювальній записці). Всі розділи пояснювальної записки, які бажано розділяти на підрозділи, нумеруються, і ця нумерація відображається у змісті.

У Змісті не нумеруються (цифрою спереду): Вступ, Список літературних джерел, Висновки, Додатки. Приклад оформлення змісту можна подивитись у даних методичних вказівках.

Змістдрукується на сторінці з великою рамкою.

2.5 Вступ

Як правило, Вступпочинається на пятій сторінці пояснювальної записки. У стислому вигляді викладається перелік проблем, які існують в області знань, якій присвячена курсова робота, обґрунтовується вибір даної теми курсової роботи і її актуальність.

2.6 Основна теоретична частина пояснювальної записки

Основна частина пояснювальної записки повинна займати 70-80% всього обсягу пояснювальної записки, не включаючи додатків.

Логічно завершені частини можуть бути оформлені як у вигляді окремих розділів, так і у вигляді підрозділів одного основного розділу. Назви розділів і підрозділів повинні бути сформульовані так, щоб дати чітке уявлення, про що йтиметься у цьому розділі. Рекомендується розділяти розділи на підрозділи, підпорядковуючи їх зміст і сутність розділу вищого підпорядкування.

В основнійчастині ПЗ мають бути такі розділи (назви можуть відрізнятися від наведеного зразку):

1) Структура програмного проекту;

2) Розробка меню програми;

3) Розробка панелі інструментів та рядка стану;

4) Розробка діалогових вікон;

5) Реалізація функції мовою Асемблера;

6) Створення і підключення dll-бібліотеки;

7) Робота з графічною бібліотекою OpenGL;

8) Основні операції з файлами.

У кожному розділі слід дати обґрунтування того, чому ті або інші засоби програмування доцільно використати для реалізації певних цілей завдання.

Описуються основні структури і засоби мов програмування, які використані в даній роботі. Наводяться фрагменти (лише фрагменти в 5-10 операторів, а не програма цілком!). Коротко описуються стандартні класи і методи. Детально описуються власні класи і методи. Описуються всі основні та допоміжні джерела інформації, якщо вони використовуються при вирішенні задачі.

Розділ повинен підрозділятися на підрозділи, кожний з яких присвячений програмній реалізації якоїсь певної частини розробленої структури програмного забезпечення (наприклад, “Реалізація методу шифрування...”, “Реалізація зв’язку між ....” і т.п.).