2. Cоціальні групи та спільність

Соціальна група– це найбільш загальне і специфічне поняття соціології, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об’єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами. Для виникнення групи необхідно:

• внутрішня організація

• мета

• конкретні форми соціального контролю

• зразки діяльності

В залежності від цілей та завдань розрізняють:

• формальну групу

• неформальну групу

Формальна група– об’єднання людей, яке утворилося на основі офіційного документу, юридичних норм, установ, правил, службових інструкцій тощо.

Члени такої групи націлені на виконання якогось виду діяльності і знаходяться в ієрархічно-структурованій підпорядкованості. Прикладом формальної групи можна представити учнівський клас, студентську групу, виробничий колектив тощо.

Неформальна група– складається стихійно і не має особливих документів, які регламентують її функціонування, але вона також утворюється на основі загальних інтересів прагнень, що об’єднують людей в більш або менш стійкі об’єднання. Наприклад сім’я, дружня компанія, злочинна зграя і т.п.

В соціологічній літературі існує велика кількість різних класифікацій груп. Залежності від кількості, соціальні групи діляться на:

• малі

• середні

• великі

Малі: такі об’єднання людей, в яких всі елементи знаходяться в безпосередньому контакті один з одним. Як правило, вони нараховують від 2 (діада), 3 –х (тріада) до кількох десятків людей (сім’я, виробнича бригада, шкільний клас, рота).

Середні: Порівняно сталі спільності людей, які працюють на одному підприємстві і є членами яких-небудь суспільних організацій або проживають на одній, достатньо великій, але обмеженій території (місто, район, область).

Великі: Сталі сукупності значної кількості людей, які функціонують в масштабах країни або їх об’єднань (класи, соціальні верстви, нації, народності, жінок, чоловіків, міліціонерів і т.д.).

3. Соціальні інститути

В соціології соціальні інститути розглядають як:

1. певна сукупність установ

2. сукупність соціальних норм та культурних зразків

3. система поведінки у відповідності з цими нормами.

Роль соціального інституту:

• організованість, яка передбачає ієрархію зв’язків

• нормативність, яка включає в себе традиції, норми поведінки, цілісні орієнтації

• соціальний контроль. Він представляється у вигляді системи заохочень, штрафів та покарань.

Функції соціальних інститутів:

1. закріплення та відтворення суспільних відносин, передача соціального досвіду

2. регулятивна

3. комунікативна

Класифікація соціальних інститутів (Герберд Спенсер):

1. соціальні інститути, які забезпечують продовження роду (сім’я, інститут виховання)

2. соціальний інститут розподілу

3. регулюючі соціальні інститути.

На сьогоднішній день існують такі інститути, як:

• економічні, які забезпечують відтворення і розподіл матеріальних благ, організацію праці, грошовий обіг, тощо.

• політичні, вони пов’язані із підтримуванням влади (уряд, парламент, політичні партії тощо)

• соціальні, в широкому розумінні всі інститути є соціальними. В вузькому значенні – це місцеві клуби, товариські установи, церемоніальні інститути. Це можуть бути і способи привітання, святкування іменин, способи звернення до вищих посадових осіб та інші.

• інститут стратифікації. Розміщує соціальні позиції та матеріальні ресурси.

• виховні та культурні інститути. Вони створені для зміцнення і розвитку культури, для соціалізації кожного покоління, передачі культурного досвіду.

• релігійні інститути. Вони регулюють відносини людей з представниками релігійних структур.

• інститут відтворення (шлюбу та сім’ї).

Така класифікація інститутів не є єдиною, вичерпною.