Тема 8. Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню. Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.

Основні поняття та терміни якості медичної допомоги.

Складові частини якості: структурна якість; якість технологій; якість результатів.

Методика оцінки якості. Вимоги до методик: придатність для використання стосовно різних етапів і видів медичної допомоги, об’єктивність, можливість кількісної оцінки, коректне відображення суті медичної діяльності.

Показники якості та ефективності медичної допомоги.

Стандарти якості медичної допомоги стосовно клініко-статистичних груп, нозологічних форм.

Стандарти медичних технологій. Застосування клінічних протоколів.

Медико-економічні стандарти.

Проміжні та довгострокові показники якості медичної допомоги.

Значення ліцензування та акредитації медичних закладів для забезпечення належної якості медичної допомоги.

Тема 9. Методика проведення експертних оцінок медичного забезпечення

окремих контингентів населення.

Види контролю за медичною діяльністю.

Значення експертних оцінок для характеристики складових лікувально-діагностичного процесу.

Організація проведення експертної оцінки діяльності медичних закладів, їх підрозділів і медичних працівників.

Розробка анкет для оцінки різних видів медичної діяльності.

Методика визначення рівня якості лікування, моделей кінцевих результатів, інтегрального коефіцієнта ефективності.

Сутність експертних оцінок задоволення населення медичним забезпеченням.

Методика проведення медико-соціологічного дослідження, його значення для розробки ефективної системи контролю.

Змістовий модуль 10 Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення

Конкретні цілі:

• трактуватипоняття «санітарне та епідемічне благополуччя населення»;

• пояснюватизначення правових засад організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

• характеризуватисутність напрямків діяльності санітарно-епідеміологічної служби;

• знатиструктуру санепідслужби;

• пояснюватиособливості структури санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС) у залежності від рівнів управління;

• характеризувати зміст і організацію роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів;

• трактуватисутність повноважень посадових осіб санепідслужби щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

• знативиди адміністративно-правових актів у діяльності СЕС;

• трактуватиправа та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення;

• характеризуватиобов’язки СЕС і лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) стосовно проведення профілактичних і протиепідемічних заходів ;

• визначатисутність дій СЕС і ЛПЗ при проведенні протиепідемічних заходів.

Тема 10. Організація санітарно-епідеміологічного забезпечення населення. Правові засади діяльності санепідслужби.

Значення санепідслужби в забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законодавчі основи забезпечення санепідслужби: Основи законодавства України про охорону здоров’я (1992 р., проект 2005 р.), Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя (1994 р.), Закон про захист населення від інфекційних хвороб, Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд (1999р.) , Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу (2004 р.).

Напрямки діяльності санепідслужби.

Зміст і обсяги діяльності СЕС у залежності від рівнів управління.

Методи роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів:

Сутність запобіжного та поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Повноваження головних державних лікарів і інших посадових осіб державної санепідслужби.

Права та обов’язки підприємств, установ, організацій і громадян щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Види відповідальності за порушення санітарного законодавства.