Висновки

Отже, існує два загальні методи для визначення собівартості одиниці продукції - це позаказна і попроцесна калькуляції витрат. У певному відношенні калькулювання витрат за процесами дуже схоже на калькулювання витрат на замовлення, а в якомусь відношенні вони різні. Позаказна система калькулювання витрат використовується там, де одночасно задіяні декілька видів робіт або типів продукції. Система попроцесного калькулювання собівартості застосовується в тих виробництвах, де серійно або масово роблять одноманітну або приблизно однакову продукцію, або мають безперервний виробничий цикл. Попроцесне калькулювання витрат використовують і ті підприємства, технологія яких передбачає виконання кожним виробничим підрозділом окремої частини виробничого процесу і пересування продукту від однієї операції до іншої у міру обробки. У компанії з попроцесним середовищем вироби, як правило, проходять через кілька підрозділів обробки продукції; у кожному підрозділі і на рівні кожного технологічного процесу існує операція, що наближає продукт на крок до його кінцевого вигляду. У системі попроцесного калькулювання замість перенесення витрат на сотні різних особистих замовлень витрати відносяться тільки на виробничі підрозділи. При розрахунку собівартості продукту даним методом потрібно складати звіт про виробництво, який надає інформацію про показники роботи підрозділу в натуральному вимірі та пов'язані з виготовленням продукції в даному підрозділі витрати. Також велику роль у системі попроцесного калькулювання відіграє незавершене виробництво. Це питання вирішується за допомогою поняття умовних (еквівалентних) одиниць випуску. Розглянувши дану тему слід наголосити на тому, що при калькулюванні собівартості одиниці продукції поточного періоду для цеху залучаються два підходи — щоб розібратися з випуском і витратами попереднього періоду, які перебувають у початкових залишках незавершеного виробництва: метод середньозваженої оцінки і метод ФІФО ("перше надходження — перший видаток"). При застосуванні методу середньозваженої оцінки собівартість незавершеного виробництва на початок періоду і відповідна кількість умовних одиниць випуску розглядаються так, ніби вони цілком належать поточному періоду. При калькулюванні методом ФІФО умовні одиниці незавершеного виробництва на початок періоду та їхня собівартість виключаються з розрахунку собівартості одиниці продукції в поточному періоді. Цей метод визнає, що продукт і витрати, перенесені з попереднього періоду, по праву належать цьому періоду. В результаті багатопродуктового процесу виготовляється декілька продуктів, зокрема, спільно виготовлені і побічні. При розгляді цього процесу важливими є такі поняття як: спільні витрати, витрати, що розподіляються, точка розподілу, продукти, спільно виготовлені продукти, супутні (побічні) продукти.