- •Курсова робота
- •1.1. Порівняльна характеристика пазаказного та попроцесного методів калькулювання.
- •Порівняння розрахунку позаказного і попроцесного калькулювання витрат
- •1.2. Сутність методу калькулювання за процесами.
- •Типи попроцесного виробництва
- •Потік сировини і матеріалів, витрат праці і накладних витрат
- •1.3. Характеристика звіту про виробництво.
- •Структура звіту
- •Призначення звіту про виробництво:
- •П'ять етапів складання звіту про виробництво
- •2.1. Характеристика незавершеного виробництва та сутність умовних (еквівалентних) одиниць продукції. Сервісні та виробничі фірми
- •Умовні (еквівалентні)одиниці продукції
- •Два методи оцінки незавершеного виробництва на початок періоду
- •2.2. Калькулювання методом середньозваженої.
- •Приклад використання методу середньозваженої
- •Компанія Healthblend
- •Інформація про витрати
- •Оцінка методу середньозваженої
- •2.3. Калькулювання методом fifo.
- •Компанія Healthblend
- •Інформація про витрати
- •2. 4. Порівняльна характеристика методів середньозваженої та fifo.
- •3.1. Сутність багатопродуктового процесу виробництва та його складові.
- •Відмінність між спільно вироблюваними і побічними продуктами
- •3.2. Методи розподілу комплексних витрат.
- •Метод використання натуральних показників
- •Метод на основі собівартості реалізації в точці розподілу
- •Метод чистої вартості реалізації
- •Метод постійної долі валового прибутку
- •Порівняння розглянутих методів
- •3. 3. Комплексні виробничі ресурси і виробництва з багатьма підрозділами.
- •Нерівномірне використання виробничих ресурсів
- •Багатоцехове виробництво
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додаток а
3.2. Методи розподілу комплексних витрат.
Якщо вся продукція, вироблена за певний період, реалізована, то проблеми розподілу комплексних витрат між конкретними продуктами не існує. В даному випадку оцінка товарно-матеріальних запасів не потрібна, а для розрахунку прибутку потрібно просто відняти величину загальної собівартості реалізованої продукції з величини доходу від її реалізації. Проте, якщо в кінці звітного періоду частина продукції не реалізована, витрати між продуктами розподілити необхідно. Оскільки будь-який такий розподіл неминуче буде суб'єктивним і довільним, цей процес вимагає від бухгалтера ухвалення рішень, раціонально обгрунтувати які дуже важко. Все, що можна зробити в цьому випадку, — це постаратися вибрати найбільш раціональний і розумний метод розподілу. Методи, використовувані для розподілу комплексних витрат до точки розділення, можна згрупувати в дві категорії методів:
1) у основі яких лежать вимірювані фізичні параметри, наприклад вага, об’єм і т.д.;
2) у основу яких покладено допущення, що можна виміряти можливості нарахування комплексних витрат по видах продукдії пропорційно ринковій вартості даних продуктів.
Ми розглянемо чотири методи, які застосовуються для розподілу комплексних витрат. Перший метод, який ми розглянемо, називається метод використання натуральних показників. [8, с. 183-184]
Метод використання натуральних показників
Застосовуючи цей метод, витрати розподіляють лише пропорційно об'єму виробництва. Передбачається, що кожен продукт приносить однаковий дохід і, отже, доля комплексних витрат нараховується на кожен продукт пропорційно його долі в загальному об'ємі виробництва.
Необхідно звернути увагу, що при використанні цього методу передбачається, що собівартість одиниці продукції кожного виду однакова.
Якщо ціни реалізації спільно вироблюваних продуктів різні, то припущення про однакову собівартість одиниці продукції кожного виду приведе до того, що на одні продукти буде показаний високий прибуток, а на інших — збитки. Результатом цього буде неправильне обчислення показника прибутку.
При розподілі комплексних витрат здатність конкретних продуктів генерувати прибуток в розрахунок не приймається. Наприклад може бути туке, що на продукт Z віднесена найбільша частка комплексних витрат, хоча виручка від його реалізації найменша, а на продукт У віднесена найменша доля комплексних витрат, але його доля в сукупному доході від реалізації найбільша. Тому метод використання натуральних показників багато в чому незадовільний.
Інша проблема полягає в тому, що кількість спільно вироблюваних продуктів повинна вимірюватися в одних і тих же одиницях. Труднощі виміру виникають відносно продуктів, що знаходяться в різному агрегатому стані: твердих речовин, рідин і газів, тоді необхідно знайти загальну основу для виміру їх кількості. Наприклад, при переробці коксу розподіл треба здійснювати на основі теоретичного виходу продукту на 1 т коксу.
Основна перевага вживання методу натуральних показників — його простота, проте ця зручність в значній мірі переважується багаточисельними недоліками цього методу. [8, с. 185-186]