Компанія Healthblend

Підготовчий цех

Звіт про виробництво за липень 2000 р.

(Метод ФІФО)

Одиниць випуску

Кількість одиниць, що підлягають обліку:

Незавершене виробництво на початок місяця 20 000

Одиниці, виробництво яких було розпочато протягом місяця 40 000

Всього Одиниць, що підлягають обліку 60 000

Фізичні одиниці Умовні одиниці

Кількість облікованих одиниць:

Розпочато і завершено одиниць 30 000 30 000

Завершено одиниць з незавершеного виробництва 20 000 5 000

на початок періоду

Незавершене виробництво на кінець періоду 10 000 2 500

Всього обліковано одиниць 60 000 37 500

Інформація про витрати

Витрати, що підлягають обліку:

Незавершене виробництво на початок місяця 3 525 у.о.

Витрати, понесені протягом періоду 10 125

Всього витрат, що підлягають обліку 13 650 у.о.

Собівартість умовної одиниці 0.27 у.о.

Передано Незавершене Всього

протягом виробництво

місяця на кінець

місяця

Обліковані витрати:

Незавершене виробництво

на початок періоду:

Витрати попереднього періоду 3 525 у. о. ---- 3 525 у. о.

Витрати поточного періоду ($0,27*5 000) 1 350 ---- 1 350

Витрати на продукцію, розпочату і завершену

Протягом періоду ($ 0,27*30 000) 8 100 ---- 8 100

Незавершене виробництво на кінець періоду

($ 0,27*2 500) ---- 675 у. о. 675

Всього обліковано витрат 12 975 у.о. 675 у. о. 13 650 у. о.

Табл. 2.3.3. Звіт про виробництво – метод ФІФО (липень 2001)

Часто загальні обліковані витрати не співпадають чітко з витратами, що підлягають обліку. Це відбувається через помилку округлення. Збалансувати дві величини можна шляхом коригування собівартості випущеної продукції на розмір помилки округлення. [18, с. 235-239]

2. 4. Порівняльна характеристика методів середньозваженої та fifo.

При визначенні собівартості одиниці продукції методом калькулювання середньозваженої собівартості витрати незавершеного виробництва на початок періоду додаються до витрат поточного періоду. По суті, витрати об'єднуються і розраховується єдине середнє значення собівартості одиниці продукції, яке поширюється як на випущену продукцію, так і на незавершене виробництво на кінець періоду.

З іншого боку, при використанні методу калькулювання ФІФО (FIFO costing method) одиниці продукції, що складали незавершене виробництво на початок періоду, відокремлюються від тих, що були вироблені протягом поточного періоду. При застосуванні методу середньозваженої оцінки собівартість незавершеного виробництва на початок періоду і відповідна кількість умовних одиниць випуску розглядаються так, ніби вони цілком належать поточному періоду. При калькулюванні методом ФІФО умовні одиниці незавершеного виробництва на початок періоду та їхня собівартість виключаються з розрахунку собівартості одиниці продукції в поточному періоді. Цей метод визнає, що продукт і витрати, перенесені з попереднього періоду, по праву належать цьому періоду. Якщо витрати на продукцію не змінюються від періоду до періоду, або на початок періоду відсутнє незавершене виробництво, метод ФІФО і метод середньозваженої дають однакові результати. У більшості ситуацій при використанні методу середньозваженої вартості і методу FIFO в результаті будуть отримані схожі величини витрат на одиницю. Якщо запаси на кінець періоду робитимуться в ідеальному середовищі "точно вчасно", два методи розрахунку дозволять отримувати ідентичні результати. Причиною цього є те, що без яких-небудь запасів на кінець періоду ніякі витрати не можуть переноситися на наступний період і при використанні методу середньозваженої вартості.

Витрати на одиницю грунтуватимуться на запасах поточного періоду, як при методі FIFO. Якщо існують запаси на кінець періоду, також буде необхідно застосувати різні входячи¬щие ціни або різні рівні виробництва, які приведуть до отримання різних витрат на одиницю при використанні різних методів. Це відбувається тому, що при методі середньо¬зваженої вартості змішуються витрати на виробництво з попереднього і поточного перио¬дов. Окрім тих випадків, коли ці витрати значно відрізняються, таке змішування не приведе до великих відмінностей.

Проте з точки зору контролю над витратами метод FIFO перевершує метод середньозваженої вартості. Поточна робота повинна оцінюватися тільки з точки зору витрат за поточний період, а метод середньозваженої вартості змішує витрати поточного періоду з витратами попереднього. Таким чином, при застосуванні методу середньозваженої вартості на показники роботи керівника в поточному періоді впливає те, що сталося в попередньому періоді.

Така проблема не виникає при використанні методу FIFO, оскільки тут присутнє чітке розділення між витратами за попередній і поточний періоди. З цієї ж причини метод FIFO дає більше своєчасні дані за витратами, необхідні для ухвалення відповідних рішень.

З іншого боку, метод середньозваженої вартості легший у використанні, чим FIFO, проте за допомогою комп'ютера можна легко впоратися з додатковими розрахунками, оскільки вони можуть бути відповідним чином внесені в програму.[5, с. 203-204] Відмінність між методом середньозваженої і методом Ф1ФО полягає в тому, як розраховується кількість умовних одиниць і собівартість одиниці продукції, а також у тому, як використовується собівартість одиниці продукції при віднесенні витрат на готову продукцію і незавершене виробництво. У нашому прикладі розбіжність мала. Собівартість випущеної продукції становить $13 13 000 у. о. для методу середньозваженої (рис.2.2.5) та 12 975 у. о. для методу ФІФО (рис.2.3.3). Незавершене виробництво на кінець періоду складає 650 у. о. (метод середньозваженої) і 675 у. о. (метод ФІФО). Такі цифри відображають той факт, що при застосуванні методу ФІФО собівартість одиниці продукції дещо вища за аналогічну величину при використанні методу середньозваженої, що відображено у вищій собівартості незавершеного виробництва на кінець місяця. Якби різниця між собівартістю поточного і попереднього періодів була більшою, при застосуванні цих двох методів різниця між витратами, віднесеними на продукцію, також була б більшою.[18, с. 239]

Порівняльна характеристика методів середньозваженої та FIFO

Табл. 2.4.1

№ п/п	Метод середньозваженої	Метод FIFO
1.	Витрати незавершеного виробництва (НВ) на початок періоду додаються до витрат поточного періоду для розрахунку витрат на одиницю.	Тільки витрати поточного періоду включаються до розрахунку витрат на одиницю продукції.
2.	Одиниці в НВ на початок періоду обліковуються так, нібито вони були розпочаті і завершені протягом періоду.	Тільки робота, необхідна для завершення початкового залишку включається в розрахунок еквівалентних одиниць. Одиниці, розпочаті і завершені обробкою протягом поточного періоду відображається окремо.
3.	Витрати на одиницю включають також витрати минулого періоду.	Витрати на одиницю включають витрати поточного періоду.
4.	Всі одиниці, завершені обробкою (передані на інший процес) обліковуються однаково.	Одиниці, завершені обробкою (передані на інший процес) діляться на: 1) одиниці з початковим залишком НВ; 2) одиниці, розпочаті і завершені протягом періоду.
5.	Одиниці в НВ оцінюються за середніми витратами.	Одиниці в НВ оцінюються за поточними (останніми) витратами.

3. Багатопродуктовий процес виробництва і виробництва з багатьма підрозділами.