2.3. Калькулювання методом fifo.

При калькулюванні методом ФІФО умовні одиниці незавершеного виробництва на початок періоду та їхня собівартість виключаються з розрахунку собівартості одиниці продукції в поточному періоді. Цей метод визнає, що продукт і витрати, перенесені з попереднього періоду, по праву належать цьому періоду. Якщо ціни на виробничі ресурси змінюються від періоду до періоду, метод ФІФО порівняно з методом середньозваженої дає точнішу (тобто більш наближену до поточної) собівартість одиниці продукції. Точніша собівартість одиниці означає кращий контроль за витратами, кращі рішення в політиці ціноутворення тощо.

Потрібно пам’ятати, що для короткого періоду, тижня чи місяця, результати, що дають обидва методи, ймовірніше за все не дуже відрізнятимуться. У цьому випадку метод ФІФО мало що може запропонувати (якщо взагалі може) більше за метод середньозваженої. Мабуть, через це більшість компаній і використовують саме метод середньозваженої оцінки.

Оскільки при калькулюванні методом ФІФО робота і витрати попереднього періоду до уваги не беруться, виникає необхідність розділити випущену продукцію на дві категорії. Метод ФІФО виходить з того, що спершу буде закінчено обробку одиниць, які на початку періоду перебували в незавершеному виробництві, а вже потім буде розпочато роботу з новими. Отже, перша категорія завершеної продукції — напівфабрикати, що входили до складу залишків незавершеного виробництва на початок періоду. Друга категорія - це одиниці, що їх було розпочато і завершено протягом періоду.

Для прикладу припустимо, що якийсь підрозділ мав 20 000 одиниць продукції в незавершеному виробництві на початок періоду, а загалом протягом місяця підрозділ завершив і випустив 50 000 одиниць. З 50 000 одиниць випущеної продукції 20 000 — це одиниці, що складали незавершене виробництво на початок періоду. Інші 30 000 одиниць - це одиниці, які було розпочато і завершено протягом періоду.

Ці дві категорії завершених одиниць необхідно розрізняти при застосуванні методу ФІФО для того, щоб правильно обчислити витрати по кожній з категорій. Для одиниць, розпочатих і завершених протягом періоду, собівартість одиниці визначається шляхом ділення загальної величини поточних витрат на умовний випуск поточного періоду. Тим часом для одиниць, які на початку періоду перебували у незавершеному виробництві, загальна сума виробничих витрат складається з витрат минулого періоду, та витрат поточного періоду, понесених на завершення обробки.

Як видно з рис. 2.3.1, витрати поточного періоду і собівартість незавершеного виробництва не утворюють єдиного фонду витрат. Замість цього, витрати поточного періоду додають (долучають) до собівартості незавершеного виробництва на початок періоду, щоб завершити обробку одиниць, що містяться в ньому.

Для розрахунків, представлених на рис. 2.3.1. використано ті ж самі дані компанії Healthblend, що й при розгляді методу середньозваженої, де ми припустили рівномірний запуск у виробничий процес різних ресурсів (див. рис. 2.2.1.). Використання тих самих даних дозволить нам зрозуміти розбіжність обох методів. Нижче наведено п'ять етапів розрахунку собівартості одиниці продукції методом ФІФО.

Рис. 2.3.1. Метод ФІФО

Крок 1. Аналіз потоку фізичних одиниць продукції. Мета першого етапу — відстежити кількість фізичних одиниць, які перебували у виробництві протягом періоду. Як і при застосуванні методу середньозваженої, готується таблиця розрахунку фізичних одиниць. Для обох методів таблиця ідентична (див. рис.2.2.3).

Крок 2. Обчислення умовних одиниць випуску. Табл. 2.3.2 показує обчислення кількості умовних одиниць випуску за методом ФІФО. З розрахунку умовних одиниць, наведеному на табл. 2.3.2, одна розбіжність між двома методами зразу стає очевидною (для порівняння див рис. 2.2.4). При застосуванні методу ФІФО умовні одиниці, що містяться в незавершеному виробництві на початок періоду, (продукт, вироблений минулого періоду) не вважається частиною загального умовного продукту. Береться до уваги лише умовний продукт, що має бути завершеним протягом даного періоду. Умовний продукт, який має бути завершеним щодо одиниць попереднього періоду, обчислюється шляхом множення кількості одиниць в незавершеному виробництві на початок періоду на відсоток незавершеності.

Умовні одиниці випуску: метод ФІФО Табл. 2.3.2.

Розпочато і завершено одиниць	30 000
Плюс: Одиниці в незавершеному виробництві на початок періоду*Відсоток незавершеності (20 000*25%)	5 000
Плюс: Одиниці в незавершеному виробництві на кінець періоду*Відсоток завершеності (10 000*25%)	2 500
Умовних одиниць випуску:	37 500

Виключаючи зусилля, докладені в попередньому періоді, ми одержуємо умовний випуск поточного періоду. Пригадайте, метод середньозваженої давав нам 52 500 умовних одиниць. При використанні методу ФІФО за той самий період ми одержали лише 37 500 одиниць. Ці 37 500 умовних одиниць являють собою лише випуск поточного періоду. Різниця в показниках пояснюється тим фактом, що при використанні методу середньозваженої ми враховуємо 15 000 умовних одиниць, які було вироблено протягом попереднього періоду (20 000 одиниць у незавершеному виробництві на початок періоду х 75%), як такі, що належать поточному періоду.

Крок 3. Обчислення собівартості одиниці продукції. Додаткові виробничі витрати, понесені в поточному періоді, становлять 10 125 у. о. Отже, собівартість одиниці продукції, виробленої в поточному періоді, становить 10 125 у. о. / 37 500 = 0,27 у. о. Необхідно звернути увагу на те, що собівартість незавершеного виробництва виключено з розрахунку. Використовуються тільки виробничі витрати поточного періоду.

Крок 4. Оцінка запасів. Оскільки всі умовні одиниці продукції, що входять до незавершеного виробництва на кінець періоду, було вироблено в поточному періоді, собівартість незавершеного виробництва на кінець періоду розраховується досить просто: 0,27 у. о. х 2 500 = 675 у. о. Тим часом саме при оцінці собівартості переданої продукції виявляється друга відмінність між методами ФІФО та середньозваженої.

При застосуванні методу середньозваженої оцінки собівартість переданої продукції - це добуток собівартості одиниці продукції та кількості завершених одиниць. При використанні методу ФІФО ми розглядаємо дві категорії завершених одиниць: 20 000 одиниць, що надійшли з незавершеного виробництва та 30 000 одиниць, які було розпочато і завершено в поточному періоді. Собівартість цих 30 000 одиниць, завершених і переданих для подальшої обробки, становить 8 100 у. о. (0,27 у. о. х 30 000). Використання питомої собівартості поточного періоду при оцінці саме цієї продукції цілком виправдане.

Інша справа - собівартість переданих одиниць, що містились в незавершеному виробництві на початок періоду. Вони увійшли в поточний період як 3 525 у. о. вже понесених виробничих витрат попереднього періоду та завершених в цьому періоді 15 000 од. умовного випуску. Щоб повністю закінчити обробку од. незавершеного виробництва, необхідні зусилля, еквівалентні виробництву в поточному періоді 5 000 од. Витрати поточного періоду на їх завершення становлять 1 350 у.о. (0,27 у. о. х 5 000). Додавши ці 1 350 у. о. до вже понесених у минулому періоді 3 525 у.о., ми одержимо загальну виробничу собівартість цих одиниць — 4 875 у.о. При цьому питома собівартість 20 000 одиниць становить приблизно 0,24 у.о. (4 875 у.о. / 20 000).

Крок 5. Звірка собівартості. Після завершення п'ятого кроку можна складати звіт про виробництво. Його представлено у табл. 2.3.3. Загальні витрати, віднесені на продукцію, становлять:

Собівартість випущеної продукції:
Незавершене виробництво на початок місяця	4 875 у. о.
Продукція, розпочата і завершена протягом періоду	8 100
Собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця	675
Усього обліковано витрат	13 650 у. о.
Загальні виробничі витрати, що підлягають обліку протягом періоду такі:
Незавершене виробництво на початок місяця	3 525 у.о.
Витрати, понесені протягом періоду	10 125
Всього витрат, що підлягають обліку	13 650 у. о.