Тема 6 методологія наукового дослідження

1. Поняття про методологію, метод, методику та стиль наукового мислення.

2. Класифікація методів наукового дослідження.

3. Структура та особливості загальнонаукових методів дослідження.

Методологія – філософське вчення про систему методів наукового пізнання та перетворення реальної дійсності, а також про застосування принципів, категорій, законів діалектики й науки для набуття нових знань.

Головна мета методології – вивчення засобів, методів та прийомів дослідження та досягнення завдань теоретичного та пізнавального характеру. Методологія розробляє стратегію пізнавальної та практичної діяльності.

Функції методології:

• спрямовує хід наукового дослідження за оптимальним шляхом;

• регулює застосування методів, засобів та прийомів пізнання;

• узагальнює результати наукового пізнання у різні форми;

• формує загальні принципи та методи наукових досліджень.

Наукове дослідження має свої ідеали та норми – сукупність певних цінностей, концептуальних та методологічних установок, що притаманні науці на конкретному історичному етапі її розвитку. Їх головне призначення – організація і регулювання наукового дослідження, орієнтація на більш ефективні шляхи й форми досягнення результатів.

Стиль наукового мислення – виражає загальноприйняті стереотипи інтелектуальної діяльності та являє собою єдність норм й ідеалів, що формуються на певному етапі розвитку науки. Сучасна наука виділяє три стилі наукового мислення – класичний, некласичний, постнекласичний.

Метод – система прийомів і принципів, що регулює практичну та пізнавальну діяльність. Основна функція метода – внутрішня організація и регулювання процесу пізнання.

Метод виявляється у сукупності правил, прийомів, способів, норм, принципів та вимог, які повинні орієнтувати дослідника на вирішення конкретного завдання. Кожний метод обумовлено своїм об’єктом дослідження.

Методи дослідження поділяються за такими ознаками:

• формальні та змістовні;

• теоретичні та емпіричні;

• фундаментальні та прикладні;

• методи дослідження та методи викладення;

• методи природознавства та методи соціогуманітарнихнаук;

• кількісні та якісні;

• за ступенем загальності та сферою використання.

За останньою ознакою методи поділяються на:

а) загальні філософські методи – система загальних універсальних принципів та прийомів, що має найбільш високий рівень абстрагування. Вони задають лише загальні рамки дослідження, його генеральну стратегію, але не замінюють спеціальних методів і прямо не визначають кінцевий результат пізнання;

б) загальнонаукові методи – виступають як проміжна методологія між філософією і фундаментальними положеннями спеціальних наук; до загальнонаукових понять відносять такі: система, елемент, функція, структура, модель, інформація, вірогідність, оптимальність тощо.

в) конкретнонаукові методи –сукупність методів, принципів і прийомів дослідження, що використовуються в конкретних науках в залежності від їх об’єкту дослідження;

г) дисциплінарні методи – система прийомів і принципів, що застосовуються в конкретній дисципліні або виникають на стику наук.

д) методи міждисциплінарних досліджень – сукупність інтегральних способів, що виникають при поєднанні елементів різних рівнів методології та спрямованих на вирішення комплексних наукових задач.

Розглянемо більш докладно структуру та зміст загальнонаукових методів та прийомів пізнання.

1. Методи емпіричного дослідження:

• спостереження – цілеспрямоване, систематичне, активне вивчення предметів та явищ реальної дійсності, що знаходяться в природному стані або в умовах наукового експерименту;

• експеримент – активне та цілеспрямоване втручання суб’єкта в процес наукового пізнання шляхом створення умов, що контролюються та регулюються; це дозволяє визначати певні властивості, зв’язки та багаторазово їх відтворювати;

• порівняння – визначення схожості та відміни предметів та явищ реальної дійсності, що дозволяє виявити кількісні та якісні характеристики об’єктів, класифікувати їх, оцінювати та упорядковувати;

• вимірювання – фіксація та реєстрація кількісних характеристик об’єкту за допомогою різних вимірювальних пристроїв та апаратів.

2. Загальнологічні методи наукового дослідження:

• аналіз – уявне роз’єднання об’єкта на складові елементи для вивчення його структури, певних ознак, властивостей, внутрішніх зв’язків та відносин;

• синтез – уявне з’єднання складових елементів, властивостей, зв’язків об’єкта, що були роз’єднані в процесі аналізу, та вивчення цього об’єкта як єдиного цілого;

• індукція – одержання загального правила із одиничних суджень, тобто для одержання знань про якийсь клас предметів необхідно досліджувати окремі предмети цього класу, знайти в них загальні істотні ознаки, які і стануть основою висновків про загальну ознаку, властиву даному класу предметів;

• дедукція – виведення нових положень суто логічним шляхом із попередніх положень, тобто знання про предмет класу виводиться із знання загальних властивостей всього класу;

• абстрагування – уявне відвернення від несуттєвих властивостей, зв’язків, відносин з одночасним уявним виокремленням і вивченням суттєвих сторін, властивостей, зв’язків, які цікавлять дослідника;

• узагальнення – логічний процес та результат уявного переходу від одиничного к загальному, від менш загального к більш загальному; що дозволяє проникати в суть явищ;

• аналогія – від схожості об’єктів даного класу в одних ознаках приходять до висновку про їх схожість в інших ознаках;

• імовірнісні (статистичні) методи – вивчення впливу багатьох випадкових чинників та виявлення стійких тенденцій розвитку об’єкту;

• системний метод – сукупність загальнонаукових методологічних принципів і способів дослідження, в основі яких лежить орієнтація на розкриття цілісності об’єкту як системи.

Загальні вимоги системного методу:

• вивчення залежності кожного елементу від його місця і функцій в системі з урахуванням емерджентних властивостей (властивості цілого не можливо зводити до суми властивостей його елементів);

• аналіз того, наскільки поведінка системи обумовлена особливостями її окремих елементів, а також властивостями її структури;

• дослідження механізму взаємозалежності й взаємодії системи та середовища;

• вивчення характеру ієрархічності, притаманного даній системі;

• забезпечення множинного опису з метою розгляду різних аспектів системи;

• урахування динамічних аспектів системи, дослідження її як цілісності, що розвивається.

Розвиток нелінійних та імовірнісних аспектів системного методу спричинив виникнення та поширення в сучасній науковій методології синергетичного методу. Синергетика – загальнонаукова теорія самоорганізації, що зорієнтована на пошук законів еволюції складних відкритих нерівноважних нелінійних систем будь-якої природи – фізичних, хімічних, біологічних, соціальних, економічних тощо. Явище самоорганізації полягає в формуванні впорядкованих макроскопічних структур за рахунок колективної взаємодії мікроскопічних елементів.

Завдання багатьох наук, в тому числі економічних, полягає в організації та управлінні синергетичними ефектами, тобто ефектами, які виникають за умов спільних дій відносно незалежних підсистем і елементів системи і є вищими за суму ефектів, отриманих від незалежно діючих структур системи.

3. Методи теоретичного дослідження:

• моделювання – вивчення об’єкту (оригіналу) відбувається шляхом створення його копії (моделі), яка потім й використовується для дослідження характеристик та властивостей оригіналу;

• формалізація – відвернення від конкретного змісту явищ та дослідження їх форм, що виражені за допомогою знаково-символьних систем;

• ідеалізація – уявне конструювання понять про неіснуючі об’єкти, але ті, що мають прообрази в реальній дійсності;

• аксіоматичний метод – побудова наукової теорії за допомогою певних вихідних положень (аксіом), з котрих усі інші твердження виводять логічним шляхом;

• історичний метод – дослідження виникнення, формування й розвитку процесів та подій у хронологічный послідовності з метою вивчення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей і протиріч;

• сходження від абстрактного до конкретного – просування теоретичної думки до більш повного, всебічного та цілісного відтворення предмету.

Контрольні питання:

1. Чим відрізняються поняття методології, методу та методики?

2. Сутність понять аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії.

3. Сутність понять моделювання й абстрагування.

4. В чому сутність системного та синергетичного методів дослідження?

5. Яка різниця між спостереженням і експериментом?

6. Приведіть приклади використання різних методів пізнання в економічних дослідженнях.

Рекомендована література до теми 6:

• Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2002. - 216 с.

• Белый Й.В., Власов К.П., Клепиков В.Б. Основы научных исследований и технического творчества. – Харків: Вища шк., 1989. – 200 с.

• Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження. - Львів: Світ, 2001.- 416 с.

• Грищенко І.М., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. посібник. - К.: Київ. НАУ. Торг.-екон. ун-т, 2001. - 186 с.

• Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учеб. пособие/ Под ред. А.А. Лудченко. - К.: О-во "Знання", КОО, 2000. - 114 с.