Тема 5 етапи наукового дослідження

1. Постановка наукової проблеми.

2. Вибір і формулювання теми та завдань дослідження.

3. Обґрунтування наукової гіпотези.

4. Наукова теорія.

5. Впровадження та ефективність НДР.

Сполучною ланкою між емпіричним і теоретичним етапами дослідження є постановка наукової проблеми.

В процесі наукового пізнання виникають так звані проблемні ситуації, коли рівень і понятійний апарат існуючого знання виявляється недостатнім для вирішення нових задач. Усвідомлення суперечності між обмеженістю існуючого наукового знання та потребами його подальшого розвитку приводить до постановки нових наукових проблем. Будь-яка наукова проблема відрізняється від простого питання тим, що відповідь на неї неможливо знайти шляхом переробки наявної інформації. Вирішення проблеми завжди потребує вихід за межі відомого.

Поставити наукову проблему – це значить:

- відокремити відомі та невідомі факти, ті, що відповідають теорії та ті, що суперечать їй;

- сформулювати питання, що виражає основну суть проблеми, обґрунтувати його правильність та важливість для науки й практики;

- намітити конкретні завдання, послідовність та методи їх вирішення.

Вибір і постановка наукової проблеми залежить від низки об’єктивних та суб’єктивних факторів: рівня та стану знань у певної галузі науки; потреби суспільної практики та теорії, наявність спеціальної техніки та методик дослідження; зацікавленість вченого або наукового колективу у цій проблемі, оригінальність наукового замислу.

Після постановки проблеми необхідно розробити структуру проблеми, тобто виділити теми, підтеми та питання.

Тема – це наукове завдання, що охоплює певну область наукового дослідження. Вона базується на багатьох дослідницьких питаннях.

Тема повинна відповідати таким вимогам:

- бути актуальною, тобто важливою та такою, що потребує розв’язання у теперішній час;

- вирішувати нове наукове завдання, тобто тема у такій постановці ніколи не розроблялася і не розробляється у теперішній час;

- бути економічно ефективною (для прикладних досліджень) або значимою (для теоретичних досліджень);

- відповідати профілю наукового колективу;

- результати дослідження за темою можливо отримати та впровадити у виробничих умовах в плановий термін.

Початком теоретичної стадії дослідження є висування та обґрунтування наукової гіпотези. Вона повинна дати пробне вирішення проблеми.

Гіпотеза – це форма розвитку знання, що містить науково обґрунтоване припущення про причини явища. Гіпотетичне знання носить вірогідний характер, потребує обґрунтування та перевірки на практиці.

Гіпотеза виступає у двох основних значеннях:

як форма теоретичного знання, вона повинна відповідати установленим науковим законам; узгоджуватися із фактичним матеріалом; бути простою, не містити зайвих припущень та суперечностей; повинна припускати можливості її підтвердження або спростування.

як метод розвитку науково-теоретичного знання, вона проходить наступні етапи:

- спроба пояснити явище на основі вже відомих теорій і законів;

- висунення догадки про причини та закономірності явища, його властивості та зв’язки, про його виникнення та розвиток;

- оцінка ефективності висунутих пропозицій і відбір з цієї множини найбільш вірогідного;

- розгортання висунутого припущення у цілісну систему знання та дедуктивне виведення з нього висновків для їх подальшої емпіричної перевірки;

- експериментальна перевірка висновків.

Гіпотеза, що узгоджується з множиною різноманітних спостережень, стає теорією.

Наукова теорія – найбільш розвинута форма наукового знання, цілісна система істинних, перевірених практикою знань, що відбиває закономірні суттєві властивості й зв’язки реального світу.

Виникнення теорії означає не просто кількісний приріст знань, а їх якісне зростання, перехід до нового, більш глибокого розуміння сутності явищ та речей, що вивчаються.

Як складна структура, теорія містить такі елементи:

- вихідні положення – фундаментальні поняття, принципи, закони, рівняння, аксіоми;

- ідеалізований об’єкт – абстрактна модель суттєвих властивостей та зв’язків речей, що вивчаються; виступає як модель певного фрагменту реальності та містить конкретну програму дослідження;

- логіка теорії – сукупність певних правил та способів доказу, спрямованих на прояснення структури готового знання, на опис його формальних зв’язків та елементів;

- сукупність законів та стверджень, що виведено як висновки основних положень теорії;

- філософські установки, ціннісні та соціокультурні засади.

Важливим завданням наукового дослідження є відкриття законів, що відбивають сутність об’єкту, що вивчається, у всій його повноті, цілісності й конкретності. Закони виражаються у відповідних поняттях, ідеях, принципах, теоріях.

Закон – вираження об’єктивних, суттєвих, необхідних, внутрішніх, сталих зв’язків між явищами та процесами реальної дійсності.

Наукова теорія виконує такі функції:

синтетична – теорія об’єднує, синтезує достовірні знання в єдину цілісну систему;

пояснювальна – на основі пізнаних об’єктивних законів теорія пояснює явища своєї предметної області, тобто виявляє причинно-наслідкові та інші залежності, суттєві характеристики та властивості явищ, їх виникнення та розвиток, а також систему суперечностей;

світоглядна та методологічна – теорія є важним засобом досягнення нового знання, у тому числі формулюючи різні методи, способи та прийоми дослідницької діяльності;

передбачувальна – на основі теоретичних уявлень робляться висновки про існування раніше невідомих фактів, об’єктів або їх властивостей, зв’язків між явищами та предметами.

практична – кінцеве призначення будь-якої теорії є впровадження у практику, а також у наукові дослідження інших галузей.

При виборі теорії слід використовувати критерій відносної припустимості, тобто вибирається теорія, що:

- подає найбільшу кількість інформації та має більш глибокий зміст;

- є логічно більш суворою;

- має більшу пояснювальну та прогностичну силу;

- може бути більш суворо перевірена шляхом порівняння передбачених фактів із спостереженнями.

Заключним етапом науково-дослідних робот є їх впровадження у виробництво. Це означає передачу наукової продукції виробництву в зручній формі, що забезпечує економічний ефект. Наукова продукція передається у вигляді звітів, інструкцій, технічних проектів, технічних умов, методичних положень та методичних рекомендацій.

Процес впровадження складається з двох етапів: дослідно-виробниче впровадження (або апробація) та серійне впровадження.

Після впровадження наукових та конструкторських розробок у виробництво складається пояснювальна записка, до якої додаються акти впровадження, акти експлуатаційних випробувань, розрахунки економічного ефекту, довідки про річні обсяги впровадження, про вплив на собівартість продукції, протоколи дольової участі організацій у розробці та впровадженні, розрахунок фондів економічного стимулювання тощо.

Економічна ефективність наукових досліджень полягає у зниженні витрат суспільної праці на виробництво продукції у тій галузі, де впроваджуються закінчені науково-дослідні роботи, а також більш економне проведення самих НДР.

Для оцінки ефективності досліджень використовують різні критерії, що характеризують ступінь їх результативності.

Для фундаментальних теоретичних досліджень трудно оцінити кількісні показники ефективності, тому використовують якісні критерії: можливість широкого застосування результатів досліджень в інших сферах науки, новизна явищ, що сприяє розвитку актуальних досліджень, суттєвий внесок в обороноздатність країни, пріоритет вітчизняної науки, її престиж та міжнародне визнання робіт, фундаментальні монографії за темою та їх цитування.

Ефективність прикладних досліджень оцінюється кількісними критеріями: публікаційний (сумарна кількість друкованих праць, їх загальний обсяг, кількість монографій та навчальних посібників), економічний (виробіток за кошторисною вартістю НДР), новизна розробок (кількість патентів та авторських свідоцтв), кількість посилань на праці вченого.

Ефективність роботи наукової групи або колективу оцінюється за такими критеріями: середньорічний виробіток НДР, кількість впроваджених тем і питома вага впроваджених тем у загальній кількості тем, що досліджуються, економічна ефективність від впровадження НДР (відношення ефекту від впровадження теми до затрат на її виконання та впровадження), рівень новизни досліджень і розробок, кількість проданих ліцензій та валютна виручка.

Розрізняють три види ефекту: попередній (визначається при обґрунтуванні теми дослідження), очікуваний (визначається в процесі виконання НДР), фактичний (розраховується після впровадження наукових розробок у виробництво).

.

Контрольні питання:

1. Яка різниця між поняттями наукового напряму і теми наукового дослідження?

2. Чим обумовлюється актуальність наукового дослідження?

3. Сутність наукової гіпотези і її роль в науковому дослідженні.

4. Охарактеризуйте сутність та функції наукової теорії. Приведіть приклади економічних теорій, що Ви вивчали у базових економічних науках.

5. Якими методами можна розрахувати економічний ефект від впровадження результатів НДР?

Рекомендована література до теми 5:

• Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2002. - 216 с.

• Грищенко І.М., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. посібник. - К.: Київ. НАУ. Торг.-екон. ун-т, 2001. - 186 с.

• Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учеб. пособие/ Под ред. А.А. Лудченко. - К.: О-во "Знання", КОО, 2000. - 114 с.

• Основы научных исследований/ Под ред. В.И., Крутова, В.В. Попова. – М.: Высш. шк., 1989. – 400 с.