Тема 2 управління науковою діяльністю

1. Державне регулювання науковою діяльністю.

2. Наукові кадри.

3. Наукові організації.

Для управління розвитком науки і техніки в умовах прискорення НТП потрібно мати уявлення про можливі шляхи розвитку в майбутньому і оцінювати їх ефективність, що обумовлює необхідність науково обґрунтованих прогнозів. Наукове прогнозування є засобом розробки науково-технічної і економічної політики держави, важливим інструментом підготовки інформації для прийняття рішень.

Державна науково-технічна політика – це складова соціально-економічної політики України, яка визначає основні цілі, напрямки, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічної сфері. Вона формується таким чином, щоб у першу чергу забезпечувати розвиток найбільш перспективних наукових досліджень.

У плануванні науково-технічної діяльності можна виділити два головних напрями. Перший – реалізація наукових і технічних знань шляхом виробництва і широкого використання на практиці прогресивної техніки, технології, методів організації виробництва і праці, вдосконалення виробництва та підвищення його технічного рівня, покращення техніко-економічних показників роботи підприємств і галузей. Другим напрямом є планування розвитку науки і техніки, що охоплює всі ланки загальної системи „наука – техніка – виробництво”.

Державне регулювання наукової та науково-технічної діяльності провадять за допомогою таких форм і методів: визначення державних пріоритетів розвитку науки і техніки, формування і реалізація національних, державних та міждержавних науково-технічних програм, формування і розміщення державного замовлення, бюджетне фінансування певних видів науково-технічної діяльності, проведення державної науково-технічної експертизи, створення системи науково-технічної інформації, ведення патентно-ліцензійної діяльності, формування та заохочення науково-технічних кадрів.

Кваліфікація наукових та науково-педагогічних кадрів визначається за обсягом знань та вагомістю наукових праць. Офіційним свідченням наукової кваліфікації є наукові ступені та вчені звання, які присвоюються Вищою атестаційною комісією України.

В Україні встановлені наукові ступені доктора і кандидата наук та вчені звання професора, доцента, старшого наукового співробітника, асистента та молодшого наукового співробітника.

Наукові ступені присуджуються особам, які мають глибокі фахові знання, наукові досягнення у певній галузі науки та захистили відповідні дисертації.

Кандидатська дисертація є закінченої науково-дослідною роботою, що містить нове вирішення актуального наукового завдання й має істотне значення для відповідної галузі знання.

Докторська дисертація містить обґрунтування наукових положень, сукупність яких можна кваліфікувати як новий перспективний напрямок у відповідній галузі науки або здійснене теоретичне узагальнення та вирішення вагомої наукової проблеми, що має важливе економічне та соціально-культурне значення.

Дисертації захищаються у спеціалізованих радах при вищих навчальних або науково-дослідних закладах та підтверджуються рішенням Президії Вищої атестаційної комісії.

Присвоєння вчених звань пов’язане із виконанням науково-педагогічної та науково-дослідної роботи.

Існують також вищі академічні звання. Видатні вчені різних галузей науки та техніки удостоюються звання академіка і члена-кореспондента Національної академії наук України шляхом обрання до складу її дійсних членів та членів-кореспондентів.

Основною формою підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів є аспірантура, яка організовується при ВНЗ і науково-дослідних організаціях.

Вищим науковим закладом країни та головним центром теоретичних досліджень є Національна академія наук (НАН) України. Вона об’єднує основні сфери знань і відповідні наукові заклади; визначає стратегію наукового пошуку, об’єднує зусилля вчених щодо розвитку важливих напрямків знання.

Існують також галузеві академії міністерств, які є вищими науковими закладами окремих галузей науки (наприклад, Академія медичних наук України, Академія економічних наук України).

Різноманітні наукові дослідження здійснюються у галузевих та промислових інститутах, на кафедрах вищих навчальних закладів, у проблемних та галузевих лабораторіях.

Контрольні питання:

1. Сутність, мета та завдання державного регулювання наукової діяльності.

2. Система підготовки і атестації наукових кадрів вищої кваліфікації.

3. Яка різниця між науковим ступенем і вченим званням?

4. Як можна охарактеризувати організаційну структуру науки в Україні?

Рекомендована література до теми 2:

• Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність”// Відомості Верховної Ради України. 1999. № 2-3.

• Грищенко І.М., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. посібник. - К.: Київ. НАУ. Торг.-екон. ун-т, 2001. - 186 с.

• Основы научных исследований/ Под ред. В.И., Крутова, В.В. Попова. – М.: Высш. шк., 1989. – 400 с.

• Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. - К.: Вища шк., 1997. - 271 с.