3.1. Історія програмно-цільового методу планування.

В західних країнах програмно-цільовий метод використовується як ефективний інструмент розподілу бюджетних ресурсів для задоволення державних потреб. Цей метод дає змогу встановлювати чіткі пріоритети в рамках наявних ресурсів та звітувати перед платниками податків про ефективність виконання державних послуг.

Програмно-цільовий метод поширився спочатку у приватному секторі економіки розвинених країн. Аби відстежити чіткий зв’язок між ефективністю діяльності виробничих компаній і консолідованим фінансовими ресурсами, керівництво згрупувало подібні послуги у конкретні програми. Кошти, що виділялися у державному секторі, потребували не меншої уваги. Платники податків, які «інвестують» свої податкові відрахування у державні програми, завжди розраховують на те, що найвагоміші результати будуть досягнуті за рахунок менших витрат.

В 1907 розі приватна організація «Нью-Йоркське бюро досліджень» опублікувала працю «Складання муніципального бюджету», в якій розглядалися такі елементи державного управління, як планування, складання програм та аналіз результативності. Опублікований у 1916 році урядовий документ «Елементи складання бюджету штату» зробив значний внесок у розробку бюджетування штатів США, оскільки мав на меті привнести у державні організації бюджетної сфери практичні прийоми зіставлення витрат та результатів, що застосовувалися у підприємницькому секторі. Фінансова криза 30-х років XX століття, пов’язана з початком «великої депресії», ще раз підкреслила значення результативного бюджетного планування. У 40-х роках минулого століття Комісія з організації законодавчої гілки США рекомендувала федеральному уряду ухвалити бюджет у розрізі функцій, напрямків діяльності та програм, який вона назвала «Бюджетна результативність». Неспроможність тогочасних бюджетів проблеми ефективного довгострокового планування, передусім у галузі озброєння, спонукала науково-дослідні корпорації США у середині 50-х років минулого століття вивчати нетрадиційні бюджетні ідеї, зокрема проводити поглибленіші дослідження щодо застосування програмно-цільового методу планування у бюджетному процесі.

Уперше програмно-цільовий метод до складання бюджету було застосовано у Міністерстві обороги Сполучених Штатів Америки в середині 1960-х років міністром Робертом Макнамарою, який ознайомився з особливостями цього методу в автомобілебудівній компанії «Ford». У Міністерстві оборони США програмно-цільовий метод формування бюджету дістав назву»Система планування – програмування – бюджетування». З огляду на те, що за цією методологією значна увага приділяється результативності бюджетних програм, цей підхід інколи називають «програмно – результативним бюджетуванням». Цей підхід настільки сподобався тогочасному Президенту США Ліндону Джонсону, що він наказав усім іншим міністерствам федерального уряду перейняти його. За 1960 – 1970 роки концепція програмного бюджетування охопила всі урядові рівні США, й нині цей метод застосовується більшість урядів штатів і муніципалітетів.

Поступово практика застосування програмно-цільового методу складання бюджету поширилася на цілу низку інших країн. Канада й більшість країн Європейського союзу активно практикують програмно-цільовий метод складання бюджету. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу іншим країнам саме у формі програм, після здійснення яких ЄС прагне бачити досягнення конкретних результатів.^{[9, С. 38.]}

Дедалі більше дослідників схиляється до думки, що найпрогресивнішими в плані застосування програмно-цільового методу складання бюджету є Австралія та Нова Зеландія. З регулярних бюджетних звітів, що видаються цими двома країнами, видно, що вони досягли вражаючого рівня відкритості й прозорості діяльності урядових структур та результатів, які при цьому досягаються. Саме їх досвід застосування програмно-цільового методу складання бюджету, в основі якого лежить абсолютно нова для України бюджетна філософія, часто ставлять за приклад для наслідування рештою країн світу.^{[5, С. 6.]}