2.2. Нормативно-правова база, та учасники бюджетного процесу.

Державне програмно-цільове планування є одним із методів бюджетного планування України, яке регулюється наступними нормативно правовими документами:

1. Конституція.У ній визначені основні підходи до фінансових, у тому числі і бюджетних питань, вказані окремі контрольні строки їх вирішення. Так, проект бюджету має бути поданий Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради до 15 вересня.

2. Бюджетний кодекс України.У цьому юридичному акті значна увага приділена процесам планування, зокрема дається перелік повноважень Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів та інших органів виконавчої влади державного і місцевого рівня, передбачена відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Чітко окреслені строки всіх чотирьох стадій бюджетного процесу на державному і місцевому рівнях, визначено механізм проходження проекту Закону про Державний борг, а також порядок затвердження місцевих бюджетів. Значна увага приділена механізму міжбюджетних трансфертів за всіма їх напрямами.

3. Закони України.Окремі питання планування бюджетів урегульовані відповідними законами. Так, з 26 квітня 2000 р. набув чинності закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку», де передбачені механізми розроблення цих програм, що мають бути основою для річних бюджетів. Конкретні повноваження державних органів, які причетні до планування, передбачені законами, що регулюють їхню діяльність.

У Бюджетному кодексі передбачає відповідна процедура експертизи, які впливають на дохідну та видаткову частину бюджетів.

Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та/або видаткову частину бюджетів та виконання Закону про Державний бюджет України у поточний бюджетний період.

Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроект на дохідну та/або видаткову частину бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточний чи наступний бюджетний періоди призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, суб’єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків. Жодна з таких змін не має призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких установлено Законом про Державний бюджет України. При цьому:

• законопроекти, які згідно з експертним висновком та рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на дохідну та/або видаткову частину бюджетів, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом Верховної ради України;

• законопроекти, які згідно з експертним висновком та відповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету впливають на дохідну чи видаткову частини бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на доходну чи видаткову частини бюджетів та для пропозиції щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів і передає комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності.

Закони України, які впливають на формування дохідної та видаткової частини бюджетів, мають бути опубліковані до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому випадку норми відповідних законів, що впливають на формування дохідної та/або видаткової частин бюджетів, застосовується не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

4. Пропозиції Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики. Верховна Рада розробляє відповідні пропозиції, де відображена позиція депутатських груп і фракцій з основних питань бюджетної політики, яка розробляється Кабінетом Міністрів України.

5. Укази Президента.Вони регламентують окремі поточні питання, що мають державну вагу і мають підтримуватись державою. Так, Указ Президента України від 23 січня 2001 р. № 35/2001 «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні» передбачає щорічне виділення коштів на цю програму з Державного бюджету.

6. Щорічне Постання Президента України до Верховної Ради.Це конституційне право Президента України, і вперше в 2001 р. його послання було присвячене бюджетним питанням: «Про основні напрями бюджетної політики на 2002 р.».

7. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів.Цими актами регламентують механізм бюджетних процесів. Так, Кабінет Міністрів прийняв постанову від 29 грудня 2000 р. № 1932 «про затвердження порядку розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій, вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів на 2001 рік», де передбачені формули, за якими здійснюється відповідні розрахунки.

Згідно з Бюджетним кодексом Кабінет Міністрів розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

8. Інші акти державних і місцевих органів влади.Це можуть бути правила складання і виконання бюджету, бюджетна класифікація, інструкції міністерств і відомств, бюджетні регламенти, які затверджуються органами місцевого самоврядування.

9. Державні Програми економічного і соціального розвитку.Основні програми такі:

• Проект Прогнозу економічного і соціального розвитку України до 2000 і 2010 рр.;

• Україна: поступ у ХХІ ст.. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр.;

• Основні напрями соціальної політики на період до 2004 р.;

• Галузеві програми;

• Програми міжнародного співробітництва.

На загальному рівні в бюджетному плануванні беруть участь міжнародні фінансові інституції, зарубіжні консультанти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, вісі міністерства та відомства, відповідні комітети верховної ради України, окремі депутати та громадські організації.

На місцевому рівні відповідну участь беруть структурні підрозділи органів законодавчої та виконавчої влади, депутати, наукові, громадські діячі.

Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначенні Конституцією України та іншими правовими актами.

Найбільш вагомі повноваження основних учасників бюджетного процесу.

Президент України:

1. Підписує Закон Про Державний бюджет України на (бюджетний) рік.

2. У разі незгоди із Законом про Державний бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето.

3. Вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.

4. Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу.

5. Видає укази, які можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.

Верховна Рада України:

1. Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у Бюджетному кодексі.

2. Приймає постанову про схвалення або до відома Основних напрямів бюджетної політики.

3. Розглядає проект бюджету в трьох читаннях.

4. Ухвалює Закон про Державний бюджет України.

5. Вносить зміни і доповнення в Закон про Державний бюджет України.

6. Розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

Кабінет Верховної Ради з питань бюджету:

Бере участь практично в усіх стадіях бюджетного процесу, а саме:

Розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;

• Бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозиції, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;

• Розглядає звіт про проведенні таємні видатки;

• Розглядає ситуацію, пов’язану із перевиконанням доходної частини Державного бюджету;

• Готує співдоповідь, з якою виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету України.

Рахункова палата:

1. Здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету.

2. Після закінчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету.

3. Здійснює контроль за проведенням таємних видатків.

4. Готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, - про виконання Державного бюджету.

Кабінет Міністрів України:

1. Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

2. Розробляє проект Закону про Державний бюджет.

3. Доопрацьовує проект Закону про Державний бюджет України після першого та другого читання у Верховній Раді.

4. Приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету.

5. Забезпечує виконання Державного бюджету України.

6. Подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді.

7. Доводить до відома міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансферів, текстові статті).

Міністерство фінансів:

1. Погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов’язань.

2. Розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

3. Проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процесу.

4. Визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, і розробляє пропозиції щодо проекту Державного бюджету.

5. У період підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

6. Подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України.

7. Допрацьовує проект Державного бюджету після першого та другого читання у Верховній Раді України.

8. Здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу.

9. Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України.

10. Здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету протягом поточного бюджетного року.

11. Установлює факт перевиконання дохідної частини бюджету.

12. При суттєвому невиконанні (більш ніж 15%) доходів бюджету готує пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет.

13. Здійснює контроль (разом з Рахунковою палатою) за проведенням таємних видатків.

14. Доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

15. Забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

Державне казначейство:

1. Визначає (за погодженням із Міністерством фінансів) Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активні і фінансові зобов’язання держави.

2 Здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів.

3. Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

4. Контролює бюджетні повноваження при зарахуванні надходжень, прийняті зобов’язань та проведені платежів.

5. Веде бухгалтерській облік та складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

6. Здійснює безспірне списання коштів з рахунків згідно з порядком, установленим бюджетним кодексом та іншими юридичними актами.

Розпорядники бюджетних коштів:

1.На підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому органові.

2. Отримують бюджетні призначення і доводять у встановленому порядку до розпорядників нижчого рівня.

3. Головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня.

4. Головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня.

Національний банк України:

Подає до Верховної Ради та кабінету Міністрів:

• Проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний рік.

• Проект кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюджетний рік.

Державні органи місцевого рівня:

1. Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києва та Севастополя подають відповідно районим чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

3. Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи рад готують проект рішень про відповідні місцеві бюджети.

4. Верховна Рада АРК, та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

5. Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.