Показники результативності виконання бюджетних програм у галузі охорони здоров’я.

№	Показники	Зміст показників
1	Показники затрат	Чисельність працівників галузей (за категоріями);
		Кількість медичних установ (за типами);
		Кількість хворих, що перебуває на стаціонарному лікуванні;
2	Показники продукту	Кількість відвідувачів поліклінік амбулаторій;
		Кількість амбулаторних візитів;
		Кількість хворих;
3	Показники ефективності	Кількість пацієнтів на одного лікаря;
		Вартість ліжко-дня;
		Середня кількість днів перебування у лікарні;
4	Показники результату	Рівень виліковності хвороб;
		Рівень захворюваності (за віковою структурою);
		Рівень смертності;
		Прогнозна тривалість життя.

Слід зауважити, що розробляння системи показників виконання програм залишається актуальною проблемою для виконавців таких програм. Потребує удосконалення відповідна система показників для виконання кожної із завдань програми.^{[11, С. 20]}

Починаючи з 2004 року здійснюється впровадження програмно-цільового методу другого етапу, що передбачає:

• запровадження складання паспортів бюджетних програм;

• перегляд бюджетних програм, удосконалення їхньої структури і чітке визначення напрямів діяльності у межах однієї бюджетної програми;

• перехід до поглибленого середньострокового бюджетного планування, насамперед розроблення процедури прогнозування видатків на конкретні бюджетні програми на майбутній період;

• застосування програмно-цільового методу у формуванні й виконанні місцевих бюджетів.^{[11,С. 35]}

Паспорт бюджетних програм є одним із важливих елементів програмно-цільового методу – це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету завдання, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики, на підставі яких здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми. Паспорти бюджетних програм складаються головними розпорядниками бюджетних коштів Державного бюджету України, починаючи з 2004 року. Їхнє формування кожною бюджетною програмою починається на етапі складання проекту Державного бюджету України, потім за результатами виконання головний розпорядник складає інформацію про виконання паспортів бюджетних програм, разом зі статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю за відповідний звітний період є підставою для визначення фактичних результатів показників та аналізу ефективності виконання кожної бюджетної програми, що підлягають врахуванню при ухваленні рішення щодо її подальшого фінансування в наступних бюджетних періодах.^{[9, С. 38]}

Згідно з концепцією застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі запроваджується середньострокове бюджетне планування з метою:

• поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблення узгоджених і реалістичних прогнозів ресурсів;

• визначення загальних цілей бюджетної політики й відкритість у їхньому досягненні;

• запровадження чітких пріоритетів змін у сфері державних видатків;

• забезпечення можливостей ініціювання змін бюджетної політики і механізмів контрою за їхньою реалізацією;

• удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на досягнення стратегічних пріоритетів, як за функціями, так і між відповідними функціями;

• підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне й раціональне використання бюджетних коштів;

• посилення загального бюджетного контролю.

Загалом середньострокове прогнозування видатків відбувається на двох рівнях:

1. прогнозування безпосереднього здійснює центральний орган виконавчої влади, який відповідає за підготовку проекту бюджету;

2. інші центральні органи виконавчої влади.

Планування політики у сфері бюджетних видатків на макрорівні здійснює Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади, відповідальний за формування пропозицій проекту бюджету на наступний період.

На початку бюджетного циклу Міністерство економіки України розроблює попередній прогноз макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні три роки. На підставі цього прогнозу, вимог чинного законодавства, очікуваного виконання державного і місцевих бюджетів у поточному році Міністерство фінансів розробляє попередній прогноз на плановий і наступні роки доходів державного і місцевих бюджетів у розрізі податків і зборів, прогноз надходжень від приватизації державного майна, прогноз платежів з обслуговування й погашення внутрішнього і зовнішнього боргу.

На підставі попереднього прогнозного обсягу ресурсів бюджету на плановий і наступні роки розробляється варіанти пропозицій щодо збалансування бюджету на цей період та пропозицій щодо розподілу бюджетних ресурсів. На основі уточненого прогнозу надходжень і отриманої від головних розпорядників інформації розробляються попередні показники граничних видатків державного бюджету на плановий і наступні роки. Відповідними управліннями Міністерства фінансів здійснюється попередньо погоджений розподіл видатків державного бюджету на плановий і три наступні роки в розрізі головних розпорядників і окремих бюджетних програм.

На цьому етапі впровадження середньострокового планування головні розпорядники бюджетних коштів не беруть участі у розробленні середньострокових прогнозів видатків на виконання програм. На рівні головних розпорядників планування здійснюється кошторисним методом строком на один рік. Остаточне формування кошторисів здійснюється на підставі лімітної довідки про асигнування з бюджету, яку Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників. Невід’ємною частиною кошторису є план асигнувань із загального фонду бюджету установи. Він являє собою щомісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, і регламентує взяття установою зобов’язань протягом року, хоча теоретично фінансові зобов’язання бюджетних установ можуть мати довгостроковий характер (на підставі довгострокових контрактів, договорів).^{[8, С. 98]}

Середньострокове бюджетне планування є необхідним елементом впровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Перехід до середньострокового бюджетного планування дасть учасникам бюджетного процесу можливість узгодити свої стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними коштами як у рамках підготовки проекту бюджету на відповідний рік, так і на наступні періоди, що сприятиме переходу до формування довгострокової бюджетної політики.