- •1.1. Сутність програмно-цільового методу планування, цільові комплексні програми.
- •1.2. Класифікація цкп.
- •1.3. Етапи програмно-цільового планування.
- •1.4. Контроль за реалізацією заходів цкп.
- •2.1. Впровадження та застосування програмно цільового методу формування бюджету на Україні.
- •Показники результативності виконання бюджетних програм у галузі охорони здоров’я.
- •2.2. Нормативно-правова база, та учасники бюджетного процесу.
- •2.3. Результати виконання бюджетних програм в сфері загальнодержавного планування.
- •3.1. Історія програмно-цільового методу планування.
- •3.2. Світовий досвід застосування державного програмно цільового методу планування.
- •4.1. Основні рекомендації на шляху реалізації принципів програмно цільового методу планування в Україні.
- •4.2. Удосконалення процесу використання державного програмно-цільового планування.
- •Висновок
- •Етапи розробки та реалізації цкп
- •Етапи контролю
- •Використання бюджетних коштів в розрізі бюджетних програм загальнодержавного планування
4.1. Основні рекомендації на шляху реалізації принципів програмно цільового методу планування в Україні.
1. Для успіху ПЦМ необхідна підтримка усіма зацікавленими сторонами. Загалом процес реалізації всіх елементів ПЦМ триває 4 – 8 років. Із плином часу він скорочується шляхом застосування нових методів і технологій, які базуються на практичному досвіді. Запорукою успіху такої діяльності на рівні місцевого самоврядування в Україні є підтримка з боку органів місцевого самоврядування.
Важлива умова досягнення конкретних цілей – завоювання довіри органів управління місцевого самоврядування з боку територіальних громад. Необхідно доводити до кінцевої мети обговорену й підтриману виборцями (територіальною громадою) програму, адже це є фактором довіри до влади.
2. ПЦМ має розглядатися у стратегічному контексті: як план, а ще більше – як управління. Пріоритети повинні бути чітко визначенні та відігравати провідну роль у розподілі ресурсів. У багатьох органах місцевого самоврядування перехід до ПЦМ був спрощений чітким і правильно підготовленим планом стратегічного управління. Ефективний процес складання бюджету потребує оцінки програм капіталовкладень у розрізі їхнього внеску в програмні операції.
При складанні бюджету за ПЦМ необхідно провести глибокий аналіз системи заходів (видів діяльності), для яких не лише використання бюджетних коштів, а й діяльності в цілому, хоча в кінцевому результаті отримаємо показники ефективності використання бюджетного фінансування.
3. При ПЦМ звертається увага на непродуктивні й не результативні програми, тому необхідна політична воля, щоб позбутися їх. Фінансові ресурси повинні переноситися на пріоритет ніші й продуктивніші цілі.
4. Для досягнення успіху ПЦМ треба поглиблювати адміністративні реформи. Щоб цей метод працював повноцінно, постійна увага має приділятися структурі організацій та їх діяльності. У випадку традиційної організаційної структури функція визначає форму, при організаційній структурі Ії застосуванням ПМЦ – форма обумовлює функцію.
5. ПЦМ передбачає жорсткість ресурсів і гнучкість потреб, вибір оптимального використання ресурсів для найпріоритетніших завдань.
Для цього під час планування місцевих бюджетів необхідно акцентувати увагу на таких питання, як:
можливість застосування не лише економічних категорій (статей витрат), а й урахування цілей, на які розпорядники бюджетних коштів потребують фінансування;
пошук нових резервів додаткових бюджетних надходжень;
можливість під час розгляду фінансовими органами проектів бюджетів надання місцевим радам повнішої оцінки спрямування коштів на визначенні цілі й висвітлення їхньої пріоритетності.
6. ПЦМ найкраще працює в умовах стабільної економічної системи. На жаль, мають місце використання ресурсів місцевого самоврядування установами вищого рівня без повернення боргу або пропонується менш прийнятна заміна.
7. Запровадження ПЦМ має стати гнучким процесом. Модель цього методу на національному рівні в такій самій формі не може бути застосована на регіональному чи міському рівнях. Упровадження ПЦМ завжди повинен трактуватися як динамічна структура, зміни й уточнення мають бути виправданими і своєчасними.[7, С. 35.]