ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………………..	3
Розділ 1. Теоретичні основи державного програмно-цільового планування ………..	5
1.1. Сутність програмно-цільового методу планування, цільові комплексні програми …………………………………………………………………………	5
1.2. Класифікація ЦКП ………………………………………………………….	5
1.3. Етапи програмно-цільового планування ………………………………….	6
Розділ 2. Застосування програмно-цільового планування в Україні. ………………..	13
2.1. Впровадження та застосування програмно-цільового методу формування бюджету на Україні ……………………………………………….	13
2.2. Нормативно-правова база, та учасники бюджетного процесу. ………….	24
2.3. Результати виконання бюджетних програм в сфері загальнодержавного планування.	30
Розділ 3. Закордонний досвід державного програмно-цільового методу планування. ………………………………………………………………………………	41
3.1. Історія програмно-цільового методу планування. ……………………….	41
3.2. Світовий досвід застосування державного програмно цільового методу планування. ……………………………………………………………………	42
Розділ 4. Рекомендації по удосконаленню процесу використання державного програмно-цільового методу планування. ……………………………………………	46
4.1. Основні рекомендації на шляху реалізації принципів програмно цільового методу планування в Україні. ………………………………………	46
4.2. Удосконалення процесу використання державного програмно-цільового планування. …………………………………………………………..	47
Висновок ………………………………………………………………………………..	49
Список використаної літератури ……………………………………………………….	50
Додатки …………………………………………………………………………………..	51

ВСТУП

Ефективне використання бюджетних коштів залишається однією із важливих проблем бюджету. Особливо актуальна ця проблема для України, яка здійснює бюджетну політику в умовах обмежених бюджетних ресурсів.

Першочергові завдання – визначення пріоритетів при розподілі фінансових ресурсів, джерел їхнього фінансування, контроль за цільовим, ефективним використанням бюджетних коштів розпорядниками. Для успішного виконання цих завдань переважна більшість, розвинених країн застосовує програмно-цільовий метод формування бюджету.

Програмно-цільовий метод спрямований на визначення першочергових цілей держави, складення програм для їхнього досягнення, забезпечення цих програм фінансовими ресурсами, оцінку ефективності використання бюджетних коштів у процесі виконання завдань програми.

Особливістю програмно-цільового методу є те, що бюджетні програми, які розробляються розпорядниками коштів, повинні відповідати стратегічним цілям держави і мати чітко визначену мету й завдання для кожного розпорядника, забезпечувати контроль за ефективним, цільовим використанням бюджетних коштів. Слід зауважити, що виконання бюджетних програм має чітко відповідати функціям, які здійснюють розпорядники коштів відповідно до законодавства. Значною перевагою бюджетних програм є можливість організації дієвого контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, визначення осіб, відповідних за виконання основних завдань програми.

Не менш важливим аспектом є оцінка виконання програми, тобто інформація про результати виконання основних завдань із реалізації програми, яка завершує управлінський цикл «планування – виконання – оцінка», допомагає керівництву приймати рішення про наступні кроки реалізації програми і визначати пріоритети. На основі оцінки виконання програм подається звітність про їх виконання та аналізуються результати діяльності розпорядника бюджетних коштів. Результати звітності про виконання програм повинні подаватися не лише керівниками відповідних установ, керівникам програм, а й представникам громадськості.

Не слід забувати, що програмно-цільовий метод – один із методів прогнозування й планування, що використовувався в умовах командно-адміністративної економіки. Проте на сьогодні відбулась його трансформація в напрямі забезпечення прозорості, ефективного спрямування засобів на вирішення визначних завдань, відповідальності, дотримання альтернативності.

Науковці стверджують, що програмно-цільовий метод у нових умовах залишається ефективним засобом управлінської діяльності. На їхню думку, переваги програмно-цільового методу зумовлені тим, що:

• програмний метод підвищує наукову і практичну обґрунтованість соціально-економічних та організаційних заходів, значно розширює коло учасників програми, повніше враховує їхні інтереси й потреби;

• програмний метод прозоріший для усіх суб’єктів господарювання, створює можливості для досягнення загальних цілей, об’єднання матеріальних та фінансових ресурсів суб’єктів різних форм власності, внаслідок чого дає змогу скорочувати строки досягнення кінцевих цілей програми, що є бажаним результатом як для окремих трудових колективів, так і для регіону в цілому;

• програмно-цільовий метод дає можливість місцевим органам виконавчої влади спрямувати спільні зусилля на цілеспрямоване розв’язання невідкладних економічних проблем, активно впливати на стабілізацію ситуації в соціально-економічній сфері.

На сьогодні програмно-цільовий метод успішно впроваджується в бюджетний процес з метою встановлення безпосереднього зв’язку між виділеними коштами з бюджету того чи іншого рівня та результатами їх використання.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1. Сутність програмно-цільового методу планування, цільові комплексні програми.

Наявність вад ринкового саморегулювання та вад державного втручання в економіку породжує складні соціально-економічні проблеми, вирішення яких пов’язане з використанням так званого програмно-цільового методу планування.

Використання програмно-цільового методу планування перед­бачає:

• визначення проблеми та формулювання цілей;

• розробку й реалізацію програми, спрямованої на досягнення цілей;

• систематичний контроль за якістю та результатами робіт, передбачених програмою;

• коригування заходів, спрямованих на реалізацію цілей.

Застосування програмно-цільового підходу зумовлене ба­гатьма факторами: наявністю незадоволеного попиту на продукцію (роботи, послуги); надмірними витратами ресурсів і, як наслідок, виникненням негативних зовнішніх ефектів (екстерналій); потребою в глибоких структурних перетвореннях; реакцією на політичний тиск або підприємницьку ініціати­ву і т. п.

Програмно-цільовий метод планування реалізується через цільові комплексні програми. Цільова комплексна програма (ЦКП) — це документ, в якому міститься визначений за ресур­сами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей. Цілі, на які має бути спрямована ЦКП, обумовлені стратегією соціально-економічної політики держави, наявністю певної конкретної або кількох су­міжних соціально-економічних проблем.^{[2,С. 60]}

1.2. Класифікація цкп.

Класифікація ЦКП здійснюється за такими основними ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації; за характером і специфікою проб­лем і цілей; за термінами виконання.

За рівнем, складом, сферою впливу та реалізаціївиділяють та­кі програми: міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, між­регіональні, регіональні, локальні.

За характером і специфікою проблем і цілейрозрізняють програми:

соціально-економічні, спрямовані на вирішення проблем розвитку й удосконалення способу життя, підвищення матері­ального й культурного рівня населення, поліпшення виробни­чих і соціальних умов праці та відпочинку, зростання масшта­бів та ефективності функціонування суспільного сектору і т. п.

Виробничі, орієнтовані на збільшення виробництва певних видів продукції (робіт, послуг), розвиток прогресивних вироб­ництв, підвищення якісних характеристик продукції, зростання ефективності використання ресурсів.

Науково-технічні, націлені на розвиток наукових досліджень, вирішення проблем розробки та впровадження в практику новіт­ньої техніки і технології.

Екологічні, спрямовані на ресурсозбереження, здійснення при­родоохоронних і природо перетворювальних проектів.

Інституціональні,орієнтовані на вдосконалення організації управління господарськими системами, трансформацію відносин власності.

Регіональні,націлені на господарське освоєння нових районів, перетворення структури економіки сформованих соціально-еко­номічних комплексів регіонів.

За термінами виконанняпрограми поділяють на: довгостро­кові (розраховані на період 5-10 років); середньострокові (1-5 років); і короткострокові (до 1 року). Ця класифікація зумовлена характером цілей, на досягнення яких спрямовано програму. Дов­гострокові програми спрямовано на досягнення стратегічних ці­лей. Як правило, досягнення стратегічної цілі — це тривалий про­цес, пов'язаний із суттєвими структурними зрушеннями в еко­номіці, які через інерційність економіки не можна здійснити швидко. Середньострокові програми розв'язують тактичні зав­дання. Короткострокові програми спрямовані на вирішення по­точних проблем (оперативних цілей).

Розробка та реалізація ЦКП потребують виконання певної су­купності робіт (заходів), пов'язаних з техніко-економічним обґрунтуванням, плануванням, виробництвом, фінансуванням і т.п. Сукупність заходів, передбачених програмою, для зручності роз­гляду можна згрупувати у два блоки: основна діяльність та її за­безпечення.

До основної діяльності належать: передінвестиційні до­слідження, планування, розробка проектно-кошторисної доку­ментації, укладання контрактів, капітальний ремонт, будівель­но-монтажні роботи, технічне переозброєння, реконструкція, виробництво, надання послуг, уведення в експлуатацію об'єк­тів і т. п.

Діяльність із забезпечення включає організаційне, право­ве, кадрове, фінансове, матеріально-технічне, маркетингове, інформаційне забезпечення.^{[4, С. 61]}