7. Нові інформаційні технології навчання.

7.1. Принципи дистанційного навчання.

Насамперед сформулюємо основні поняття системи дистанційного навчання (СДН).

Дистанційне навчання (ДН) - сукупність інформаційних і педагогічних технологій цілеспрямовано організованого процесу синхронної й асинхронної інтерактивної взаємодії викладачів і студентів між собою і з засобами навчання, інваріантного до їхнього розташування в просторі і часі, що реалізується в специфічній дидактичній системі.

Дистанційна освіта - освіта, реалізована за допомогою дистанційного навчання

Дистанційна технологія навчання - сукупність методів і засобів навчання й адміністрування навчальних процедур, що забезпечують проведення навчального процесу на відстані на основі використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Інформаційно-освітнє середовище - програмно-телекомунікаційний і педагогічний простір з єдиними технологічними засобами ведення навчального процесу, його інформаційною підтримкою і документуванням у середовищі Інтернет будь-якому числу навчальних закладів, незалежно від їхньої професійної спеціалізації (рівня пропонованої освіти), організаційно-правової форми і форми власності.

Потенційними споживачами СДН є:

- особи будь-якого віку, що проживають у регіонах, віддалених від вузівських центрів;

- великий контингент споживачів освітніх послуг, що готуються до вступу до вузів ;

- талановиті і продвинуті індивіди, що прагнуть одержати додаткові знання, друга паралельна освіта, пройти освітню програму в стислий термін;

- особи, не спроможні одержати освітні послуги в традиційній системі освіти в силу обмеженої пропускної здатності цієї системи, неможливості поєднання навчання з роботою;

- особи, що проходять дійсну термінову службу в рядах збройних формуваннях, а також офіцери, що звільняються в запас і члени їхніх родин;

- особи, що мають медичні обмеження для одержання регулярної освіти в стаціонарних умовах (потребують навчання вдома);

- суб'єкти пенітенціарної системи (ув'язнені й обслуговуючий персонал);

- особи, що бажають одержати освіту в закордонних освітніх установах;

- фахівці, що вже мають освіту і бажаючі отримати нові знання чи одержати другу освіту;

- різні категорії фахівців, яким потрібно перепідготовка і підвищення кваліфікації, зокрема, викладачі різних освітніх установ;

- особи, що бажають виконати спеціальні освітні програми, що складаються з курсів, наданих різними навчальними закладами, у тому числі навчальними закладами різних країн.

До основних принципів СДН відносяться:

Гнучкість. Студенти займаються в зручний для себе час, у зручному місці й у зручному темпі. Кожний може вчиться стільки, скільки йому особисто необхідно для освоєння курсу дисципліни й одержання необхідних знань по обраних дисциплінах. Важливим показником "гнучкості" є некритичність освітнього процесу ДН до відстані, тимчасовому графіку реалізації навчального процесу і конкретній освітній установі. В ідеалі остання вимога полягає в необхідності створення інформаційних віддалених розподілених мереж знань для ДН, що дозволяють студентам досить просто коректувати чи доповнювати свою освітню програму в необхідному напрямку при відсутності відповідних послуг у вузі, де він вчиться. При цьому необхідно зберегти інформаційну інваріантну освіту, що забезпечує можливість переходу з вузу у вуз на навчання по близьких чи інших напрямках.

Відкритість навчання. Принцип відкритості виражається в «м'якості» обмежень за віком, початковому освітньому цензу, вступних контрольних заходів для можливості навчання в освітній установі у вигляді співбесід, іспитів, тестування і т.д. Це не знижує якість навчання, але вимагає додаткових зусиль з боку освітніх установ ДН при подальшому індивідуальному навчанні прийнятого студента.

Паралельність. Навчання може проводитися при сполученні основної професійної діяльності з навчанням, тобто "без відриву від основної роботи".

Дальнодія. Відстань від місця перебування студента до освітньої установи (за умови якісної роботи зв'язку) не є перешкодою для ефективного освітнього процесу.

Асинхронність. Має на увазі той факт, що в процесі навчання той, який навчає і той, якого навчають, працюють по зручному для кожного графіку.

Комплексність. Забезпечує безперервність довузівского, вузівського і післявузівского навчання.

Масовість. Кількість студентів не є критичним параметром.

Доступність. Передбачає низьку вартість навчання, навчання за місцем проживання, відкритий доступ до засобів інформаційних технологій, субсидії і пільги по навчанню;

Рентабельність. Під цим мається на увазі економічна ефективність ДН. Ефективне використання навчальних посібників, площ, транспортних засобів, консервативне й уніфіковане представлення навчальної інформації і мультідоступ до неї (на базі формування сервера) знижує витрати на підготовку висококваліфікованих фахівців.

Соціальність. ДН деякою мірою знімає соціальну напруженість, забезпечуючи рівну можливість одержання освіти незалежно від місця проживання і матеріальних умов.

Інтернаціональність. ДН забезпечує зручну можливість експорту й імпорту освітніх послуг.

Принцип стартових знань. Припускає наявність деяких стартових знань у студентів (початковий рівень підготовки потенційних споживачів освітніх послуг при ДН) і апаратно-технічне забезпечення.

Індивідуалізація. Забезпечує можливість складання індивідуального плану навчання з урахуванням вихідного рівня підготовки студента, коректувати попередню підготовку споживача освітніх послуг з метою заповнення відсутніх початкових знань і умінь, що дозволяють успішно проходити навчання в СДН, а також коректувати освітню траєкторію за результатами поточного контролю.

Модульність. В основу програм ДН закладається модульний принцип. Кожна окрема дисципліна (навчальний курс) яка освоєна студентом, адекватна по змісту визначеної предметної області. Це дозволяє з набору незалежних навчальних курсів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

Інтерактивність. Особливість цього принципу в СДН полягає в тому, що він відображає закономірність не тільки контактів, студентів з викладачами, опосередкованих засобами ІТ, але і студентів між собою. Досвід показує, що в процесі ДН інтенсивність обміну інформацією між студентами більше, ніж між студентом і викладачем.

Принцип педагогічної доцільності застосування інформаційних технологій. Принцип є керівним педагогічним принципом і вимагає педагогічної оцінки кожного кроку проектування, створення й організації СДН.

У СДН використовуються усі види інформаційних технологій, але переважно нові інформаційні технології, засобами яких є комп'ютери, комп'ютерні мережі, мультімедіа системи і т.д. Засоби ІТ у СДН впливають на усі компоненти системи навчання: мети, зміст, методи й організаційні форми навчання і засоби навчання. Усе це дозволяє ставити і вирішувати значно більш складні і надзвичайно актуальні задачі педагогіки, задачі розвитку людини, її інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного, критичного мислення, самостійності в отриманні знань, роботі з різними джерелами інформації. У зв'язку з цим гостро постає запитання про психолого-педагогічні дослідження проблем застосування засобів НІТ в освітньому процесі в ДН.

Нова роль викладача. Дистанційне навчання розширює й обновляє роль викладача, що є координатором процесу самостійного навчання. Він повинен поступово удосконалити пізнавальний процес, постійно удосконалювати наданий курс з урахуванням нових відкриттів, надходжень, отриманих зауважень і побажань студентів, підвищувати їхню творчу активність відповідно до нововведень.

Принцип ідентифікації. Полягає в необхідності контролю самостійності навчання, тому що при ДН надається більше можливості для фальсифікації навчання, ніж, наприклад, при очній формі. Ідентифікація студентів є частиною загальних заходів щодо безпеки. Контроль самостійності при виконанні тестів, рефератів і інших контрольних заходів може досягатися, крім очного контакту, за допомогою різних технічних засобів.

Розглянуті принципи не претендують на абсолютну завершеність, навпаки, вони припускають подальший розвиток методології ДН.

В освітньому процесі ДН використовуються наступні засоби навчання:

- книги (у паперовій і електронній формі);

- навчальні матеріали у мережі;

- комп'ютерні навчальні системи в звичайному і мультімедійному варіантах;

- аудіо учбово-інформаційні матеріали;

- відео учбово-інформаційні матеріали;

- лабораторні дистанційні практикуми;

- тренажери;

- бази даних і знань з віддаленим доступом;

- електронні бібліотеки з віддаленим доступом;

- дидактичні матеріали на основі експертних навчальних систем;

- різноманітні телекомунікаційні системи.

Підводячи підсумки, сформулюємо основні переваги ДН:

• надання можливості проходити навчання, не залишаючи місця проживання й у процесі виробничої діяльності;

• забезпечення широкого доступу до освітніх вітчизняних і світових ресурсів;

• надання можливості отримати освіту для вирішення різних життєвих задач і при будь-якому рівні початкової освіти і підготовки;

• надання можливості організації процесу самонавчання найбільш ефективним для себе образом і одержання всіх необхідних засобів для самонавчання;

• надання можливості переривання і продовження освіти в залежності від індивідуальних можливостей і потреб;

• значне розширення кола людей, яким доступні усі види освітніх ресурсів без вікових обмежень;

• зниження вартості навчання за рахунок широкої доступності до освітніх ресурсів;

• можливість формування унікальних освітніх програм за рахунок комбінування курсів, наданих освітніми установами;

• можливість підвищення уровню освітнього потенціалу суспільства і якості освіти;

• значне підвищення соціальної і професійної мобільності населення, його підприємницької і соціальної активності, кругозору і рівня самосвідомості.

Головною проблемою розвитку дистанційного навчання є створення нових методів і технологій навчання, що відповідають телекомунікаційному середовищу спілкування. У цьому середовищі яскраво виявляється та обставина, що студенти не просто пасивні споживачі інформації, а в процесі навчання вони створюють власне розуміння предметного змісту навчання. На зміну колишньої моделі навчання повинна прийти нова модель, заснована на наступних положеннях: у центрі технології навчання - учень; суть технології - розвиток здатності до самонавчання; студенти відіграють активну роль у навчанні; в основі навчальної діяльності - співробітництво.

Дидактичні і методичні питання дистанційної освіти до теперішнього моменту не мають належного психологічного обґрунтування. Зараз дуже актуальна проблема про ідентифікацію студента при проведенні контрольного тестування. Найважливішими напрямками психологічних досліджень в області дистанційної освіти, є наступні:

1. Вивчення всього комплексу психологічних умов, необхідних для успішного навчання в системі дистанційної освіти (зокрема, актуальне питання про психологічні особливості, властивості і якості, необхідних людині для одержання саме дистанційної освіти).

2. Виділення інтегративних особистісних характеристик (визначених показників розумового розвитку, особливостей модальності сприйняття інформації, темпераментальних характеристик, особистісних якостей - не тільки професійно значимих для обраної спеціальності, але і важливих для успішного навчання в комп'ютерному середовищі; природно, наявності умінь і навичок користування телекомунікаційними комп'ютерними мережами і програмними додатками).

3. Розробка методів дистанційної психологічної діагностики абітурієнтів, що бажають навчатися в системі дистанційної освіти; створення блоків психодіагностичних методик, їхнє переведення в електронний вигляд.

4. Обґрунтування методичних (програмних) засобів і форм навчання з погляду психологічних особливостей взаємодії структури “система дистанційної освіти - студент” (для досягнення цієї мети необхідно вивчити всі наявні наробітки в області психології засобів навчання стосовно до комп'ютерних систем і на основі цього виробити систему вимог, які повинні задовольняти методичні засоби, які використовуються в дистанційній освіті).

5. Психологічний аналіз наявних у даний час методичних засобів, які використовуються для навчання в системі дистанційної освіти, на предмет їхньої психолого-педагогічної адекватності декларуємим цілям і задачам. У більшості випадків психологічні дослідження призведуть до необхідності розробки принципово нових засобів навчання в телекомунікаційному комп'ютерному освітньому середовищі, якісно відмінному від традиційних освітніх середовищ.

6. Створення методів і практичного психологічного інструментарію для вирішення проблеми ідентифікації студентів, що особливо важливо при проведенні контрольного тестування по мережі.

При розвитку СДН не можна упускати з виду валеологічні (медико-психологічні) проблеми дистанційного навчання - проблеми фізичного, психічного і соціального здоров'я людини, які виникають при використанні комп'ютерної техніки.

Сформулюємо основні медико-психологічні проблеми.

1. Відсутність візуалізованого партнера по спілкуванню. Сучасна парадигма освітнього процесу будується на його індивідуалізації і візуалізації, за принципом "очі в очі". Підміна "суб'єкта" спілкування на "об'єкт" (комп'ютер) створюють перешкоду для усвідомлення і розуміння змісту освіти. В екстремальній-стресовій ситуації не розуміння змісту навчальної програми, в умовах відсутності емоційної підтримки студент змушений удатися до пошуку і заміни партнера по спілкуванню, тобто "об'єкта" на "суб'єкт".

2. Неможливість нервово-психічного розвантаження в процесі навчання, чи зняття нервово-психічної напруги. Будь-яка продуктивна діяльність викликає фізичну і нервово-психічну напругу, що саме по собі є закономірним фактом життєдіяльності всякого організму. Однак саморегулююча функція блокується часом вимогами вчителя. Ідеальний варіант організації освіти за допомогою інформаційних технологій припускає організацію релаксуючих процедур.

3. Неможливість активізації розумової працездатності на основі сприйняття помилок партнера по спілкуванню.

4. Вузькість творчого мислення, унаслідок уже заданого алгоритму педагогічного процесу.

5. Проблема адекватного оперативного реагування студента.