Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курсовая_1 / копия курсача.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
240.13 Кб
Скачать
    1. Висновки до розділу 2

В даному розділі було розглянуто основні види змазок, їх призначення та класифікацію, складові характеристики. Також було розглянуто класифікація пластичних та рідких мастил.

  1. Аналіз змащувальних матеріалів

При аналізі мастильних матеріалів визначають щільність, в'язкість, температуру спалаху, вміст механічних домішок, золи, вологи, мінеральних кислот і лугів, сірки, температуру застигання і ряд інших показників.

Зневоднення мастильних матеріалів здійснюється різними методами, що залежать від властивостей матеріалу. При значному вмісті води масло відокремлюють відстоюванням і наступним зливанням із шару води. Для подальшого зневоднення легкоплавкі масла збовтують протягом 10-15 хв із свіжопрокаленого і подрібненим сульфатом натрію або хлоридом кальцію і після відстоюванні фільтрують через сухий фільтр. В'язкі мастила підігрівають до температури не вище 50 ° С і фільтрують через шар крупнокристалічної, свіжопрокаленої кухонної солі.

    1. Загальні вимоги до змащувальних матеріалів

Основні вимоги, що пред'являються до мастильних матеріалів:

  • стійкість до окислювального від дії кисню повітря;

  • стабільність властивостей при тривалому зберіганні;

  • низька температура застигання;

  • висока температура спалаху;

  • мінімальний вміст мінеральних солей,

  • збереження властивостей в межах застосовуваних температур, головним чином стабільність в'язкості;

  • відсутність механічних домішок та води.

  • відсутність водорозчинних кислот та основ.

    1. Визначення динамічної в'язкості

У сучасному виробництві широко застосовують віско­зиметр Гепплера (рисунок 3.1). Він призначений для визначення динамічної в'язкості. Визначення проводять за часом падіння кульки у відхиленій на 10° від вертикалі циліндричній трубці, напов­неній рідиною. Діапазон вимірювання 0,6—80000 Па·с. Похибка, залежно від діаметра кульки, становить 0,5 - 2 %. Згідно з методом падаючої кульки динамічна в'язкість визнача­ється за рівнянням Стокса:

μ = 2/9·r2 ·(ρ1 – ρ2)·g/v, (3.1)

де r – радіус кульки, см;

ρ1 і ρ2 – відповід­но густина матеріалу кульки і рідини, г/см3;

v – швидкість падіння кульки, см/с;

g – приско­рення вільного падіння, см/с2.

Прилад складається із стойки 9 і віскозиметра 6. У стойці знаходяться три гвинти 8 для встановлення приладу в горизонтальне положення за допомогою «рівня» 5. Віскозиметр має нахил 10° від вер­тикалі. Він обертається навколо направляючої цапфи, розміщеної в стойці. В положенні вимірювання віскозиметр фіксується храповим механізмом. Фіксація здійснюється відтягуванням фіксатора 7. Опуск­на труба 18, оточена водяною сорочкою 16, закріплена між верхньою 2 і нижньою 15 плитами. Протіканню рідини запобігає ущільнення 3. Водяна сорочка скріплюється рознімними сполученнями, в які вхо­дять гайка із стержнем 14, сполучний стержень 17, ковпачкова гайка 23 і прокладки 22. Опускну трубу у верхній і нижній плитах з'єднують за допомогою ущільнень 19 і гвинтових сполучень 20. До віскозимет­ра додається комплект із запірної капілярної пробки 4, її кришки 25, а також із запірної пробки 10 нижнього отвору трубки. Запірна капі­лярна пробка 4 призначена для того, щоб під час вимірювання в опуск­ній трубі не було бульбашок повітря. На опускну трубу нагвинчуються запірні капсули 1. Опускна труба герметично ущільнюється прокладними кільцями 11. На нижній плиті розміщено ко­роткий підвідний патрубок і довгий спускний, споряджений гнучкими насадками 13 і призначені для підведення і спускання термостатуючої рідини. Ущільнено насадки тонкими прокладками 12. Контрольний термометр закріплено гвинтом за допомогою гвинто­вого сполучення 24 в проклад­ному кільці 21. Віскозиметр комплектується шістьма куль­ками різного діаметра з різ­ного матеріалу.

Рисунок 3.1 – Віскозиметр Гепплера

Визначають тривалість па­діння кульки 3÷5 разів і зна­ходять середнє значення. Ди­намічна в'язкість розрахову­ється за формулою:

,(3.2)

де τ – тривалість падіння кульки, с;

K – константа кульки, Па·с (див. табл. у паспорті приладу).

Таблиця 3.1 Визначення кульки

Кулька

Діаметр

Константа К,Па*с

В’язкість, cP

1

15,87

0,0012

0,2-3

2

15,79

0,011

2,3-25

3

15,62

0,08

15-150

4

15,25

0,55

115-1100

5

14,45

3,8

800-8000

6

11,80

27

5700-57000

Соседние файлы в папке Курсовая_1